Сиворакша
| Сиворакша | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Доросла сиворакша з багатоніжкою | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Coracias garrulus Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||
 Ареал євразійської сиворакші Ареал гніздування C. g. garrulus Ареал гніздування C. g. semenowi Ареал зимування | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Сиворакша євразійська[1], інколи ракша (Coracias garrulus) — птах ряду сиворакшоподібних. Один з 8-ми видів роду; єдиний вид роду у фауні України, представлений номінативним підвидом. В Україні гніздовий перелітний птах. Раритетний вид птахів, занесений до Червоної книги України та ряду інших природоохоронних документів.
Трохи менша за голуба. Маса тіла — 140—190 г, довжина тіла — 30—32 см, розмах крил — 66—73 см. У дорослого птаха в забарвленні переважає яскравий зеленкувато-синій колір, передній край крил фіолетово-синій. Молодий птах блякліший, з бурим відтінком у синьому кольорі. Дзьоб прямий, сильний, темнобурий, ноги міцні. Голос - хриплувате "рек-рек"[2].
Ареал охоплює степову, лісостепову та південь лісової смуги Євразії від Піренейського півострова на схід до долини Верхньої Обі, Західного Алтаю, Пакистану, а також північ західної Африки. Зимує у Східній та Південній Африці[3]. До 1970-х рр. гніздився по всій території України. Зараз став дуже рідкісним або зник у більшості районів Полісся та Лісостепу; у степовій смузі чисельніший.
Загальна чисельність в Україні орієнтовно становить 4–5 тис. пар і зберігає загальну тенденцію до зниження. Зараз найбільша щільність спостерігається в Одеській, Луганській та Харківській областях (до 1 тис. пар у кожній). У Кіровоградській області в 2005 р. гніздилося 100—120 пар. Причини зміни чисельності: деградація місць гніздування, застосування отрутохімікатів, пряме винищення хижаками, браконьєрство, загибель на місцях зимівлі.
Перелітний птах. В Україні прилітають на місця гніздування у кінці квітня — на початку травня. На півночі живуть у лісах, садах, на півдні у глинястих балках, на стрімких берегах річок. У лісовій смузі гнізда влаштовує в дуплах; у степовій — заселяє нори у схилах урвищ, нерідко поряд із бджолоїдкою звичайною. Гніздиться окремими парами або колоніями до 5 пар. Кладка у травні — червні, з 3–6 яєць. Насиджують самка і самець протягом 18—19 днів. Має один гніздовий цикл. Пташенята вилітають з гнізда у віці 26—28 днів, у липні. Осінній відліт у серпні — вересні. Живляться переважно шкідливими комахами; корисні птахи.
На більшій частині ареалу стан природних популяцій виду наразі залишається більш-менш стабільним, за що він, згідно з Червоним списком МСОП, отримав охоронний статус «відносно благополучний вид». Але в ряді регіонів продовжує спостерігатись тенденція до зниження чисельності популяції виду. Належить до категорії SPEC 2 (вид, поширення якого обмежене Європейським континентом і який має несприятливий охоронний статус). Тому сиворакша занесена до Додатку ІІ Бернської конвенції (охоронна категорія: вид підлягає особливій охороні), Резолюції 6 цієї ж конвенції (види, що потребують спеціальних заходів збереження їхніх оселищ), а також до Боннської конвенції (Додаток ІІ. Види, стан яких є несприятливим). Крім того, вид охороняється Директивою Європейського Союзу «Про захист диких птахів» (Додаток І. Види і підвиди, що знаходяться під загрозою вимирання, які є вразливими, рідкісними або специфічними з екологічної точки зору).[4][5][6]
В Україні сиворакша занесена до Червоної книги України (охоронний категорія: зникаючий вид), а на регіональному рівні — до Червоних книг/списків Закарпатської, Запорізької, Дніпропетровської, Донецької, Миколаївської, Полтавської, Сумської і Харківської областей та Криму. Як елемент біорізноманіття охороняється на природоохоронних територіях переважно степової смуги: Чорноморського біосферного заповідника, Луганського природного заповідника, НПП «Святі гори», РЛП «Меотида», Приазовського НПП, Національного заповідника «Хортиця» тощо.[5][7][8][9][10][11][12]
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Співи Птахів - Сиворакша.
- ↑ У Тузловські лимани прилетіли червонокнижні птахи з Африки. 30.04.2024, 15:24
- ↑ Сиворакша в Червоному списку МСОП
- ↑ а б Фауна України. Охоронні категорії: довідник / За ред. О. Годзевської і Г. Фесенка. — Київ, 2010. — 80 с. (с. 34)
- ↑ Директива ЄС про захист диких птахів
- ↑ Сиворакша в Червоній книзі України
- ↑ Тваринний світ Запорізької області у Червоній книзі України. Мелітопольщина : довідникове видання / За ред. Н. М. Сурядної, В. І. Лисенка. — Мелітополь : ТОВ «Колор-Принт», 2017. — 240 с. (с. 183—184)
- ↑ Петроченко В. И. Фауна позвоночных животных острова Хортица // Природа острова Хортица: Сб. науч. трудов Национального заповедника «Хортица» / Под ред. В. И. Петроченко. — Запорожье : Днепровский металлург, 1993. — Вып. 1. — С. 79—101
- ↑ Червона книга Дніпропетровської області. Тваринний світ / Під ред. О. Є. Пахомова. — Дніпропетровськ : ТОВ «Новий Друк», 2011. — 488 с. (с. 380)
- ↑ Червона книга Донецької області Тваринний світ: Науково-інформаційний довідник / За ред. В. Д. Залевського, О. І. Бронскова. — Вінниця : ПрАТ «Вінницька обласна друкарня», 2017. — 452 с. (с. 355)
- ↑ Красная книга Республики Крым. Животные / Отв. ред. С. П. Иванов и А. В. Фатерыга. — Симферополь : ООО «ИТ «АРИАЛ», 2015. — 440 с. (с. 355)
- Біологічне різноманіття України. Дніпропетровська область. Птахи: Негоробцеподібні / В. Л. Булахов, А. А. Губкін, О. Л. Пономаренко та ін.; за ред. О. Є. Пахомова. — Дніпропетровськ : Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту, 2009. — 624 с. (с. 485—487). — ISBN 978-966-551-248-6
- Воїнственський М. А. Птахи. — К. : Рад. школа, 1984. — 304 с. (с. 198—200)
- Воїнственський М. А., Кістяківський О. Б. Визначник птахів УРСР. — К. : Рад. школа, 1952. — 304 с. (с. 207—208)
- Гаврись Г. Г. Сиворакша // Червона книга України. Тваринний світ / За ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — С. 471. — ISBN 978-966-7059-0-7.
- Марисова І. В., Талпош В. С. Птахи України. Польовий визначник. — К. : Вища школа, 1984. — 184 с. (с. 221)
- Птицы Советского Союза. Т. 1. Птахи / Под ред. Г. П. Дементьева и Н. А. Гладкова. — М. : Сов. наука, 1951. — 652 с. (с. 491—498)
- Серебряков В. В. Атлас птахів України (поширення та характер перебування). — К. : Фітосоціоцентр, 2012. — 240 с. (с. 121). — ISBN 978-966-97183-1-0
- Сиворакша / В. М. Грищенко ; Українське товариство охорони птахів. — Чернівці : [б.в.], 1995. - 14 с. — (Птах 1995 року)
- Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України. — Київ, 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
- European roller - Species text in The Atlas of Southern African Birds.
- Ракша, сиворакша // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1556. — 1000 екз.
- Сиворакша в Червоній книзі України
- Голос Сиворакші на каналі "Співи Птахів"
