Сергієнко Іван Васильович (академік)

Іван Васильович Сергієнко
Народився	13 серпня 1936 (87 років); Білоцерківці, Пирятинський район, Харківська область, Українська СРР, СРСР
Місце проживання	Київ
Країна	Україна
Національність	українець
Діяльність	інформатик
Alma mater	механіко-математичний факультет Київського національного університету; КНУ імені Тараса Шевченка
Галузь	кібернетика
Заклад	МФТІ; Інститут кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України; НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського; КНУ імені Тараса Шевченка
Вчене звання	професор, академік НАН України
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Глушков Віктор Михайлович
Аспіранти, докторанти	Провотар Олександр Іванович; Семенова Наталія Володимирівна; Парасюк Іван Миколайович; Летичевський Олександр Олександрович; Гуляницький Леонід Федорович; Скопецький Василь Васильович
Членство	АН УРСР; Російська академія наук (8 березня 2022)
Почесна відзнака Президента України
	творець наукової школи з комп'ютерної математики та інтелектуальних інформаційних технологій

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Сергієнко Іван Васильович.

Сергієнко Іван Васильович (нар. 13 серпня 1936 року, село Білоцерківці, Полтавської області) — український вчений у галузі інформатики, обчислювальної математики, системного аналізу та математичного моделювання, доктор наук, професор, академік НАН України.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Народився 13 серпня 1936 року у селі Білоцерківцях, Полтавської області.

Відразу після закінчення у 1959 р. механіко-математичного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка пов'язав професійне життя з Інститутом кібернетики.

У 1964 році захистив кандидатську дисертацію.

У 1972-му — захистив докторську дисертацію і став професором кафедри обчислювальної математики Київського держуніверситету, а згодом — завідувачем її філії в Інституті кібернетики.

З 1995 року по 2008 рік керував кафедрою теоретичної кібернетики і методів оптимального управління МФТІ, з 2008 року очолює цю кафедру у складі Фізико-технічного навчально-наукового центру НАН України.

З 2002 р. керує філією кафедри автоматизованих систем обробки інформації та управління Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».

Ці кафедри названих вищих навчальних закладів працюють як базові безпосередньо в Інституті кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України.

Фундатор наукової школи з комп'ютерної математики та інтелектуальних інформаційних технологій

Автор понад 700 наукових праць, з них 40 монографій; підготував 22 доктори та 60 кандидатів наук.

Президент Української федерації інформатики (УФІ), яка прийнята в міжнародну організацію CEPIS (Council of European Professional Informatics Societies), що функціонує при Європейському Союзі.

Голова Національного Комітету України з інформатики.

Голова наукових рад НАН України «Інтелектуальні інформаційні технології» та з проблеми «Кібернетика».

Головний редактор міжнародного науково-теоретичного журналу «Кібернетика та системний аналіз» та журналу «Комп'ютерна математика», член редколегій низки журналів.

Член ряду міжнародних організацій, що координують діяльність в галузі інформатики в різних країнах світу.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

На початку 60-х років запропонував новий підхід до побудови алгоритмів наближеного розв'язання задач дискретної оптимізації. Створив нову алгоритмічну схему — так звану схему методу вектора спаду, що дала можливість побудувати сімейство нових алгоритмів для розв'язання багатоекстремальних задач.

Методи, побудовані на основі цієї алгоритмічної схеми, були неодноразово використані при розробці різноманітних комп'ютерних технологій, призначених для розв'язання багатьох типів задач дискретного програмування. Були досліджені проблеми збіжності обчислювальних процесів, що здійснюються згідно із запропонованими алгоритмами, а також проведені дослідження проблеми стійкості багатокритеріальних задач дискретної оптимізації.

Також досліджував широкі класи математичних моделей та чисельних методів для вивчення хвильових процесів в неоднорідних необмежених областях. На основі побудованих нових класичних узагальнених задач, що визначені на класах розривних функцій, розроблено теорію оптимального керування багатокомпонентними розподіленими системами та досліджено їх оптимальну керованість.

Отримані теоретичні результати є базою інформаційних технологій з аналізу, контролю, прогнозу та управління полями різної фізичної природи і процесами в складних інженерних об'єктах та середовищах. Розроблено нові інформаційні технології дослідження сучасних проблем екології, економіки, управління, енергетики, захисту навколишнього природного середовища, меліорації та водного господарства, інших предметних областей на суперкомп'ютерах, обчислювальних мережах та комплексах.

Наприкінці 60-х років зацікавився проблемою автоматизації процесів обробки та аналізу даних математичними методами, передусім методами теорії ймовірностей та математичної статистики.

За його баченням, комп'ютеризація цих складних наукомістких процесів має здійснюватись на основі накопичення різносторонніх знань спеціалістів — як теоретичного, так і практичного характеру, а також забезпечувати інтегровану обробку даних найефективнішими методами в конкретних предметних областях.

Подальший розвиток ці ідеї отримали в процесі реалізації автоматизованих систем обробки даних на ЕОМ нових поколінь із потужнішими технічними засобами, новими операційними середовищами та системами програмування. В результаті була розроблена інформаційна технологія, спрямована на автоматизацію процесів побудови таких систем, включаючи процеси удосконалення та модернізації (інструментальні системи CASE APS, Сігма Стат, MacroProg).

2006 р. відбулася міжнародна конференція з проблем оптимізації, присвячена ювілею І. В. Сергієнка, та вийшов спеціальний випуск журналу «Global Optimization», завдяки ініціативі вчених Університету Колорадо (США), Техаського університету (США), Університету Флориди (США). І. В. Сергієнко — соросівський професор.^[1]

Статус в Національній академії наук України[ред. | ред. код]

У 1978 р. обраний членом-кореспондентом НАН України.
У 1988 р. — академік НАН України.
З 1982 р. по 1994 р. — заступник директора Інституту кібернетики.
з 1995 р. — директор Інституту кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України, Генеральний директор Кібернетичного центру НАН України.
З 1995 р. по 2009 р. — академік-секретар Відділення інформатики НАН України, член Президії НАН України.
З 2009 р. — Радник Президії НАН України.

Напрями наукової діяльності[ред. | ред. код]

Розробка математичних методів та систем моделювання об'єктів та процесів
Розробка чисельних, чисельно-аналітичних методів та алгоритмів обчислювальної математики, розв'язування науково-технічних, фундаментальних і прикладних проблем
Створення теорії алгоритмів та обчислень, у тому числі паралельних

Керівник науково-дослідних робіт[ред. | ред. код]

Системне настроювання регіональних моделей інтегрованої інформаційно-аналітичної системи супроводження бюджетного процесу в Україні
Розробка математичних методів розв'язання складних проблем комбінаторної оптимізації, інтелектуального аналізу та захисту даних із використанням суперкомп'ютерів
Розробка методів та програмно-алгоритмічних засобів розв'язання задач дискретної оптимізації для створення нових комп'ютерних технологій, у тому числі Grid-технологій
Розробка нових математичних моделей та методів для створення інформаційних технологій розв'язання задач дискретної оптимізації трансобчислювальної складності
Розбудова національного ресурсного грід-центру на базі Інституту кібернетики ім. В. М. Глушкова НАН України
Розбудова вітчизняного кластерного комплексу СКІТ-GPU та розвиток інструментарію управління інформаційними технологіями в гетерогенних кластерих системах
Сервіс-орієнтована методологія створення онтологічних систем для Grid середовища

Відзнаки і нагороди[ред. | ред. код]

Почесний академік Академії наук вищої школи України
Іноземний член Російської академії наук (8 березня 2022 подав заяву про вихід зі складу іноземних членів РАН^[2])
Академік міжнародної академії комп'ютерних наук і систем
Член Американського математичного товариства
«Почесний дослідник ІТНЕА» (Institute for Information Theories and Applications, Болгарія)

Почесний доктор:

Київського національного університету ім. Тараса Шевченка,
Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Дніпровського національного університету
Запорізького національного університету
Міжнародного Соломонового університету
Волинського національного університету ім. Лесі Українки
Ужгородського національного університету
Харківського національного університету радіоелектроніки
Української інженерно-педагогічної академії

Почесний професор:

Інші нагороди

Заслужений діяч науки і техніки (1991 р.).
Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1972 р., 1993 р., 1999 р., 2005 р.)^[3],
Лауреат Державної премії СРСР (1981 р.),
Лауреат премії Ради Міністрів СРСР (1982 р.).
Лауреат Державної премії України в галузі освіти (2018).
Орден Дружби народів
Орден «За заслуги» I, II, та III ступенів.
Премія НАН України імені В. М. Глушкова (1986 р.)
Премія НАН України імені С. О. Лебедєва (1997 р.)
Премія НАН України імені В. С. Михалевича (2002 р.)
Премія НАН України імені А. О. Дородніцина (2007 р.)
Почесна відзнака Президента України (1996 р.)
Почесна грамота Президії Верховної Ради України (1986 р.)
Почесна грамота Верховної Ради України (2004 р.)
Почесна грамота Кабінету міністрів України (2000 р.).

Публікації[ред. | ред. код]

Задачи дискретной оптимизации / И. В. Сергиенко, В. П. Шило. – Наукова думка, 2003
Optimal control of distributed systems with conjugation conditions / I. V. Sergienko, V. S. Deineka // Springer Science & Business Media. –2006
Моделирование переходной экономики: модели, методы, информационные технологии / М. В. Михалевич, И. В. Сергиенко. – К.: Наук. Думка, 2005
Сергієнко І. В. Інформатика в Україні: становлення, розвиток, проблеми. – К.: Наук. Думка, 1999. – 354
Задачи дискретной оптимизации: проблемы, методы исследования, решения / И. В. Сергиенко, В. П. Шило. – К.: Наук. Думка, 2003
Сергієнко І. В. Інформатика та комп'ютерні технології. – К.: Наук. Думка, 2004. – 432
Classification of applied methods of combinatorial optimization / I. V. Sergienko, L. F. Hulianytskyi, S. I. Sirenko // Cybernetics and Systems Analysis. – 2009. – 45 (5) . – 732—741
Анализ многокомпонентных распределенных систем и оптимальное управление / В. С. Дейнека, И. В. Сергиенко. – Киев: Наук. Думка, 2007
Модели и информационные технологии для поддержки принятия решений при проведении структурно-технологических преобразований / И. В. Сергиенко, М. В. Михалевич, П. И. Стецюк, Л. Б. Кошлай // Кибернетика и системный анализ. – 2009. – 26-49
Метаэвристический метод деформированного многогранника в комбинаторной оптимизации / Л. Ф. Гуляницкий, И. В. Сергиенко // Кибернетика и системный анализ, . – 2007. – 70-79
Елементи загальної теорії оптимальних алгоритмів та суміжні питання / І. В. Сергієнко, В. К. Задірака, О. М. Литвин. – К.: Наук. Думка, 2012
Solution of inverse boundary-value problems for multicomponent parabolic distributed systems / I. V. Sergienko, V. S. Deineka // Cybernetics and Systems Analysis. – 2007. – 43 (4) . – 507—526
Expansions and polynomial limit representations of weighted pseudoinverses / E. F. Galba, V. S. Deineka, I. V. Sergienko // Computational Mathematics and Mathematical Physics. – 2007. – 47 (5. – 713
О существовании решений в задачах векторной оптимизации / И. В. Сергиенко, Т. Т. Лебедева, Н. В. Семенова // Кибернетика и системный анализ. – 2000. – 39-46
Сергієнко І. В. Наукові ідеї ВМ Глушкова та розвиток актуальних напрямів інформатики. – К.: Наукова думка, 2013
Metaheuristic downhill simplex method in combinatorial optimization / L. F. Gulyanitskii, I. V. Sergienko // Cybernetics and Systems Analysis. – 2007. – 43 (6) . – 822—829
Weighted pseudoinverses and weighted normal pseudosolutions with singular weights / E. F. Galba, V. S. Deineka, I. V. Sergienko // Computational Mathematics and Mathematical Physics. – 2009. – 49 (8) . – 1281—1297
Predicting protein secondary structure based on Bayesian classification procedures on Markovian chains / I. V. Sergienko, B. A. Beletskii, S. V. Vasil'ev, A. M. Gupal // Cybernetics and Systems Analysis. – 2007. – 43 (2) . – 208—212
Предсказание вторичной структуры белков на основе байесовских процедур распознавания на цепях Маркова / И. В. Сергиенко, Б. А. Белецкий, С. В. Васильев, А. М. Гупал // Кибернетика и системный анализ. – 2007. – 59-64
Expansion of weighted pseudoinverse matrices in matrix power products / I. V. Sergienko, E. F. Galba, V. S. Deineka // Ukrainian Mathematical Journal. – 2004. – 56 (11). – 1828—1848
Limit representation of weighted pseudoinverse matrixes with singular weights and the regularization problems / E. F. Galba, V. S. Deineka, I. V. Sergienko // Zhurnal Vychislitel'noi Matematiki i Matematicheskoi. – 2004. – Fiziki44 (11). – 1928—1946

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Сергієнко І. В., Кривий С. Л., Провотар О. І. Алгебраїчні аспекти інформаційних технологій. — К.: Наукова думка. — 2011.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Інститут кібернетики імені В.М.Глушкова Національної академії наук України.^{[недоступне посилання з липня 2019]}
↑ Пресслужба НАН України (8 березня 2022 року). Колективна заява до Президії Російської академії наук від членів НАН України – іноземних членів РАН. НАН України. Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 26 березня 2022.
↑ Державні премії України в галузі науки і техніки (погляд на п'ятдесятирічну історію). Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки. К.: Промінь. 448 с. — ISBN 978-617-7180-40-0

[1] Інститут кібернетики імені В.М.Глушкова Національної академії наук України.^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[2] Пресслужба НАН України (8 березня 2022 року). Колективна заява до Президії Російської академії наук від членів НАН України – іноземних членів РАН. НАН України. Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 26 березня 2022.

[3] Державні премії України в галузі науки і техніки (погляд на п'ятдесятирічну історію). Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки. К.: Промінь. 448 с. — ISBN 978-617-7180-40-0

[1]

[2]

[3]