Іллєнко Сергій Михайлович
Іллєнко Сергій Михайлович | |
---|---|
Сергій Іллєнко. Архів Луганського обласного краєзнавчого музею (бл. 1880 р.) | |
Народився | 1847 Казань |
Помер | 1918 Ростов |
Поховання | Ростовський міський цвинтар |
Країна | Російська імперія |
Національність | українець |
Місце проживання | Луганськ |
Діяльність | Голова Луганського комітету Червоного Хреста |
Відомий завдяки | громадський діяч |
Alma mater | Казанський університет |
Титул | проводир Слов'яносербського повітового дворянства |
Посада | член Луганської міської думи |
Іллєнко Сергій Михайлович (1847–1918) — відомий луганець, громадський діяч, меценат.
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Сергій Іллєнко був активним громадським діячем, який відомий як:
- проводир Слов'яносербського повітового дворянства (обрано 1890 р.),
- гласний Луганської міської Думи[1],
- Голова Луганського комітету Червоного Хреста.
Добре відома меценатська діяльність Сергія Михайловича. Сергій Іллєнко вклав свої грошові кошти в будівництво залізничної лінії, що з'єднує повітове місто Слов'яносербськ через селище Луганське зі залізничною станцією Міллерово і побудував станцію, згодом названу його ім'ям «Іллєнко»[2].
З ім'ям Сергія Іллєнка пов'язано також будівництво в селі Макарів Яр першої школи та лікарні. Лікарню було відкрито 1900 року, і вона обслуговувала селян з усієї округи.
Чимало цікавого відомо й про його дітей, сина Миколу (офіцер, учасник кількох воєн) та дочку Ганну (попечителька богадільні[3]). Ще один син (старший) мігрував до Югославії (без слідів), ще одного сина (четвертого) репресували в Луганську (деталі та ім'я не відомі).
Біографічні деталі[ред. | ред. код]
Сергій Іллєнко — син ректора Казанського університету. Після навчання в Казанському університеті був направлений на службу до селища Луганського (нині місто Луганськ). У 1880-х роках Іллєнко споруджує будинок в Луганскому, у Наталіївському провулку[5], а згодом купує маєток в селі Макарів Яр (нині — село імені комуніста Олександра Яковича Пархоменка) в Краснодонському районі Луганщини, за 40 км на схід від Луганского.
Після більшовицького перевороту 1917 року Сергій Михайлович був змушений поїхати з Луганська. Останній рік життя він провів у Ростові-на-Дону, і 1918 року, у віці 70 років помер. Похований на міському цвинтарі Ростова (Покровському?).
Пам'ять[ред. | ред. код]
2012 року виповнилося 165 років від дня народження Сергія Іллєнка, про що розміщено відповідний матеріал на сайті Луганської обласної наукової бібліотеки в розділі «Знаменні дати Луганщини 2012 рік»[6].
Ім'ям Сергія Михайловича названо залізничну станцію «Іллєнко» (по-місцевому пишуть «Ільєнко») та біостанцію «Ново-Іллєнко». Назва біостанції є похідною від назви залізничної станції. Жодного пам'ятного знаку про цю людину на станції та на біостанції немає. Очевидно, що розташована на лівому березі Деркула станція «Стара Іллєнко» і є тією станцією, якою користувалися Сергій Іллєнко і жителі Макарова Яру.
Будинок Сергія Іллєнка по Наталіївському провулку 9 Рішенням виконкому Луганської облради № 54 від 20.02.1992 р. став пам'ятником архітектури та містобудування і взятий на державний облік. Зараз цей будинок площею 174,0 м² перебуває у власності територіальної громади міста Луганськ і там знаходиться редакція видання «Жизнь Луганска, 1990»[7]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ У містах Лівобережної України та Слобідської України міські думи встановлено з 1785
- ↑ В дійсності, станцій є дві: одна — «Стара Іллєнка» на лів. березі Деркулу на території нинішньої Ростовської області (48°39'8"N 39°43'37"E), інша — «станція Іллєнка» на прав. березі Деркулу на території Станично-Луганського району Луганщини
- ↑ Богадільня — благодійна установа, притулок для інвалідів, убогих, непрацездатних, старих людей
- ↑ Докладніше про історію будинку Іллєнка див.: Дом с мезонином // Галерея Злати Раповой. 29 сентября 2010. Архів оригіналу за 27 квітня 2016. Процитовано 18 серпня 2013.
- ↑ Злинько Ю. Є. Топонімія старого Луганська // Лінгвістика № 3 (24), Ч. 1, 2011. — С. 209–213.[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Знаменні дати Луганщини 2012 рік [Архівовано 21 березня 2013 у Wayback Machine.] // Луганська обласна універсальна наукова бібліотека імені О. М. Горького
- ↑ Медійна карта (база даних комунальних друкованих засобів масової інформації) (672 видання)[недоступне посилання з червня 2019]
Джерела[ред. | ред. код]
- Башкина В. (Луг. краеведч. муз.). Сергей Ильенко — демократ и реформатор / Сайт Луганського городского головы. 17 августа 2010 [Архівовано 23 лютого 2015 у Wayback Machine.].
- Знаменні дати Луганщини 2012 рік [Архівовано 21 березня 2013 у Wayback Machine.] // Луганська обласна універсальна наукова бібліотека імені О. М. Горького
- Его превосходительство действительный статский советник, бессменный предводитель дворянства Славяносербского уезда господин Сергей Михайлович Ильенко // Передрук з Газета «Жизнь Луганска» .15 апреля 1992г. — Официальный сайт Луганского Дворянского Собрания [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.].
- История Луганского края: Учебное пособие / Ефремов А. С., Курило В. С., Бровченко И. Ю., Климов А. А., Красильников К. И. , Семистяга В. Ф., Подов В. И. — Луганск: Альма-матер, 2003. — 432 с. — ISBN 966-617-142-2.
- Лисечко М. Навчально-польовий табір «Ново-Ільєнко»[недоступне посилання з лютого 2019] // Факультет природничих наук: шляхами зростання / За ред. В. Д. Дяченка, О. О. Кисельової, А. О. Климова. — Луганськ: Елтон-2, 2013. — С. 358–363. — ISBN 978-617-563-117-1.
- Фотогалерея «Залізнична станція Іллєнка» [Архівовано 18 травня 2014 у Wayback Machine.]
|