Сергєєв Володимир Ігорович
| Сергєєв Володимир Ігорович | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 27 квітня 1993 Обухів | |
| Смерть | 6 липня 2016 (23 роки) (помер від поранень) | |
| Громадянство |  Україна | |
| Псевдо | «Смайл», «Кабан» | |
| Військова служба | ||
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | |
| Рід військ |  Десантні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Володи́мир І́горович Сергє́єв (27 квітня 1993 — 6 липня 2016) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1993 року в місті Обухів (Київська область) у родині лікарів; мама, Наталія Степанівна — кардіолог. Закінчив Обухівську ЗОШ № 3 — ліцей. 2008 року вступив до Національного авіаційного університету, проте через рік вирішив покинути навчання та пройти строкову військову службу. Служив у підрозділі зенітно-ракетних військ Повітряних сил ЗСУ, дислокованому в Одесі, до жовтня 2011 року. Потому жив у рідному місті. Працював у ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» — вантажником, розмелювачем картону.
17 липня 2015 року мобілізований, після проходження підготовки на Львівщині зарахований у 81-шу бригаду снайпером; командир відділення 3-ї роти 122-го окремого аеромобільного батальйону. У телефонних розмовах з рідними не повідомляв, де перебуває. Згодом у мережі з'явилися відео, на яких Володимир утримує з побратимами бойові позиції та веде перестрілку з ворожими силами.
6 липня 2016-го пополудні в промзоні Авдіївки під час обстрілу, який вели терористи, міна 120-мм калібру залетіла у бліндаж, загинули двоє бійців — Володимир Сергєєв і солдат Олег Лисевич, ще 3 вояки зазнали поранень. Володимир потрапив під завал, осколок стрільня не пробив бронежилет наскрізь, однак боєць зазнав травми голови, обох рук і ніг та живота; помер у лікарні.
8 липня 2016 року похований в Обухові; люди проводжали, стоячи на колінах.
Без Володимира лишилися батьки та сестра. Мама згодом бачила смерть сина — камера зафіксувала останні секунди життя Володимира.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- указом Президента України № 511/2016 від 19 листопада 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
- відзнакою «За оборону рідної держави» (посмертно)
- 23 серпня 2016 року в Обухові відбулося урочисте відкриття меморіальних дошок на честь вшанування пам'яті Бакки Олексія, Рачинського Олександра Григоровича, Олега Тимка, Володимира Сергеєва.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 19 листопада року № 511/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Книга пам'яті [Архівовано 7 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |