Світличний Іван Михайлович
| Світличний Іван Михайлович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 7 серпня 1924 с. Нещеретове, Білокуракинський район, Луганська область | |||
| Помер | 1 січня 2014 (89 років) | |||
| Громадянство |  СРСР  Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | поет | |||
| Мова творів | українська | |||
| | ||||
Іва́н Михайлович Світли́чний (нар. 7 серпня 1924; с. Нещеретове, Білокуракинський район, Луганська область — 1 січня 2014) — український поет.
Життєпис[ред. | ред. код]
Іван Світличний народився 7 серпня 1924 року в селі Нещеретове Білокуракинського району Луганської області, в селянській родині. Батько — Михайло Костянтинович Світличний. Його прадід Давид Сазонович Світличний обирався громадою сільським писарем. Дід за материною лінією — Луганський Трохим Михайлович, був комерсантом. З 5-6 років він брав з собою онука, коли їздив по селах і встановлював там каруселі.
Потім родина переїхала до Старобільська, з яким нерозривно було пов'язане життя поета. Коли Іванові минуло 16 років, він захворів: запалення стегнової кістки та важка хвороба серця. Через це, він уникнув мобілізації до лав Червоної Армії після початку радянсько-німецької війни. Іван Світличний згадував: «в 1942 році тяжка евакуація, доїхали майже до Дону, та нас, евакуйованих, німці повернули назад, а згодом страшна окупація з голодом, холодом і страхом».
В січні 1943, після звільнення Старобільська, він пішов до 10 класу середньої школи № 2. В тому ж сорок третьому стає студентом Старобільського учительського інституту. Як всім студентам того часу, йому доводилося працювати на відродженні пошкоджених споруд, а восени та навесні тижнями допомагати колгоспам.
1945 року він скінчив фізико-математичний факультет та почав вчителювати по селах Старобільщини, а в 1949 — 24-річним стає директором Лозовівської семирічної школи.
Більшу частину свого життя Іван Світличний учителював. Обіймав посаду відповідального секретаря райгазети, а потім знову працював у школі. Помер і січня 2014 року, поховано в м. Старобільськ.
У 1995 році йому присвоєно звання почесного громадянина міста Старобільська, якому він присвятив чимало поетичних рядків.
Творчість[ред. | ред. код]
Ще у школі він захопився поезією.
Вперше свої вірші надрукував 1955 року в районній газеті Старобільська. Потім були публікації в обласній пресі, журналах «Дніпро», «Вітчизна», «Донбас». В 1961 році в Луганську вийшла друком перша поетична збірка «Пісні над Айдаром». Тоді з молодим поетом працювали Іван Савич, Тарас Рибас. Відтоді вийшло 12 поетичних збірок.
Разом з композитором Іваном Кобилкіним створив понад 60 пісень, темою яких часто є природа Старобільщини
Збірки[ред. | ред. код]
«Пісні над Айдаром» (1961), «Полум’яність», «На зустріч сонцю», «Відвертість», «Мелодії i праці», «Джерела», «Місячна борозна», «Пізні квіти», «На 6ерезі вічності», «На хвилях часу».
Пізні: «На хвилях часу», «Я не можу тебе не любити», «Сповідь», «Вітер пробудження», «Краплі осінньої роси», «Вважаю, відбулося життя».[1]
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Відвертість: поезії / І. М. Світличний. — Донецьк: Донбас: 1976. — 44 с.
- Коли згоряють метеорити / І. М. Світличний. — Донецьк: Донбас, 1966. — 42 с.
- Мелодії життя і праці / І. М. Світличний. — Донецьк: Донбас, 1979. — 58 с.
- Місячна борозна: вірші / І. М. Світличний. — Донецьк: Донбас, 1986. — 70 с.
- Нескінченність: поезії / І. М. Світличний. — Луганськ: Світлиця, 1999. — 80 с.
- Пізні квіти: поезії / І. М. Світличний. — Донецьк: Донбас, 1990. — 96 с.
- Полум'яність поезії / І. М. Світличний. — Донецьк: Донбас, 1972. — 47 с.
- [Добірка віршів] / І.Світличний // Жайвори над Луганщиною. Ч.1. — Луганськ, 2004. — С. 141–150.
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Довнар Г. Співець краси і доброти // Світличний І. М. Нескінченність. — Луганськ, 1999. — С. 3-5; Від серця до серця. — Луганськ. — 2007. — С. 367–369.
- Іван Михайлович Світличний // Неживий О., Нежива Л. Література рідного краю: 5-7 класи. — Луганськ: Знання, 2004. — С. 31-37.
- Світличний Іван Михайлович: [біографічна довідка] // Письменники Луганщини: біобібліографічний словник-довідник. — Луганськ, 2007. — С. 32-33.
- Світличний І. М. Про найдорожче й незабутнє: [автобіографія] // Слово пам'ять береже / Упор. О. Неживий. — Луганськ, 2001. — С. 98-101.
Посилання[ред. | ред. код]
- ЛИТЕРАТУРНАЯ ЛУГАНЩИНА — ДЕТЯМ КЛАССИКИ И СОВРЕМЕННИКИ. БИОБИБЛИОГРАФИЧЕСКИЙ СЛОВАРЬ ЧАСТЬ ВТОРАЯ СОВРЕМЕННИКИ г. Луганск, 2010
- Співець краси і доброти. Геннадій ДОВНАР
- «До землі що кличе…» (Поетично-автобіографічна година, присвячена життю і творчості І. М. Світличного) Л. М. Тімакова[недоступне посилання з липня 2019]