Сахновщина

Селище Сахновщина
Герб Сахновщини	Прапор Сахновщини
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Красноградський район
Громада	Сахновщинська селищна громада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка	Сахновщина
Основні дані
Засновано	на початку XIX сторіччя
Статус	із 2024 року
Площа	9,22 км²
Населення	▼ 7105 (01.01.2020)
Густота	935,47 осіб/км²;
Поштовий індекс	64501
Телефонний код	+380 5762
Географічні координати	49°09′00″ пн. ш. 35°52′24″ сх. д. / 49.15000° пн. ш. 35.87333° сх. д.Координати: 49°09′00″ пн. ш. 35°52′24″ сх. д. / 49.15000° пн. ш. 35.87333° сх. д.
Висота над рівнем моря	163 м ;
Відстань
Найближча залізнична станція:	Сахновщина
	До обл. центру:
- залізницею:	147 км
- автошляхами:	155 км
Селищна влада
Адреса	64501, Харківська обл., Красноградський р-н, смт Сахновщина, вул. Шмідта, 10
Голова селищної ради	Суєцький Володимир Володимирович
Карта
	Сахновщина
	Сахновщина Сахновщина
	Сахновщина у Вікісховищі

Див. також: Сахнівщина

Сахнóвщина — селище на Слобожанщині у Красноградському районі Харківської області, 7105 мешканців.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Селище міського типу Сахновщина розташоване в місці витоків річок Вошива і Сугарь на південний захід від Харкова. Відстань до обласного центру — 150 км. До селища прилягають села Івано-Слиньківка, Гришівка і Новоолександрівка. Через селище проходять автомобільні дороги Р79, Т 2120 і залізниця, станція Сахновщина.

Назва[ред. | ред. код]

Назва походить від прізвища козацько-старшинської родини Сахновських, які володіли навколишніми землями. Зокрема, це підтверджує військово-топографічна мапа Ф.Шуберта 1846—1863 рр., на якій частина «дикого степу», що розкинулася від с. Кардашівка (нині — Дар-Надежда) вздовж берегів річки Багата до сіл Дмитрівка і Григорівка (нині об'єднані у с. Гришівка), позначена як «Сахновщина». У цих селах, як свідчить четвертий том «Малоросійського гербовника» Вадима Модзалевського майже сто років проживали багатодітні дворянські родини Сахновських^[2].

Історія[ред. | ред. код]

Сахновщина заснована на початку XIX сторіччя як хутір Кобилячин (Кобилячка) Костянтиноградського повіту Полтавської губернії переселенцями з Кобеляцького повіту цієї ж губернії. Під час будівництва залізниці Костянтиноград — Лозова (1897—1900) Сахновщина перетворилася на залізничне селище. Дістала назву від прізвища поміщика Сахновського, на землях якого була збудована однойменна залізнична станція^[3]^[4].

За переписом 1910 року, у Сахновщині було 877 жителів, яким належало лише 326 десятин землі, що розподілялися досить нерівномірно. Основними ж земельними багатствами (до 7 тис. десятин) володів поміщик Сахновський^[5].

1912 року створено Сахновщинське с/г т-во, кількість членів (1914) 35 осіб; голова ради О. О. Донченко, секретар І. Я. П'ятак.^[6]

1938 року отримала статус селище міського типу.

Радянські війська відійшли з Сахновщини 6/9 жовтня 1941 року.^[7]

Тимчасовий контроль над Сахновщиною Червона Армія встановила у лютому 1943 року під час Харківської наступальної операції 1943 року, 16/18 вересня 1943 — тривалий.^[8]

У січні 1942 року, під час Барвенково-Лозівської операції, Сахновщина деякий час розташовувалася у районі боїв. Був наступ на Красноград, звільнена Лозова, і з кінця січня до середини 1942 року територія під контролем радянських військ була на 30—40 кілометрів на схід від Сахновщини, по лінії Балаклія — Лозова.

Економіка[ред. | ред. код]

Сахновщинський завод продтоварів, ТОВ.
Сахновщинський елеватор.
Сахновщинська харчосмакова фабрика.
Пивоварня (працює з 2018 року)^{[джерело?]}

Раніше працювали[ред. | ред. код]

Сахновщинський молокозавод, ЗАТ.
Сахновщинський маслозавод.
Сахновщинський хлібозавод.^[9]

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

Сахновщинська гімназія.^[10]
Школа.
Сахновщинська центральна районна лікарня.
Сахновщинський будинок творчості.
Сахновщинська дитяча музична школа.

Преса[ред. | ред. код]

З 10 грудня 1930 року (з перервою у 1941—1944) у Сахновщині виходить районна газета, яка у 1930—1963 мала назву «Комунар», а з 2 квітня 1963 називається «Колос»^[11].

2011 року голова Сахновщинської районної ради Харківської області Володимир Прядко посів третє місце у складеному НСЖУ списку найбільших ворогів преси в Україні: користуючись тим, що райрада є одним із співзасновників газети «Колос», фактично розпочав процедуру ліквідації юридичної особи — редакції, без рішення одного з співзасновників — трудового колективу^[12]^[13].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Свято-Покровський храм
Молитовний будинок (синагога)

Нематеріальна культурна спадщина[ред. | ред. код]

Сахновщинський коровай

Видатні люди[ред. | ред. код]

Бутенко Георгій Андрійович (1938—1994) — український юрист
Вакуленко Володимир Прокопович (1963) — український поет
Дзядик Владислав Кирилович (1919—1998) — український математик
Заворотній Олексій Тимофійович (1948) — український актор, драматург, поет, сценарист і кінорежисер, заслужений артист України
Єрохін Андрій Леонідович (нар. 1966)— український науковець у галузі інформаційних технологій, доктор технічних наук, професор, декан факультету комп'ютерних наук Харківського національного університету радіоелектроніки.
Кунденко Микола Петрович (нар. 1972) — український науковець у галузі електротехнологій, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри інтегрованих електротехнологій та процесів Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка
Левицький Олександр Олександрович — заслужений діяч мистецтв України
Малахова Тетяна — сценарист кіно і телебачення, дитяча поетеса, автор сатиричних монологів для Андрія Данилка (Верка Сердючка), автор вірша «Здравствуй, мальчик за серым щитом»
Муромцева Ольга Георгіївна (Аксьонова) (1938—2008) — український мовознавець
Остапченко Микола Васильович (1923—1944) — Герой Радянського Союзу (1945)
Половинко Григорій Григорович — український письменник, журналіст, перекладач, громадський діяч.
Попудренко Микола Микитович (1906—1943) — один з організаторів партизанського руху в Україні
Шевченко Тарас Георгійович (1929—2015) — український живописець, художник театру, Заслужений діяч мистецтв України. Проживав у Сахновщині.
Янко Микола Тимофійович (1912—2011) — український краєзнавець

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
↑ [Р.Янишевський. Міф про Сахновського http://maers.com.ua/istoriya-kraya/65-mif-pro-sakhnovskogo [Архівовано 2019-07-24 у Wayback Machine.]]
↑ Коваль А. П. Знайомі незнайомці. Походження назв поселень України. — К. : Либідь, 2001. — С. 269.
↑ Сахновщина и сахновщане. История края^{[недоступне посилання]}. (рос.)
↑ Список населених місць Костянтиноградського повіту Полтавської губернії, стор. 23; Росія. Повний географічний опис нашої батьківщини, т. 7, стор. 399.
↑ Сахновщина / Справочныя свѣдѣнія о сельскохозяйственных обществах по данным на 1915 год. Справочно-издательское бюро при Департаментѣ земледѣлія, 1916—1115 стор.
↑ 6 армия своим левым крылом отошла на фронт Сахновщина, Чернявщина, Преображенка / Боевой приказ командующего войсками 12-й армии № 008/оп на отвод фланговых соединений армии, 21.45 9.10.41. Архів оригіналу за 24 травня 2019. Процитовано 11 червня 2017.
↑ Історична довідка
↑ YouControl. YouControl.
↑ Сахновщинська гімназія
↑ Комунар (Сахновщина). Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 20 грудня 2012.
↑ Журналісти склали список найбільших ворогів ЗМІ [Архівовано 2011-09-14 у Wayback Machine.]: лідирує Ян Табачник // ТСН, 28 квітня 2011
↑ Відкритий лист голови Національної спілки журналістів України Президенту України В. Ф. Януковичу. Ігор Лубченко, для «Телекритики» 30-05-2011

Джерела[ред. | ред. код]

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

Посилання[ред. | ред. код]

Облікова картка смт. Сахновщина^{[недоступне посилання з травня 2019]}
Прогноз погоди в смт. Сахновщина
Життя українських селян. Сахновщина

Це незавершена стаття з географії Харківської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)

[2] [Р.Янишевський. Міф про Сахновського http://maers.com.ua/istoriya-kraya/65-mif-pro-sakhnovskogo [Архівовано 2019-07-24 у Wayback Machine.]]

[3] Коваль А. П. Знайомі незнайомці. Походження назв поселень України. — К. : Либідь, 2001. — С. 269.

[4] Сахновщина и сахновщане. История края^{[недоступне посилання]}. (рос.)

[5] Список населених місць Костянтиноградського повіту Полтавської губернії, стор. 23; Росія. Повний географічний опис нашої батьківщини, т. 7, стор. 399.

[6] Сахновщина / Справочныя свѣдѣнія о сельскохозяйственных обществах по данным на 1915 год. Справочно-издательское бюро при Департаментѣ земледѣлія, 1916—1115 стор.

[7] 6 армия своим левым крылом отошла на фронт Сахновщина, Чернявщина, Преображенка / Боевой приказ командующего войсками 12-й армии № 008/оп на отвод фланговых соединений армии, 21.45 9.10.41. Архів оригіналу за 24 травня 2019. Процитовано 11 червня 2017.

[8] Історична довідка

[9] YouControl. YouControl.

[10] Сахновщинська гімназія

[11] Комунар (Сахновщина). Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 20 грудня 2012.

[12] Журналісти склали список найбільших ворогів ЗМІ [Архівовано 2011-09-14 у Wayback Machine.]: лідирує Ян Табачник // ТСН, 28 квітня 2011

[13] Відкритий лист голови Національної спілки журналістів України Президенту України В. Ф. Януковичу. Ігор Лубченко, для «Телекритики» 30-05-2011

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]