Сан-Томе і Принсіпі

Демократична Республіка Сан-Томе і Принсіпі порт. República Democrática de São Tomé e Príncipe
Прапор Герб
Гімн: Independência total
Столиця	Сан-Томе 0°20′ пн. ш. 6°44′ сх. д.country H G O
Офіційні мови	Португальська
Форма правління	Республіка
- Президент	Карлос Віла-Нова
- Прем'єр-міністр	Жоржі Бом Жезуш
Незалежність	від Португалії
- Дата	12 липня 1975 року
Площа
- Загалом	1001 км² (183)
Населення
- оцінка 2012	187 356 осіб (188)
- Густота	187,2/км² (65)
ВВП (ПКС)	2006 р., оцінка
- Повний	$0.214 млрд (218)
- На душу населення	$1,266 (205)
ІЛР (2004)	▲0.607 (середня) (127)
Валюта	Добра (STD)
Часовий пояс	UTC (UTC+0)
Коди ISO 3166	ST / STP / 678
Домен	.st
Телефонний код	+239
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сан-Томе і Принсіпі

Демократична Республіка Сан-Томе́ і При́нсіпі, Сан-Томе і Принсіпі (порт. República Democrática de São Tomé e Príncipe, [sɐ̃ũ tu'mɛ i 'pɾı̃sɨpɨ]) — держава на островах Сан-Томе і Принсіпі у Гвінейській затоці біля західного узбережжя Африки^[1][2]. Столиця — місто Сан-Томе на однойменному острові.

Географія[ред. | ред. код]

Острівна держава поблизу західного узбережжя Центральної Африки у водах Гвінейської затоки Атлантичного океану. На сході на континенті лежать держави Екваторіальна Гвінея і Габон (за 250 км).

Площа країни — 1001 км², з яких на острів Сан-Томе припадає 859 км², а на Принсіпі — 142 км². Сан-Томе і Принсіпі найменша за площею після Сейшельських Островів держава Африки. Країна має у своєму складі розташовані на відстані 148 км один від одного острови Сан-Томе і Принсіпі, а також дрібні острівці (див. Острови Сан-Томе і Принсіпі). Територіальні води та острів Ролаш перетинається лінією екватора.

Рельєф обох островів гористий, оскільки вони є частиною погаслого ланцюга вулканів, який включає також острови Аннобон і Біоко, а також вулкан Камерун на західному узбережжі Африки. Найвища точка острова Сан-Томе — пік Сан-Томе (2024 м), острова Принсипі — пік Принсіпі (948 м). Острови складені базальтами і трахітами, які місцями покриті осадовими породами.

Гори займають центральну і південну частину острова Сан-Томе (2/3 його площі), дванадцять вершин перевищують 1000 метрів: Сан-Томе, Ана-Шавеш (1636 м), Пінейру (1613 м), Калварі (1600 м) та інші. Рельєф плавно знижується на північний схід, і тут зосереджена більша частина сільськогосподарських угідь, тут же знаходяться основні населені пункти острова.

Острови мають неправильну форму, але якщо Принсіпі схожий на прямокутник, то Сан-Томе швидше нагадує овал, витягнутий донизу. Берегова лінія і того і іншого острова сильно порізана, проте мала глибина прибережних вод не дає можливості океанським судам підходити до берега, навіть в портах вони змушені розвантажуватися і завантажуватися на зовнішньому рейді, де глибина більше 5 метрів.

Клімат на рівні моря — тропічний морський, тобто спекотний і вологий. Середньорічна температура — +26…+27 °C. У спекотні місяці, особливо в січні, температура зазвичай перевищує +30 °C, а в найхолодніший (липень) може опускатися нижче +20 °C. Найбільше опадів (до 5000 мм) випадає на південному заході Сан-Томе, найменше (до 1000 мм) — у низинах на півночі, це обумовлено тим, що острів знаходиться в зоні південних пасатів, а гори затримують велику частину вологи. На острові Принсіпі більшу частину опадів приносять північні пасати, тому в північній частині острова випадає більше 1800 мм опадів, а в південній — менше 500 мм. Сезон дощів триває із жовтня по травень.

По схилах гір течуть повноводні річки, найбільші з яких — Агуа-Гранде, Іо-Гранде та Контадор на Сан-Томе, а також Папагайу, Агульяш, Банзу на Принсіпі.

Історія[ред. | ред. код]

Португальські мореплавці, що відкрили острови між 1469—1470-ми роками, знайшли їх безлюдними. Обидва острови португальський король подарував своїм підданим, які перетворили їх на бази работоргівлі. Уже в XVI столітті на островах стали створюватися плантації цукрової тростини, активно велась вирубка будівельного лісу, використовувалася праця рабів. Нащадки рабів з Анголи, Мозамбіку та інших португальських володінь в Африці, і сьогодні складають значну частину населення країни.

Відміна работоргівлі в середині XIX століття стала причиною розорення власників цукрових плантацій і їх відходу з островів. До кінця XIX століття тут виникають великі плантації кави і особливо какао, що й досі є основною статтею експорту країни.

Наприкінці 1950-х років посилилася боротьба за незалежність був створений Соціалістичний рух за звільнення Сан-Томе і Принсіпі (МЛСТП). Після португальської революції гвоздик у 1974 році 12 липня 1975 року Сан-Томе і Принсіпі здобула незалежність від Португалії. Першим президентом був Мануель Пінту да Кошта, Генеральний секретар (МЛСТП). Через місяць країна була одноголосно прийнята в ООН.

Демократичні реформи почалися в країні в кінці 1980-х років, в 1991 році були проведені перші вільні багатопартійні вибори. Проте встановленню політичної стабільності в країні перешкоджає часта зміна лідерів — численні спроби державних переворотів (остання була в 2003 році).

Політична система[ред. | ред. код]

• 
  Голосування
• 
  Президентська кампанія у 2021

Сан-Томе і Принсіпі за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент, що обирається загальним голосуванням на 5 років. Дійсним президентом країни з 3 вересня 2011 року є Мануел Пінту да Кошта. Державний устрій — унітарна держава.

Глава уряду — прем'єр-міністр, що обирається парламентом і затверджується президентом. Дійсним прем'єр-міністром з 14 серпня 2010 року є Патріс Тровоада.

Парламент[ред. | ред. код]

Парламент — однопалатна Національна асамблея, що складається з 55 депутатів, які обираються загальним голосуванням по округах на 4-річний термін.

Політичні партії[ред. | ред. код]

На парламентських виборах 8 листопада 1998 року до парламенту Сан-Томе і Принсіпі пройшли наступні політичні партії:

• Рух за визволення Сан-Томе і Принсіпі — Соціал-демократична партія — 30 місць (55 %).
• Незалежний демократичний рух — 13 місць (23,5 %).
• Партія демократичної конвергенції — 12 місць (21,5 %)^[3].

У 1994 році була створена партія Незалежна демократична дія.

Зовнішня політика[ред. | ред. код]

Українсько-сантомійські відносини[ред. | ред. код]

Уряд Сан-Томе і Принсіпі офіційно визнав незалежність України 16 квітня 1998 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено 16 квітня 1999 року^[3]. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Сан-Томе і Принсіпі, що відає справами щодо України, знаходиться в Брюсселі (Бельгія)^[3]. Справами України в Сан-Томе і Принсіпі відає українське посольство в Португалії.

Державна символіка[ред. | ред. код]

• Державний прапор
• Державний герб
• Державний гімн

Адміністративно-територіальній поділ[ред. | ред. код]

В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 2 провінції, які у свою чергу складаються із 7 районів (6 районів у складі острова Сан-Томе та один — на острові Принсіпі).

Збройні сили[ред. | ред. код]

Економіка[ред. | ред. код]

Сан-Томе і Принсіпі — відстала аграрна держава. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2003 році склав 214 млн доларів США (186-те місце в світі); що у перерахунку на одну особу становить 1,2 тис. доларів (171 місце в світі)^[3]. Промисловість разом із будівництвом становить 19 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом із лісовим господарством і рибальством — 23 %; сфера обслуговування — 58 % (станом на 2006 рік)^[3]. Зайнятість активного населення у господарстві країни розподіляється так:

• 8 % — промисловість і будівництво;
• 58 % — аграрне, лісове і рибне господарства;
• 34 % — сфера обслуговування (станом на 2006 рік)^[3].

Надходження в державний бюджет Сан-Томе і Принсіпі за 2006 рік склали 102 млн доларів США, а витрати — 61,4 млн; профіцит становив 43 %^[3].

Валюта[ред. | ред. код]

Національною валютою країни слугує добра.

Промисловість[ред. | ред. код]

Головна галузь промисловості: харчова.

Гірнича промисловість[ред. | ред. код]

Енергетика[ред. | ред. код]

За 2004 рік було вироблено 18 млн кВт·год електроенергії (експортовано 0 млн кВт·год); загальний обсяг спожитої — 16,7 млн кВт/год (імпортовано 0 млн кВт·год)^[3].

У 2004 році споживання нафти склало 0,68 тис. барелів на добу, природний газ не використовується для господарських потреб^[3].

Агровиробництво[ред. | ред. код]

• 
  Фабрика з виробництва кокосової олії
• 
  Ринок в центрі міста Сан-Томе

У сільськогосподарському обробітку знаходиться 38,5 % площі держави^[3]. Головні сільськогосподарські культури: какао, кава, маніок їстівний, банани, просо, кукурудза, рис.

Транспорт[ред. | ред. код]

Туризм[ред. | ред. код]

• 
  Пам'ятник екватору
• 
  Варений краб

У 1996 році прибуток Сан-Томе і Принсіпі від іноземних туристів становив 2 млн доларів США^[3].

Зовнішня торгівля[ред. | ред. код]

Основні торговельні партнери Сан-Томе і Принсіпі: Португалія, Нідерланди, Франція, Німеччина, Ангола.

Держава експортує: какао, каву, копру. Основні покупці: Нідерланди (51 %); Німеччина (6 %); Португалія (6 %). У 2006 році вартість експорту склала 5,3 млн доларів США^[3].

Держава імпортує: паливо, продукти харчування, промислові вироби. Основні імпортери: Португалія (26 %); Франція (18 %); Ангола (13 %). У 2006 році вартість імпорту склала 19,2 млн доларів США^[3].

Торгівля з Україною[ред. | ред. код]

За період 2009—2012 років лише у 2010 році зареєстровано експорт з України на загальну суму 150 тис. доларів США. За даними Держкомстату України обсяг торгівлі з Сан-Томе і Принсіпі у 2013 році становив 739,8 тис. доларів США (лише експорт):

• нафтопродукти — 22 тис. доларів США;
• пневматичні гумові шини та покришки — 3 тис. доларів США;
• турбореактивні, турбогвинтові двигуни та інші газові турбіни — 714 тис. доларів США^[4].

У 2014 році експортно-імпортних операцій не зареєстровано.

Спорт[ред. | ред. код]

• 
  Стадіон Estádio Nacional 12 de Julho

У країні досить популярний футбол. У Сан-Томе і Принсіпі є близько 30 команд. Найбільший стадіон країни — Estádio Nacional 12 de Julho.

Кухня[ред. | ред. код]

• 
  Сушені банани
• 
  Варений краб
• 
  Бананові чипси

Населення[ред. | ред. код]

• 
• 
  Сім'я
• 
  Традиційні танці
• 
  Дитина
• 
  Одна з вулиць

Населення держави у 2006 році становило 193,4 тис. осіб (173-тє місце у світі). У 1950 році населення країни становило 60 тис. осіб, у 1970 р. — 73,6 тис., у 1980 — 90 тис. Густота населення: 146,5 осіб/км² (46-те місце у світі). Згідно зі статистичними даними за 2006 рік:

• народжуваність — 40,3 ‰;
• смертність — 6,5 ‰;
• природний приріст — 33,8 ‰^[3].

Вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):

• діти віком до 14 років — 47,5 % (46,5 тис. чоловіків, 45,3 тис. жінок);
• дорослі (15—64 років) — 48,8 % (45,6 тис. чоловіків, 48,7 тис. жінок);
• особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,8 % (3,4 тис. чоловіків, 4 тис. жінок).

Урбанізація[ред. | ред. код]

Рівень урбанізованості в 2000 році склав 44,1 %^[3]. Головні міста держави: Сан-Томе (68 тис. осіб), Санту-Амару (8 тис. осіб), Невіш (7,5 тис. осіб).

Етнічний склад[ред. | ред. код]

Головні етноси: метиси — 84,6 %, бантумовний народ фанґ — 9,5 %, анголари Сан-Томе — нащадки чорних рабів з Анголи, що також розмовляють креольською мовою — 3,7 %, португальці — 1,9 %%.

Мови[ред. | ред. код]

Державна мова: португальська. Де-факто поширені також французька та англійська мови.

Релігії[ред. | ред. код]

• 
  Макет церкви
• 
  Катедральний собор
• 
  Всередині собору
• 
• 
• 

Головні релігії держави: католицтво — 90 % населення, анімізм — 10 %.

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

• 
  Масковий режим через пандемію у 2020 році
• 
  Головний госпіталь країни
• 
  Міністерство охорони здоров'я

Очікувана середня тривалість життя в 2006 році становила 67,3 року: для чоловіків — 65,7 року, для жінок — 69 років^[3]. Смертність немовлят до 1 року становила 41,8 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 ліжко-місце на 116 жителів; лікарями — 1 лікар на 1940 жителів (станом на 1995 рік)^[3].

Освіта[ред. | ред. код]

• 
  Національна бібліотека
• 
  Школа
• 
  Лекція в університеті Сан-Томе
• 
  Національний ліцей

Рівень письменності в 2000 році становив 79,3 %: 85 % серед чоловіків, 62 % серед жінок^[3].

Інтернет[ред. | ред. код]

• 
  Інтернет-кафе в Сан-Томе в 2014 році

У 2001 році всесвітньою мережею Інтернет у Сан-Томе і Принсіпі користувались 30 тис. осіб^[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• Сан-Томе і Прінсіпі // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
• Сан-Томе і Прінсіпі // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сан-Томе і Принсіпі

• Сан-Томе і Принсіпі — Фото
• Офіційний портал Мануеля Пінту да Кошти.

Джерела[ред. | ред. код]

• Д. А. Дьяконов, А. А. Токарев, «Сан-Томе и Принсипи» (серия «У карты мира»), Москва, «Мысль», 1986 (рос.)

п о р Співдружність португаломовних країн (CPLP) Члени Ангола Бразилія Гвінея-Бісау Екваторіальна Гвінея Кабо-Верде Мозамбік Португалія Сан-Томе і Принсіпі Східний Тимор Спостерігачі Андорра Аргентина Велика Британія Грузія Італія Люксембург Маврикій Намібія Організація іберо-американських держав Сенегал Сербія Словаччина Туреччина Угорщина Уругвай Франція Чехія Чилі Японія

п о р Міжнародна організація Франкофонії (МОФ) Члени Повноправні Албанія Андорра Бельгія Бенін Болгарія Буркіна-Фасо Бурунді Вануату Вірменія В'єтнам Габон Гаїті Греція Гвінея Гвінея-Бісау Демократична Республіка Конго Джибуті Домініка Екваторіальна Гвінея Єгипет Кабо-Верде Камбоджа Камерун Канада Квебек Кот-д'Івуар Коморські острови Лаос Ліван Люксембург Македонія Мадагаскар Малі Мавританія Маврикій Марокко Молдова Монако Нігер Нью-Брансвік Республіка Конго Румунія Руанда Сейшельські Острови Сент-Люсія Сан-Томе і Принсіпі Сенегал Того Туніс Франція Французька громада Бельгії Центральноафриканська Республіка Чад Швейцарія Асоційовані Гана Катар Кіпр Нова Каледонія Спостерігачі Аргентина Австрія Боснія і Герцеговина Грузія Домініканська Республіка Естонія Коста-Рика Косово Латвія Литва Мексика Мозамбік Об'єднані Арабські Емірати Онтаріо Польща Республіка Корея Сербія Словаччина Словенія Таїланд Угорщина Україна Уругвай Хорватія Чехія Чорногорія Організації Парламентська асамблея франкомовних країн TV5 MONDE Асоціація університетів франкофонії Сенґорський університет[fr] Міжнародна асоціація франкомовних мерів[fr] Генеральні секретарі Бутрос Бутрос Галі (1997-2002) Абду Діуф (2003-2014) Мікаель Жан (2015—2019) Луїза Мушиківабо[en] (з 2019) Інше Міжнародний день французької мови Міжнародний день Франкофонії[fr] Ігри Франкофонії[fr] Премія «П'ять континентів Франкофонії»[fr] Агентство культурного та технічного співробітництва[fr] Категорія

У соціальних мережах Сабреддіт  (англ.) Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Comic Vine · MusicBrainz Географія та географічні карти archINFORM · Getty Thesaurus of Geographic Names · GeoNames · INaturalist · OpenStreetMap · Who's on First Тематичні сайти Quora · Yleinen suomalainen ontologia Словники та енциклопедії Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Энциклопедия Кругосвет · BabelNet · Britannica (11-th) · Brockhaus Enzyklopädie · Encyclopedia Treccani · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Grove Art Online · Internetowa encyklopedia PWN · Klexikon · NicoNicoPedia · Treccanis Dizionario di Storia · Treccanis Enciclopedia Italiana · Treccanis Enciclopedia Italiana · Treccanis Enciclopedia Italiana · Treccanis Enciclopedia Italiana · Treccanis Enciclopedia Italiana Довідкові видання Британський музей · Collaborative InterLingual Index · Google Arts & Culture · KBpedia · National Historical Museums of Sweden · Open Directory Project · UK Parliament thesaurus · WordNet · Namuwiki Нормативний контроль BLBNB: 000057760 · BNF: 12023180b · FAST: 1202978 · Freebase: /m/0j681 · GND: 4118426-9 · ISNI: 0000000123430458 · J9U: 987007557373005171 · LCCN: n50071938 · LIBRIS: 53hkksqp1px6w8p · NCF: ncf12006225 · NDL: 00575888 · NKC: ge445392 · NLI: 000971857 · PTBNP: 346514 · RERO: 02-A000159733 · SKMASNL: vtls003529487 · SUDOC: 027436403 · UIY: 000082385 · VIAF: 140101415 · WorldCat: lccn-n50071938