Сант-Андреа-делла-Валле

Сант-Андреа-делла-Валле
41°53′46″ пн. ш. 12°28′29″ сх. д. / 41.895977° пн. ш. 12.474692° сх. д. / 41.895977; 12.474692
Країна	Італія[1][2]
Розташування	Рим[1][2]
Тип	мала базиліка (20 грудня 1965) і церква[2]
Стиль	бароко і Архітектура Відродження
Архітектор	Франческо Марія Грімальді
Сант-Андреа-делла-Валле Сант-Андреа-делла-Валле (Італія)
Медіафайли у Вікісховищі

Сант-Андреа-делла-Валле (італ. Sant'Andrea della Valle) — найбільша барокова церква у Римі. Розташована на одній з центральних магістралей міста — вулиці Віктора Еммануїла II.

Будувалася з 1590. За обітницею і на кошти покійної герцогині Амальфи. Більша частина будівельних робіт була здійснена в 1609–1650 роках за проєктом Карло Мадерно. Фасад (1655–1663) спроєктував Карло Райнальді.

Церква має третій за величиною купол в Римі після Собору Святого Петра та Пантеон. Над фресками працював пармський майстер Джованні Ланфранко створив багатофігурну динамічну фреску купола «Вознесіння Богоматері» (1621–1625). У 1670 Карло Фонтана добудував капелу Ланчеллотті. Серед скульптурних робіт виділяється надгробок папи Пія II.

У вигаданій капелі цієї базиліки Пуччіні помістив дію першої дії своєї опери «Тоска».

З 12 березня 1960 є титульною церквою, кардиналом-священиком з титулом церкви Сант Андреа делла Валле з 28 червня 1988, є італійський кардинал Джованні Канестрі.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сант-Андреа-делла-Валле Сант Андреа делла Валле на initaly.com(англ.)