Сандра Бем

Сандра Бем
Народилася 22 червня 1944(1944-06-22)[1]
Піттсбург, Пенсільванія, США
Померла 20 травня 2014(2014-05-20) (69 років)
Ітака, Нью-Йорк, США
Країна  США
Діяльність психологиня
Галузь психологія
Alma mater Університет Мічигану
Знання мов англійська[2][3]
Заклад Корнелльський університет
У шлюбі з Daryl Bemd
Нагороди

Сандра Рут Ліпсиц Бем (англ. Sandra Ruth Lipsitz Bem, 22 червня 1944 — 20 травня 2014) — американська дослідниця, відома психологічним дослідженням гендерних проблем і андрогінії. Авторка теорії гендерних схем і статево-рольового опитувальника Бем. Піонерка вивчення поляризації гендеру, гендерних ролей. Справила значний вплив на розуміння гендеру та сексуальності.

Життєпис[ред. | ред. код]

Сандра Рут Ліпсиц народилася в Піттсбурзі, штат Пенсильванія, 22 червня 1944 року у єврейській робітничій сім'ї Лілліан, секретарки, та Пітера Ліпсица, поштового службовця[4].

У початковій (ортодоксальній єврейській) школі Сандра наполягала на тому, щоб носити штани, і відмова носити спідницю ледве не призвела до її виключення. Цей ранній досвід, на думку її біографів, визначив наукові інтереси Бем до питань гендерних ролей, сексуальності й андрогінності.

Першою метою кар'єри Бем було стати секретаркою, як матір, аби мати власні телефон і стіл — символи автономії та статусу, яких її батько ніколи не мав. Перші вісім років життя Бем виховувалась у єврейському районі робітничого класу, що фінансувався урядом. Під час дитинства Бем, матір мала напружені стосунки на багато суперечок зі своїм батьком, який дуже дегармонізував стан у родині.[5] Її мати була панівною у відносинах її батьків, і Бем згадує дуже бурхливе дитинство, коли пані Ліпсиц була надзвичайно емоційною, і під час суперечок могла кинути чимось. Бем також заявила, що була досить безуспішною у спробах фліртувати та знайомитися з чоловіками, і тому вирішила, що жодна людина не захоче одружитися з нею, що допомогло їй сконцентруватися на кар'єрних амбіціях[6].

Вступила до Технологічного інституту Карнегі. У 1965 році познайомилася з професором Дерілом Бемом, попросила курувати її незалежні дослідження.

Між колегами зав'язалися романтичні стосунки, і спочатку Сандра відкинула шлюбну пропозицію, маючи занепокоєння щодо власної кар'єри. Пізніше погодилася на егалітарний шлюб з поділом у прийнятті рішень, домашніх справ, взаємною підтримкою в кар'єрі, рівним вкладом в батьківські обов'язки (що на той час було революційним)[7], і одружилася з ним 6 червня 1965 року. У шлюбі народила двох дітей: Емілі й Джеремі. Згодом пара розійшлася, як і раніше беручи участь в житті дітей і залишаючись друзями й колегами[8].

Через чотири роки після діагнозу Альцгеймера Сандра Бем вирішила покінчити життя самогубством, поки хвороба не стала занадто виснажливою. В її останні дні поруч з нею знаходився 75-річний Деріл Бем. Сандра Бем померла уві сні 20 травня 2014 року у віці 69 років у своєму будинку в Ітаці, штат Нью-Йорк[9][6].

Вклад у психологію[ред. | ред. код]

Бем відома внеском у вивчення психологічної андрогінії й проблем гендеру. Разом Дерілом Бемом вони привернули загальну увагу своєю концепцією егалітарного шлюбу. Стали часто виступати на заходах, присвячених негативному впливу гендерних стереотипів на людей і суспільство в цілому. Однак, в той час не існувало достатньо емпіричних доказів, щоб підтвердити їхні припущення через малу дослідженість сфери. Бем була дуже зацікавлена ​​в зборі достатньої кількості даних, щоб довести негативні й обмежувальні ефекти традиційних гендерних ролей[10].

На початку кар'єри Бем брала активну участь у жіночому русі за рівні права і в цей час написала роботу щодо проблем жіночого працевлаштування. Її робота мала великий вплив в ході руху, агітуючи проти гендерної нерівності у сфері трудової діяльності й спрямовуючись на багато американських компаній, таких як AT&T і Pittsburgh Press[11].

На ранньому етапі кар'єри Бем створила статево рольовий опитувальник Бем, шкалу для вимірювання ступеня, в якому індивід проявляє риси або поведінкові особливості, що традиційно асоціюються з чоловічими та/або жіночими полюсами статево рольової ідентифікації, з 60 тверджень (якостей), на кожне з яких відповідають «так» або «ні» (в україномовній літературі), оцінюючи наявність або відсутність у себе названих якостей. 20 якостей в списку зображають властивості маскулінності, 20 — фемінності, решта 20 не несуть гендерного навантаження[12].

Теорія гендерних схем і концепція психологічної андрогінії[ред. | ред. код]

Гендерний континуум є альтернативою уявленням про взаємовиключність, антонімічність і дискретність чоловічого і жіночого

Також Бем розробила теорію гендерних схем і концепцію психологічної андрогінії[13]. Теорія гендерних схем розглядає особливості статевої приналежності індивідуумів як основу їх способу організації інформації про навколишній світ. Особи, які поводять себе типово для своєї статі, використовують гендерні схеми при сприйнятті й організації різного типу інформації. Також люди, які відчули вплив статевої типізації, використовують гендерні схеми більшою мірою, ніж ті, які не піддаються цьому культурному процесу[12].

Концепція психологічної андрогінії була запропонована Бем на початку 1970-х років і поставила під сумнів усталені переконання і припущення про те, що гендерні ролі протилежні, біполярні та несумісні (ідея поляризації гендеру). Бем припустила, що вимір фемінності й маскулінності може поділятися на дві сфери: людина з високими маскулінними й низькими фемінними показниками буде визначена як «маскулінна». Людина з високими фемінними й низькими маскулінними показниками буде визначена як «фемінна». Люди з високими показниками по обох категоріях будуть визначатися як «андрогінні», а з однаково низькими показниками — як «недиференційовані»[14].

Дані, які зібрала Бем, вказували на необхідність злиття маскулінних і фемінних рис для повноцінного функціонування та адаптації людини в суспільстві. З того часу численними дослідженнями доведено, що мужність і жіночність не протиставляються одна одній, а людина з характеристиками, що повністю відповідають її статі, виявляється мало пристосованою до життя.

Нагороди[ред. | ред. код]

Сандра Бем отримала багато нагород за свої дослідження. Її першою була нагорода Американської психологічної асоціації, за внесок у психологічну науку в 1976 році. У 1995 році вона була обрана як «Видатна жінка в психології» підрозділами загальної психології та історії психології Американської психологічної асоціації[15].

Праці[ред. | ред. код]

  • Bem, Sandra L. (1974). "The measurement of psychological androgyny". Journal of Consulting and Clinical Psychology. 42, 155–62.
  • Bem, Sandra L. and C. Watson. (1976). "Scoring packet: Bem Sex Role Inventory". Неопублікована.
  • Bem, S. L. (1976). "Sex typing and androgyny: Further explorations of the expressive domain". Journal of Personality and Social Psychology, 34, 1016.
  • Bem, S. L. (1976). "Sex typing and the avoidance of cross-sex behavior". Journal of Personality and Social Psychology, 33, 48.
  • Bem, S. L. (1977). "On the utility of alternative procedures for assessing psychological androgyny". Journal of Consulting and Clinical Psychology, 54, 196–205
  • Bem, S. L. (1977). The 1977 annual handbook for group facilitators.
  • Bem, S. L. (1979). "Theory and measurement of androgyny: A Reply to the Pedhazur–Tetenbaum and Locksley–Colten Critiques." Journal of Personality and Social Psychology, 37, 1047.
  • Bem, S. L., & Andersen, S. M. (1981). "Sex typing and androgyny in dyadic interaction: Individual differences in responsiveness to physical attractiveness." Journal of Personality and Social Psychology, 41, 74.
  • Bem, S. L. (1981). "Gender schema theory: A cognitive account of sex typing source". Psychological Review, 88, 354.
  • Bem, S. L. (1981). "The BSRI and gender schema theory: A reply to Spence and Helmreich". Psychological Review, 88, 369–71.
  • Bem, S. L. (1982). "Gender schema theory and self-schema theory compared: A comment on Markus, Crane, Bernstein, and Siladi's "Self-schemas and gender"". Journal of Personality and Social Psychology, 43,1192
  • Bem, S. L. (1989). "Genital knowledge and gender constancy in preschool children". Child Development, 60, 3.
  • Bem, S. L. (1993). The lenses of gender: Transforming the debate on sexual inequality. New Haven, CT: Yale University Press.
  • Bem, S. L. (1995). "Dismantling gender polarization and compulsory heterosexuality: Should we turn the volume down or up?" Journal of Sex Research, 32, 329–334.
  • Bem, S. L. (1998), An Unconventional Family. New Haven, CT: Yale University Press.
  • Bem, S. L., Schellenberg, E. G., & Keil, J. M. (1995). ""Innocent victims" of AIDS: Identifying the subtext". Journal of Applied Social Psychology, 25, 1790–1800.
  • Chesler, P., Rothblum, E. D., & Cole, E. (1995). Feminist foremothers in women's studies, psychology, and mental health. New York: Haworth Press.
  • Frable, D. E. S. and Bem, S. L. (1985). "If you are gender schematic, all members of the opposite sex look alike". Journal of Personality and Social Psychology, 49, 459.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  3. ↑ CONOR.Sl
  4. ↑ Sandra Bem - Psychology's Feminist Voices. www.feministvoices.com. Архів оригіналу за 25 грудня 2019. Процитовано 15 квітня 2019. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  5. ↑ Women’s Intellectual Contributions to the Study of Mind and Society. web.archive.org. 4 липня 2012. Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 15 квітня 2019.
  6. ↑ а б Sandra Lipsitz Bem: Early Career Award. American Psychologist (англ.). Т. 32, № 1. 1977. с. 88—91. doi:10.1037/h0078488. ISSN 1935-990X. Процитовано 15 квітня 2019.
  7. ↑ Bem, Sandra L. (1998). An unconventional family. New Haven: Yale University Press. ISBN 0300074247. OCLC 38096902.
  8. ↑ Nussbaum, Emily. Does the Exotic become Erotic?. www.emilynussbaum.com. Архів оригіналу за 29 грудня 2016.
  9. ↑ Obituary: Sandra Bem / Psychologist, feminist, pioneer in gender roles. Pittsburgh Post-Gazette (англ.). Процитовано 15 квітня 2019.
  10. ↑ Sandra Lipsitz Bem: Early Career Award. American Psychologist. Т. 32, № 1. 1977. с. 88—91. doi:10.1037/h0078488. ISSN 1935-990X. Процитовано 15 квітня 2019.
  11. ↑ Клецина І.С. (2003). Практикум по гендерной психологии. с. 277—280.
  12. ↑ а б Р.Л. Аткінсон, Р.С. Аткінсон, Е. Смит, Д.Дж. Бем, С. Нолен-Хоексема (2007). Введення в психологію (рос.). Санкт-Петербург. с. 463-464. — 672 с.
  13. ↑ Сандра БЕМ. Теория гендерной схемы и ее применение для развития ребенка: воспитание ребенка, свободного от гендерной схематизации, в обществе гендерной схематизации. Альтернативная педагогика (ru-RU) . 30 травня 2011. Процитовано 21 квітня 2019.
  14. ↑ Bem, Sandra L. (1974). The measurement of psychological androgyny. Journal of Consulting and Clinical Psychology. Т. 42, № 2. с. 155—162. doi:10.1037/h0036215. ISSN 1939-2117. Процитовано 15 квітня 2019.
  15. ↑ Sandra Bem. Curriculum Vitae. Cornell University.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Література та бібліографія
Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль
BIBSYS: 90664936 · BNF: 17825326n · CiNii: DA07381897 · CONOR.SI: 189200995 · FAST: 155443 · Freebase: /m/025x1b7 · GND: 1157377327 · ISNI: 0000000109528344 · J9U: 987007449740505171 · LCCN: n85006450 · LNB: 000064763 · MAK: 9810568367705606 · NDL: 00799617 · NLA: 1065399 · NLP: a0000001065627 · NTA: 112245609 · NUKAT: n00037332 · PUSC: 7149 · SUDOC: 195462394 · VIAF: 8804162 · WorldCat: lccn-n85006450
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сандра_Бем&oldid=41499350