Сальников Олександр Петрович
| Олександр Сальников рос. Александр Петрович Сальников  | |||
|---|---|---|---|
| Загальна інформація | |||
| Громадянство |  СРСР Україна | ||
| Народження | 3 липня 1949 (75 років) Севастополь | ||
| Смерть | 17 листопада 2017[1] (68 років) Київ, Україна | ||
| Зріст | 197 см | ||
| Вага | 87 кг | ||
| Alma mater | Київський медичний інститут | ||
| Спорт | |||
| Вид спорту | баскетбол | ||
| Спортивне звання |  | ||
| Команда | Будівельник | ||
| Нац. збірна | СРСР | ||
| Статус професіонала | 1968 | ||
| Завершення виступів | 1991 | ||
| Участь і здобутки | |||
| Олімпійські ігри | бронза (1976, 1980) | ||
Нагороди  | |||
Олександр Петрович Сальников (3 липня 1949, Севастополь — 17 листопада 2017) — український радянський баскетболіст. Ріст — 197 см. Один із найсильніших снайперів радянського баскетболу. Заслужений майстер спорту СРСР (1974).
- 1968—1972 — «Будівельник» (Краснодар)
- 1973—1974 — «Будівельник» (Київ)
- 1975—1975 — ЦСКА (Москва)
- 1975—1977 — «Будівельник» (Київ)
- 1978—1988 — СКА (Київ)
- 1989—1991 — «Легія» (Варшава)
Вихованець кубанського баскетболу. Сальников почав тренуватися в ДЮСШ міста Туапсе у Віктора Петровича Фіонова - заслуженого тренера Росії.
Закінчивши школу, вступив в Краснодарський медінститут, де його примітив молодий тренер Олександр Банников, учень Ігоря Зеленова - метра кубанського баскетболу. Банников запросив 17-річного студента Сальникова в команду вищої ліги «Будівельник» (Краснодар), а трохи пізніше - у збірну Краснодарського краю. 1971 року збірна Кубані вперше виграла фінал Спартакіади народів РРФСР]. Одним з провідних гравців, снайпером тієї команди був 22-річний Сальников.
З 1972 року Сальников грав в київському «Будівельнику». На наступний рік закінчив Київський медичний інститут і у складі «Будівельнику» вперше став бронзовим призером чемпіонату СРСР.
У тому ж 1973 році Сальников дебютував у збірній СРСР і разом з нею виграв «Перший Всесвітній фестиваль баскетболу» - турнір дев'яти найсильніших команд світу (за участю, в тому числі, збірних Югославії, США, Куби), що проходив у столиці Колумбії Боготі під егідою ФІБА.
1985 року вступив до Київського інституту фізичної культури. Закінчив його 1989 року і отримав спеціальність: тренер з баскетболу.
1989 року звільнився з лав Радянської Армії у званні майора медичної служби.
У одному з матчів за київський СКА встановив рекорд результативності чемпіонатів СРСР – 66 очок (в той час ще було 3-очкових кидків)[2].
1989 року був запрошений тренером в команду чоловічий вищої ліги варшавської «Легії» (Польща). Але після того як Сальников провів кілька тренувань, президент клубу, оцінивши його фізичну форму і майстерність, ухвалив рішення, щоб він був на майданчику не тільки тренером, а й гравцем. Так він два роки був граючим тренером в БК «Легія» (Варшава). З 1991 по 1993 рік працював головним тренером БК «Легія» (Варшава). Професійну кар'єру гравця закінчив 1991 року, коли йому виповнилося 42 роки.
- Бронзовий призер Олімпійських ігор 1976, 1980.
- Чемпіон світу 1974. Срібний призер 1978.
- Чемпіон Європи 1979, 1981. Срібний призер 1975, 1977.
- Срібний призер чемпіонату СРСР 1975, 1977. Бронзовий призер 1974.
Статистика виступів на Олімпійських іграх:
| Команда | Турнір | Ігри | Очки | Ср. |
|---|---|---|---|---|
| СРСР | ОІ-1976 | 6 | 64 | 10,67 |
| СРСР | ОІ-1980 | 8 | 75 | 9,38 |
| Усього | 2 | 14 | 139 | 9,93 |
- Статистика виступів на Олімпійських іграх [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Національний олімпійський комітет України про баскетбол та Анатолія Поливоду, Сергія Коваленка, Олександра Сальникова, Олександра Білостінного, Олександра Волкова / Григорій Палій. — 2-ге видання, доповнене. — Київ : Грані-Т, 2011. — 104 сторінок: фотографії — Серія «Життя видатних дітей». — ISBN 978-966-465-275-6
- ↑ Украинский спорт понес невосполнимую потерю: скончался чемпион-рекордсмен, легенда баскетбола Александр Сальников
- ↑ Приз Олександра Сальникова дістався Квентіну Петерсону. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 15 березня 2020.
- Профайл на сайті БК «Київ» (рос.)
- Біографія Олександра Петровича Сальникова [Архівовано 9 вересня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)