Сак Олександр Олександрович

Олександр Сак
Олександр Олександрович Сак
 Полковник
Загальна інформація
Народження1994(1994)
Національністьукраїнець
Alma MaterНаціональна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Псевдо«Стафф»
Військова служба
Роки служби2015—дотепер
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Командування
2025—т. ч.
 59 ОШБр, командир
2024—2025
 53 ОМБр, командир
2022—2023
 47 ОМБр, командир
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького I ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2015

Олександр Олександрович Сак (позивний «Стафф») — український військовослужбовець, полковник[1] Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Лицар ордена Богдана Хмельницького трьох ступенів.

Командир 47 ОМБр (2022—2023). Командир 53 ОМБр (2024—2025)[2]. Командир 59 ОШБр (з 2025)[3].

У 2023 році увійшов до рейтингу «30 до 30: творці майбутнього» від «Forbes Україна».[4]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в 1994 році.[5]

Закінчив Закарпатський обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою, факультет бойового застосування військ Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного (2015).[6]

З 1 березня 2015 року розпочав службу в 93-й окремій механізованій бригаді як командир механізованого взводу. Службу проходив біля ДАПу.[7][6] У Пісках дістав два поранення — один раз на БМП підірвався на перевіреній дорозі, де не мало бути мін. Згодом — осколкове поранення з АГС по ногах, коли «недостатньо добре заховався, хоч думав, що в укритті».[7]

Улітку 2015 року став командиром роти, після поранення тодішнього комроти.[7]

2016 року Сак зайшов на ротацію в Кримське, яке спершу видавалося легшим за Піски. 18 липня під час виходу на розвідку у тил російських окупантів його БМП-2 підірвалася. Загинув мехвод Роман Омельченко, був поранений у ногу Сак, кілька його бійців, а також Володимир Цірик, друг Олександра Сака. Цірик на перший погляд дістав легке поранення, але його не довезли до лікарні, він загинув. Той бій і поранення змінили Олександра, надалі він значно ретельніше планував бойові операції.[7]

Під час третьої ротації біля Богданівки, в районі Волновахи, Сак виконував обов'язки комбата.[7]

2019 року став командиром 3-го батальйону.[7]

19 лютого 2022 року виїхав на рекогностування під Харків.[6] Під час повномасштабного російського вторгнення був командиром механізованого батальйону, який вступив у бій з батальйонною тактичною групою ворога і переміг завдяки раціональному підходу до ведення бою і нестандартній тактиці поблизу Харкова.[8] Пізніше був Ізюмський напрямок, Бахмут.[6]

Як командир батальйону у 93-й окремій механізованій бригаді Сак підтримував зародження підрозділу Signum.[9]

У листопаді 2022 року став командиром новоствореної 47-ї окремої механізованої бригади.[10][11][6]

У вересні 2023 року знятий з посади командира 47 ОМБр.[12] З 2024 року — командир 53-ї окремої механізованої бригади.[5][9]

З 15 травня 2025 року — командир 59 ОШБр.[13]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • орден Богдана Хмельницького I ступеня (8 серпня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі;[14]
  • орден Богдана Хмельницького II ступеня (7 березня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі;[15]
  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (4 лютого 2016) — за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі;[16]
  • народний герой України (2019);
  • медаль «Захиснику Вітчизни» (27 жовтня 2016) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[17]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. «Неважливо, ким ти був — ідеш і виконуєш обов'язки, які потрібні для перемоги» — поет Матюша про службу у війську // Суспільне Новини. — 2023. — 15 травня.
  2. Ефект Маркуса. Що розповів у своїх відео колишній сержант 47-ї бригади після довгого мовчання і чому його звинувачення спровокували дискусію. New Voice (укр.). Процитовано 23 грудня 2024.
  3. У 59 бригаді, що воює на Покровському напрямку, нагально змінили комбрига | Українська правда.
  4. 30 до 30: творці майбутнього. Forbes. Процитовано 1 вересня 2023.
  5. а б Ефект Маркуса. Що розповів у своїх відео колишній сержант 47-ї бригади після довгого мовчання і чому його звинувачення спровокували дискусію. New Voice (укр.). Процитовано 23 грудня 2024.
  6. а б в г д Чи не наймолодший комбриг.
  7. а б в г д е Федченко, Анастасія (19 квітня 2021). 26-річний комбат Олександр Сак "Стафф" із 93-ї бригади: Готуємося до масштабної війни з Росією. Новинарня. Архів оригіналу за 19 липня 2024. Процитовано 16 лютого 2025.
  8. Президент України підписав указ про відзначення державними нагородами України 96 українських військових // АрміяInform. — 2022. — 8 березня.
  9. а б Залишили росіян без “очей”. Як і чим українська армія нарешті збиває ворожі розвідувальні дрони. Українська правда (укр.). Процитовано 23 грудня 2024.
  10. Блищик, А. Сак, Шаламага, Маркус про 47 ОМБр: «Наша бригада сформувалася як бригада прориву. Деталей ми не розкриваємо, але сценарій нашого застосування виходить зі слова — прорив» // Цензор.нет. — 2023. — 20 січня.
  11. У складі ЗСУ поповнення — 47-а штурмова бригада // Ліга. Новини. — 2022. — 15 листопада.
  12. Буцко Д., Климковецький, М. Олександра Сака зняли з командування 47-ї бригади «Маґура» // Громадське. — 2023. — 16 вересня.
  13. У 59 бригаді, що воює на Покровському напрямку, нагально змінили комбрига | Українська правда.
  14. Указ Президента України від 8 серпня 2022 року № 569/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  15. Указ Президента України від 7 березня 2022 року № 113/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  16. Указ Президента України від 4 лютого 2016 року № 37/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  17. Указ Президента України від 27 жовтня 2016 року № 476/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела

[ред. | ред. код]