Сажинська Ірина Віталіївна

Сажинська Ірина Віталіївна
ПсевдонімСажа
Народилася9 серпня 1994(1994-08-09) (30 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Запоріжжя, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняКиїв Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпоетеса, письменниця, перекладачка Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materНаціональний університет «Запорізька політехніка» (2016) Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНаціональна спілка письменників України Редагувати інформацію у Вікіданих

Сажа, справжнє ім'я Ірина Віталіївна Сажинська (нар. 9 серпня 1994, Запоріжжя) — поетеса та ілюстраторка. Комунікаційниця ПрАТ «НЕК „Укренерго“» (з 2021). Народилась у Запоріжжі, живе в Києві.

Освіта та професійна діяльність

[ред. | ред. код]

Навчалась у Запорізькій гімназії № 25 гуманітарного профілю. У 2010 році вступила до Запорізького електротехнічного коледжу на спеціальність «Економіка підприємств».

У 2016 році закінчила Національний університет «Запорізька політехніка» за спеціальністю «Фінанси і кредит». За фахом — фінансист.

З 2018 по 2020 рік працювала літературною інтерв'юеркою проєкту «РІД».

Поетичні книжки

[ред. | ред. код]
  • «Приблизькість» (Сажинська І. В. Приблизькість: збірка поезій. Запоріжжя: Кругозір, 2016)
  • «Голубина пошта» (Сажинська І. В. Голубина пошта: збірка поезій. Київ: Український пріоритет, 2018)[1]
  • «Cor humanum» (Сажинська І. В. Cor humanum: збірка поезій. Київ: Саміт-книга, 2019)
  • «Лемніската» (Сажинська І. В. Лемніската: збірка поезій. Київ: Смолоскип, 2024)

Вірші з цих книжок перекладено на іврит, англійською, польською, білоруською, російською, французькою, німецькою мовами.

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Всеукраїнський літературний конкурс «Хортицькі дзвони» (2014)
  • Міжнародний літературний конкурс «Зірка Різдва» (2015)
  • Міжнародний літературний конкурс «Гранослов» (2017, 2018)[2]
  • Літературний конкурс «Витоки» (2017)
  • Всеукраїнський літературний конкурс Асоціації українських письменників (2018)
  • Літературний конкурс «Гайвороння» (2018)[3]
  • Міжнародний літературний конкурс видавництва «Смолоскип» (2022)[4]
  • Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» (2018)[5]
  • Міжнародний літературний конкурс «Інтереальність» (2019)
  • Міжнародний літературний конкурс ім. Григора Тютюнника (2019)
  • Міжнародна слов'янська поетична премія (2019)
  • Міжнародна німецько-українська літературна премія ім. Олеся Гончара (2020)[6][7]
  • Президентська стипендіатка 2019—2020[8]
  • Мистецька резидентка міста Грац, Австрія[9]

Публікації

[ред. | ред. код]
  • Альманахи: «Хортицькі дзвони», «Кругозір», «Не міліють джерела Дніпрові», «Гранослов», «Палісадник»[10], «Поетична антологія Запоріжжя», «Материк»
  • Часописи: «Хортиця», «Полымя» (Білорусь)
  • Колективні збірки: «Вірш солдату», «Скажіть, що ви живі»
  • Антології: «25 до 30», «Армія. Мова. Віра. Антологія українських письменників», «Ukraińska Nadzieja» (Польща), «Книга Love 3.0. Любов, що перемагає»
  • Газети: «Запорозька Січ», «Літературна Україна», «Українська літературна газета»
  • Журнали: «Дзвін», «Парадигма»[11]
  • Інтернет портали: Litcentr[12], «Лабораторія»[13] та Kiev.Life тощо.

Ілюстраторські проєкти

[ред. | ред. код]
  • Поетична книжка «Приблизькість» (авторка текстів — Ірина Сажинська)
  • Поетична книжка «Голубина пошта» (авторка текстів — Ірина Сажинська)
  • Поетична книжка «Cor humanum» (авторка текстів — Ірина Сажинська)
  • Поетична книжка «Лемніската» (авторка текстів — Ірина Сажинська)
  • Поетична книжка «Мурахи Йоганна Себастьяна» (авторка текстів — Єлизавета Жарікова)
  • Поетична книжка «Поміж жіночих звивин» (авторка текстів — Леся Мудрак)[14]
  • Мистецький проєкт «Суб'єктив» (кураторки проєкту — Софія Безверха та Марія Рей)
  • Поетична книжка «У чоловічих рукавах» (автор текстів — Сергій Савін)
  • Мистецький проєкт «Двокрапка» (авторка проєкту — Софія Безверха)
  • Мистецький журнал «Парадигма» (редактори журналу — Анна Грувер та Володимир Коркунов)[15]
  • Поетична книжка «Ефект близькості» (авторка текстів — Тетяна Власова)[16]
  • Поетична книжка «Маяк і маятник» (авторка текстів — Світлана Дідух-Романенко)
  • Поетична книжка «Діти жонглюють камінням» (автор текстів — Ігор Мисяк)
  • Поетична книжка «#графоманські_вірші» (авторка текстів — Юлія Ілюха)
  • Прозова книжка «Мої жінки / My women» (авторка текстів — Юлія Ілюха)
  • Прозова книжка «У тиші думок» (авторка текстів — Мар'яна Пильник)
  • Поетична книжка «Уламки» (авторка текстів — Ірина Рудика) тощо

А також ілюстраторські проєкти для ПрАТ «НЕК „Укренерго“», медіа «Локальна історія», «Тиктор» тощо. Станом на грудень 2024 року у доробку Ірини Сажинської налічується близько 40 мистецьких проєктів.

Переклади

[ред. | ред. код]
  • БумБамЛіт. Анталогія беларускай паэтычнай рэвалюцыі / БумБамЛіт. Антологія білоруської поетичної революції (поезія, есеї, спогади і щоденникові нотатки; білоруською та українською, переклад із білоруської: Ігор Астапенко, Ярослав Гадзінський, Дарина Гладун, Яніна Дияк, Віктор Іщенко, Дмитро Лазуткін, В'ячеслав Левицький, Лесик Панасюк, Богуслав Поляк, Сергій Рубнікович, Ірина Сажинська, Юлія Стахівська, Олексій Шендрик, Павло Щириця) (Київ, 2021)[17]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ "Рефрен": Ірина Сажинська про збірку віршів "Голубина пошта" (укр.), процитовано 10 червня 2021
  2. ↑ Нагороджено переможців «Гранослова» 2017 | НСПУ (рос.). Процитовано 10 червня 2021.
  3. ↑ Поетичний конкурс «Гайвороння» оголосив переможців. www.chytomo.com (укр.). 16 квітня 2018. Процитовано 10 червня 2021.
  4. ↑ Список лауреатів літературного конкурсу видавництва «Смолоскип»
  5. ↑ Коронація слова 2018
  6. ↑ Вручення Міжнародної німецько-української премії імені Олеся Гончара (укр.), процитовано 25 червня 2021
  7. ↑ Небом даровані таланти | НСПУ. Процитовано 25 червня 2021.
  8. ↑ Президент України призначив стипендії для молодих письменників і митців. ellada-sumy (рос.). 11 вересня 2019. Процитовано 11 червня 2021.
  9. ↑ Мистецька резиденція в Граці.
  10. ↑ Ірина Сажинська | Палисадник. palisadnik.org.ua (рос.). Архів оригіналу за 29 серпня 2018. Процитовано 10 червня 2021.
  11. ↑ Ірина Сажинська. ПАРАДИГМА (рос.). Процитовано 10 червня 2021.
  12. ↑ Ірина Сажинська «за своєю подобою» | Публікації | Litcentr. litcentr.in.ua. Процитовано 10 червня 2021.
  13. ↑ Часопис «Лабораторія» № 2, березень, 2019. Issuu (англ.). Процитовано 10 червня 2021.
  14. ↑ Між жіночих звивин. САМІТ-КНИГА (укр.). Процитовано 10 червня 2021.
  15. ↑ Парадигма №2/20. ПАРАДИГМА (рос.). Процитовано 10 червня 2021.
  16. ↑ Тетяна Власова. ЕФЕКТ БЛИЗЬКОСТІ. books.lutasprava.com. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021. [Архівовано 2021-06-10 у Wayback Machine.]
  17. ↑ БУМ-БАМ-ЛІТ. Антологія. books.lutasprava.com. Процитовано 10 червня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Хоче знайти себе: 9 улюблених книжок Ірини Сажинської
  2. Сажинська Ірина Віталіївна на письменницькому порталі Пилипа Юрика
  3. Літературний флешмоб «Наша: Ліна». Читає Ірина Сажинська
  4. Ірина Сажинська «Чорна Гілка» — читає Ольга Лещова
  5. Ранок: Запоріжжя. Ірина Сажинська про перемогу на конкурсі «Коронація слова»
  6. Монохромные. Выпуск 3. Ірина Сажинська
  7. Ірина Сажинська, Юрій Шакалов — Казка
  8. liveМовою — Ірина Сажинська
  9. Ірина Сажинська — «захисникам»
  10. Аркуші — Ірина Сажинська
  11. Le mie donne (ілюстрації)
  12. INTERNATIONALES HAUS DER AUTOR:INNEN GRAZ
  13. Me, Ulyana and Energy
  14. «Der Tod riecht nach russischem Parfum»
  15. Lesung und Gespräch mit den ukrainischen Autorinnen In der Reihe «Bibliothek erlesen»
  16. Stanzas for Ukraine — 20 • Poetry School
  17. IHAG — Writer in Residence
  18. ІРИНА САЖИНСЬКА | ПОЕЗІЯ KYIVMISTAH
  19. Найкращі українські книжки 2024 року за версією ПЕН
  20. Три грані таланту Ірини Сажинської
  21. Karas rašytojo akimis. Iryna Sazhynska
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сажинська_Ірина_Віталіївна&oldid=45404979