Садиба Павлових (Харків)
| Міський садибний будинок Павлових | |
|---|---|
 | |
| 49°59′15″ пн. ш. 36°13′17″ сх. д. / 49.9875056° пн. ш. 36.2216111° сх. д.Координати: 49°59′15″ пн. ш. 36°13′17″ сх. д. / 49.9875056° пн. ш. 36.2216111° сх. д. | |
| Країна |  Україна |
| Місто | Харків |
| Розташування | Вулиця Полтавський Шлях, 13 |
| Тип | будівля |
| Тип будівлі | Садибний будинок |
| Поверхів | 2 |
| Матеріал | Цегла |
| Стиль | Класицизм |
| Архітектор | Тон Андрій Андрійович |
| Побудовано | 1832 |
| Статус | Пам'ятка архітектури та містобудування місцевого значення № 277-Ха |
| Стан | Частково зруйновано |
  Міський садибний будинок Павлових Міський садибний будинок Павлових (Україна)  Міський садибний будинок Павлових Міський садибний будинок Павлових (Харківська область) | |
Садиба Павлових (Міський садибний будинок Павлових) — двоповерхова будівля в історичному центрі Харкова, на вулиці Полтавський шлях, збудована в 1832 році за проєктом архітектора Андрія Тона. Пам'ятка архітектури та містобудування (охоронний № 7297-Ха), а також історії (охоронний № 45) місцевого значення[1]. 6 липня 2022 року в будівлю влучила російська ракета[2]. Внаслідок попадання зруйновано 30 % будівлі, відновлення не планується[3].
Історія[ред. | ред. код]
Міський садибний будинок збудовано в 1832 році за проєктом архітектора Андрія Андрійовича Тона для Єгора Павлова, онука купця Ісаї Павлова[4][5]. Будівля виконана в типовому для того часу стилі — класицизмі, як і багато інших будівель А. Тона. Фасад прикрашають медальйони, великі вікна, чотириколонний портик із балконом на другому поверсі.
На початку XX століття у будинку розташовувався готель «Хаст»[6]. У 1914 році власник готелю змінився, їм володів М. І. Епштейн, і готель було перейменовано на «Епштейн»[5]. Ціни були від 1 до 3 рублів за ніч, у будівлі були їдальня та зали для свят[6].
У 1919 році будинок було націоналізовано та у ньому розміщався Харківський штаб Частин особливого призначення, які призначалися для боротьби з антибільшовицькими виступами населення[4]. Пізніше у будівлі запрацював військкомат Шевченківського та Новобаварського районів[7].
Руйнація[ред. | ред. код]
6 липня 2022 року о 00:20 Росія випустила декілька ракет по Харківській області, а одна з них влучила у будинок[8]. У результаті влучання було зруйновано майже всю покрівлю, частину перекриттів та стіни, повністю зруйновано портик. 7 липня 2023 року міська влада заявила, що будинок буде знесений[3]. Під час розбору завалів працівники намагалися зберегти всі зруйновані частини будівлі в той час, як Новобаварська адміністрація відвозила 200-річні балки на дрова[9].
У квітні 2023 року міська влада заявила, що пошкоджені будівельні конструкції несуть відповідну загрозу населенню міста[10].
Галерея[ред. | ред. код]
-
Чотириколонний портик з балконом (2021) -
Ворота будинку (2012) -
Меморіальна табличка на будівлі (2013) -
Будівля після влучання (2022) -
Будівля після розбору завалів -
Деталі фасаду, що вціліли -
Робота харківського вуличного художника Гамлета Зіньковського на стіні після руйнування
.jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 4 червня 2020 року № 1883 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України»
- ↑ MANOR HOUSE / МАЄТОК. DESTROYED CULTURAL HERITAGE OF UKRAINE. 6 липня 2022.
- ↑ а б СтройОбзор Харьков 🇺🇦. Telegram. Процитовано 19 квітня 2023.
- ↑ а б Бывшая городская усадьба Павловых (ул. Полтавский Шлях, 13). mistaua.com (укр.). Процитовано 19 квітня 2023.
- ↑ а б Садиба Єгора Павлова – Харків, що манить (укр.). Процитовано 19 квітня 2023.
- ↑ а б Садиба Павлових. Український інститут (укр.). Процитовано 19 квітня 2023.
- ↑ Харкiв, Полтавский шлях, 13 – Проекты 2-этажных домов до 1920 года. photobuildings.com (укр.). Процитовано 19 квітня 2023.
- ↑ Де у Харкові🇺🇦 | Где в Харькове. Telegram. Процитовано 19 квітня 2023.
- ↑ ROUND 2/ Другий день протистояння. Полтавський шлях 13. Facebook (укр.). Процитовано 19 квітня 2023.
- ↑ Влада Харкова готує ще одну «жирну» ділянку під забудову. stroyobzor.ua (рос.). Процитовано 19 квітня 2023.