Савчук Сергій Вікторович

Сергій Вікторович Савчук
Старший сержант
Сергій Савчук (2019)
Загальна інформація
Народження	28 січня 1994(1994-01-28) с. Яворівка, Вінницька область
Смерть	7 квітня 2022(2022-04-07) (28 років) м. Маріуполь (загинув у ході російського вторгнення в Україну)
Національність	українець
Alma Mater	Вінницький національний аграрний університет
Псевдо	Фелліні
Військова служба
Роки служби	2019—2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС України
Рід військ	Національна гвардія
Формування	«Азов»
Війни / битви	Російсько-українська війна Бої за Маріуполь (2022)
Нагороди та відзнаки

Сергі́й Ві́кторович Савчу́к (28 січня 1994(19940128) — 7 квітня 2022) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни, оборонець «Азовсталі».

Народився в с. Яворівка — нині в Піщанській селищній громаді Тульчинського району Вінницької області. Навчався в місцевій школі, в початкових класах був відмінником, захоплювався комп'ютерами.

Вищу освіту здобув у Вінницькому національному аграрному університеті, спеціальність — менеджер.

Працював спочатку в торгівлі, згодом — в охороні та лісництві, а відтак свідомо став оборонцем. Пройшов вишкіл у Французькому іноземному легіоні. До складу окремого загону спеціального призначення «Азов» долучився 2019 року. Закінчив Військову школу імені полковника Євгена Коновальця, мав військове звання сержант, згодом — старший сержант. Служив інструктором 2-го відділення інструкторів навчальної роти батальйону вишколу особового складу в/ч 3057 Національної гвардії України.

Як кулеметник брав участь у боях на Світлодарській дузі на Донеччині. Під час боїв у Маріуполі спочатку був командиром групи, потім стрільцем.

На «Азовсталі» 7 квітня 2022 року зазнав поранень, несумісних з життям: куля залетіла під бронеплиту і влучила біля серця. Загинув на руках у бойового побратима Михайла Жаркова (псевдо «Мішаня»)^[1].

Тіло полеглого не знайдено. Немає збігів за експертизами ДНК, немає і могили. Матері Сергія Галині Савчук тричі, з інтервалом у кілька місяців, різні люди повідомляли, як і за яких обставин загинув її син («переправлялись через Кальміус, влучив снаряд»; «…прилетіло в шпиталь і завалило бетонними плитами»; «Сергій був на заводі Ілліча, тримав другий поверх. Сергія поранило. Куля залетіла під бронік, але зафіксували смерть»)^[2].

За спогадами рідних людей, Сергій Савчук зі шкільних років займався спортом (паверліфтинг, бокс, боротьба), у студентські роки брав участь у змаганнях, посідав призові місця. Цінував дружбу, був безкорисливим, чуйним, любив тварин, мріяв мати свій дім і сім'ю.

У воїна залишилися батьки й молодший на 10 років брат.

• Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[3].

Біографічну статтю про Сергія Савчука вміщено в меморіальному виданні «Янголи Маріуполя» (Вінниця, 2025).

• Янголи Маріуполя. — Вінниця: Твори, 2025. — 112 с.

• Загиблі у війні Росії проти України

Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.