Королівство Рюкю

	Цінванго Рюкю
	Данник Китаю; Васал Сацума-хан
	Емблема роду Сьо
	Рюкю: історичні кордони на карті
Столиця	Шюрі
Мови	Рюкюська, Японська, Китайська
Релігії	Буддизм, Конфуціанство, Автентична рюкюська релігія, Синто
Форма правління	Монархія
	Ван
- 1429 — 1439	Сьо Хасі (перший)
- 1848 — 1879	Сьо Тай (останній)
Історія
- Об'єднання	1429
- Завоювання Рюкю	5 квітня 1609
- Адмінреформа	1871
- Анексія Японською імперією	11 березня 1879
- Битва за Окінаву	1 квітня — 21 червня 1945
	Площа
- 1879	2223 км2
	Населення
- 1879	286 787 осіб
Густота	129 осіб/км²
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Королівство Рюкю

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Рюкю.

Королівство Рюкю́ (яп. 琉球王国, Ryūkyū Ōkoku, рюк. 琉球國; кит. трад. 琉球國, спр. 琉球国, піньїнь: Liúqiúguó, акад. Люцюґо) — монархічна держава на островах Рюкю в Східній Азії. Існувала протягом 1429—1872 (1879) років. Контролювала незначну територію островів Окінава, Амамі та Сакісіма, з населенням близько 250 тисяч осіб. Основою господарства була посередницька морська торгівля між країнами Східної та Південно-Східної Азії. Визнавала себе васалом Китаю династій Мін та Цін. Керувалася ванами (Цінванго з кит. 親王國 дослівно королівство) Рюкю з аристократичного роду Сьо, які отримували титулатуру від китайських імператорів. 1609 року завойована японськими самураями роду Сімадзу, після чого увійшла до складу удільного володіння Сацума-хан, ставши васалом Японії. Незважаючи на подвійну васальну залежність від Китаю та Японії, зберігала незалежність у відносинах з іноземними державами. 1872 року перейменована на японське удільне володіння Рюкю-хан. 1879 року анексована японським урядом і перетворена на префектуру Окінава. Відіграла важливу роль у міжкультурному обміні держав регіону, які століттями дотримувалися політики ізоляції.

Назва[ред. | ред. код]

У японській та китайській історіографії зустрічається також сполучення «Ванго Рюкю» (琉球王国), для підкреслення титулу головного правителя — вана.^{[джерело?]} У західній науковій літературі це сполучення часто перекладають як «Королівство Рюкю».

Уперше назва «Держава Рюкю» (流求國) зустрічається в китайській історичній хроніці «Записи Суй» (7 століття)^[2]. У ній згадується, що 610 року Рюкю стало васалом китайської династії Суй. Ця держава була розташована на південний схід від Китаю, у Східному морі, на віддаленому острові. Згодом фонетичне сполучення «Рюкю» (流求) стали записувати омонімічними ієрогліфами «Рюкю» (琉球) — «край самоцвітів». Достеменно невідомо, чи позначало тогочасне Рюкю острів Окінава — центр архіпелагу Рюкю, чи острів Тайвань. До 14 століття в китайській писемній традиції словом «Рюкю» окреслювали всі острови регіону. Лише після прибуття до Ціньмінського Китаю данницького посольства з Окінави її стали називати «Великим Рюкю» (大琉球) або просто «Рюкю», а Тайвань — «Малим Рюкю» (小琉球) або «Тайванем».

Історія[ред. | ред. код]

Докладніше: Анексія Рюкю

Цінванго Рюкю було створене 1492 року внаслідок об'єднання трьох протодержав острова Окінава. Першим правителем держави був ван Сьо Хасі з першої династії Сьо. Країна не мала потужного централізованого державного управління, оскільки об'єднання острова було проведено на федеративних засадах. Місцеві володарі адзі мали широку автономію й часто піднімали повстання проти ванського двору. Вани династії Сьо визнавали себе данниками китайських імператорів і вели активну торгівлю з Китаєм.

Через 63 роки після заснування держави перша династія була знищена в результаті перевороту. Лідер заколотників Сьо Ен проголосив себе новим ваном Рюкю й започаткував другу династію Сьо. Правителі цієї династії взяли курс на централізацію управління й переселили всіх дрібних володарів до своєї столиці в Шюрі. 1571 року рюкюські війська підкорили тубільні племена островів Амамі на північ від Окінави. Рюкю залишалося державою-данником Китаю в системі китаєцентричного світового порядку. Вона грала роль торговельного посередника між країнами Азії.

1609 року держава Рюкю була завойована 3-тисячним військом роду Сімадзу, самурайських володарів з південнояпонського уділу Сацума. Завойовники зберегли політично-соціальний устрій держави, змусивши ванів місцевої династії визнати себе васалами Імператора і сьоґуна Японії. Сацумці також дозволи населенню Рюкю сплачувати данину Китаю, з метою отримання прибутків від торгівлі Рюкю з Китаєм.

1853 року Рюкю відвідала американська військова ескадра на чолі з Меттью Перрі з вимогою укласти двосторонні відносини. 1854 року, під час повторного візиту американців, було укладено нерівноправний американо-рюкюський договір про дружбу.

1871 року, з метою встановлення японського суверенітету над Рюкю, японський уряд в односторонньому порядку оголосив про перетворення королівства Рюкю на автономний уділ Японської імперії — Рюкю-хан. 1879 року японці провели анексію Рюкю, ліквідувавши державу й заснувавши на її місці префектуру Окінава. Останній ван Рюкю Сьо Тай разом із родиною отримав права японської титулованої шляхти й пожиттєву пенсію.

Державний устрій[ред. | ред. код]

Трон		Ван
Рада	Тронна	Регент
		Три міністри
	Палацова	П'ятнадцять чиновників
Центральний уряд		Управління			Радники у справах
		Ресурсів	Витрат	Скарбу	Правосуддя	Населення	Мистецтв і ремесел	Дипломатії

Примітки[ред. | ред. код]

↑ 『沖縄門中事典』, 宮里朝光監修、那覇出版社, 2001.
↑ Стаття «Рюкю», Розділ «Східні варвари», Частина 46 «Збірка переказів», Том 81 (『隋書』卷81列傳第46東夷流求國條 [Архівовано 17 червня 2011 у Wayback Machine.])

Джерела та література[ред. | ред. код]

Королівство Рюкю // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Королівство Рюкю

[1] 『沖縄門中事典』, 宮里朝光監修、那覇出版社, 2001.

[2] Стаття «Рюкю», Розділ «Східні варвари», Частина 46 «Збірка переказів», Том 81 (『隋書』卷81列傳第46東夷流求國條 [Архівовано 17 червня 2011 у Wayback Machine.])

[1]

[2]