Рух вгору

Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад. (травень 2019)
Рух вгору
рос. Движение вверх
Жанр драматичний фільм, біографічний фільм, сімейний фільм і спортивний фільм
Режисер Anton Megerdichevd
Продюсер Верещагін Леонід Емільовичd, Михалков Микита Сергійович і Anton Zlatopolskyd
Сценарист Nikolay Kulikovd і Андрій Курейчикd
У головних
ролях		 Машков Володимир Львович, Андрій Смоляков, Колесников Іван Сергійович (актор), Марат Башаров, Толстоганова Вікторія Вікторівна, Гармаш Сергій Леонідович, Джон Севедж, Зайцев Кирило Андрійович, Ревенко Олександра Володимирівна, Vasily Shchipitsynd і Aleksey Malashkind
Оператор Гринякін Ігор Олександровичd
Кінокомпанія ТриТеd, Росія-1, Централ Партнершип і Михалков Микита Сергійович
Дистриб'ютор Централ Партнершип
Тривалість 133 хв.
Мова російська
Країна  Росія
Рік 2017
Кошторис 450 000 000 ₽[1]
Касові збори 1 014 636 805 ₽[2]
IMDb ID 5987402

«Рух вгору» — російська спортивна художня драма 2017 року режисера Антона Мегердичева. Фільм заснований на реальних історичних подіях і розповідає про перемогу збірної СРСР над збірною США в фінальному матчі чоловічої баскетбольного турніру XX літніх Олімпійських ігор у Мюнхені (ФРН) в ніч з 9 на 10 вересня 1972 року.

Прем'єрний показ фільму відбувся 22 грудня 2017 року в кінотеатрі «Жовтень» у Москві[3].

У широкий прокат в Росії фільм вийшов 28 грудня 2017 року[4][5]. Тільки за перші дні прокату його подивилися 700 тисяч глядачів[6].

5 січня 2018 року фільм вийшов в прокат в Латвії, Литві та Естонії. З 14 січня 2018 року почався івент-прокат фільму в кінотеатрах Німеччини, Австрії, Бельгії та Люксембургу[7].

За станом на 10 січня 2018 року, на підставі визначення Московського міського суду та звернень правовласників, «Роскомнадзор» вилучив піратські копії фільму зі 147 інтернет-ресурсів і запланував видалення ще з 22 сайтів, а також здійснив блокування 20 інтернет-ресурсів, які після повідомлення «Роскомнадзора» не припинили доступ до незаконно розповсюджуються копій фільму[8].

Про фільм[ред. | ред. код]

В основу фільму лягла автобіографічна книга радянського баскетболіста Сергія Бєлова «Рух вгору» (2011)[9], присвячена 30-річчю літньої Олімпіади 1980 року в Москві[10].

У картині також торкнулася трагедія, яка відбулася з 4 по 6 вересня 1972 року на Олімпіаді в Мюнхені, коли палестинськими терористами були розстріляні 11 членів олімпійської збірної Ізраїлю[11], коли обстановка в місті була розпечена до межі, що наклало жахливий відбиток на атмосферу Олімпіади. Після триденної невизначеності у зв'язку з терактом існував ризик припинення XX літніх Олімпійських ігор та скасування ще не завершившихся змагань, що для прагнучих до перемоги і усвідомлюючих власну силу спортсменів стало би страшним розчаруванням. Незважаючи на відновлення стартів, настрій у всіх був пригніченим, а напруга навколо фінальної гри — вкрай високою.

Сюжет[ред. | ред. код]

1970 рік. У чоловічої збірної СРСР з баскетболу змінюється головний тренер. Новий наставник Володимир Гаранжин (Володимир Машков), який до цього очолював ленінградський «Спартак», повідомляє на прес-конференції, що на майбутніх Олімпійських іграх у Мюнхені збирається обіграти збірну США. Заяви тренера лякають спортивних чиновників, для яких головне — гідно виступити на найбільших змаганнях у рік 50-річчя СРСР і зберегти свої посади.

Гаранжин повністю змінює склад збірної і тепер в команді не переважає «ЦСКА», але представлені гравці з багатьох інших спортивних клубів республік СРСР. Гаранжин починає тренування з новою методикою; йому необхідно надихнути команду і переконати гравців у тому, що вони зможуть зробити неможливе — обіграти непереможних до того моменту американців.

Ніч з 9 на 10 вересня 1972 року. Місто Мюнхен, яке пережило 3 дні тому теракт, продовжує проведення спортивних змагань. Настає довгоочікуваний фінал баскетбольного турніру XX літніх Олімпійських ігор. У фінал виходять, як і планував Гаранжин, збірні СРСР і США. До вирішальної зустрічі обидві збірні приходять без поразок. А результат драматичного фінального поєдинку вирішиться в останні три секунди матчу…

Виробництво[ред. | ред. код]

Зйомки фільму почалися в серпні 2016 року в Москві.

Збори[ред. | ред. код]

[12].

Маркетинг[ред. | ред. код]

  • У травні 2017 року вийшов тизер-трейлер фільму.
  • 14 червня 2017 року вийшов перший трейлер.

Критика[ред. | ред. код]

Ще до виходу фільму в прокат він викликав різку критику з боку Євгенії В'ячеславівни Кондрашиної і Олександри Павлівни Овчиннікової (вдів Володимира Кондрашина і Олександра Бєлова), а також Юрія Володимировича Кондрашина (сина Володимира Петровича). На їхню думку, автори фільму вторглися в їх приватне життя, включивши інформацію про неї в сценарій без їх згоди.

19 квітня 2017 року мати і син Кондрашини і Овчинникова подали на ООО «Студия „ТриТэ“» Микити Михалкова в Пресненский районний суд Москви позов «о запрете распространения информации о частной жизни», в задоволенні якого рішенням суду від 4 вересня 2017 позивачам було відмовлено (в зв'язку з тим, що в ході розгляду справи відповідач вніс зміни в сценарій з врахуванням обставин, викладених в позовній заяві)[13].

10 січня 2018 року, в інтерв'ю медіахолдингу «РБК», режисер «Руху вгору» Антон Мегердичев розповів, що кілька разів спілкувався з Кондрашиною і Овчинніковою і після бесіди з ними у нього було відчуття, що вони зрозуміли один одного, але, в той же час, у нього склалося враження, що вони «про щось домовилися». Мегердичев також заявив, що відноситься до персонажів фільму з «такою повагою, яке тільки можна уявити», а також сказав наступне: «Жодна людина, який робив „Рух вгору“, не ставив собі за мету образити… А, навпаки, підняти і зробити героїв з команди, і вони йшли до останнього, щоб знайти якийсь контакт [з родичами]».

25 січня 2018 року Кондрашини и Овчинникова в інтерв'ю агентству «Росбалт» підтвердили, что зустрічалися з творцями стрічки. Одначе, за словами Овчинникової, родичі спочатку їм відповідали, що проти затвердження даного сценарію: «Слёзы? Эмоции? Они этого добились. Но исторической правды там нет никакой», — заявила Овчинникова[14].

Відгуки[ред. | ред. код]

  • Російський кинообозреватель і кінокритик Антон Долін в програмі «Супутник кіноглядача» в ефірі радіостанції «Маяк» 28 грудня 2017 року дав фільму «Рух вгору», в цілому, позитивну оцінку, назвавши його «справжнім блокбастером про баскетболі».
  • Журналіст і телеведучий Володимир Познер назвав фільм чудовим: «Це відмінне кіно. Грають відмінно, знято чудово, але головне — є реальний драматичний розповідь про абсолютно реальних людей, і є правда життя… Словом, фільм чудовий».
  • Міністр культури Російської Федерації Володимир Мединський вважає фільм успішним: «„Рух вгору“ — це, я вважаю, взагалі в деякому роді самий вдалий, навіть зразковий вітчизняний кінопродукт. Він закольцовывает[що?] багаторічні творчі шукання нашого кінематографа: повертається до нібито втрачених цінностей і сенсів великої школи радянського кіно і відтворює їх у сучасному форматі».
  • Російський тренер і баскетбольний коментатор Володимир Гомельський поділився власною думкою про картину: «Фільм викликав сильні позитивні емоції. Так, далеко не всі події були в той самий період часу, але це художній фільм, а значить є місце художнього вимислу. Єдине, що мене особисто напружило — сюжетна лінія з Модестасом Паулаускасом, адже він ніколи не думав про втечу і не був зрадником Батьківщини, як представлено у фільмі. Добре, що сам він, подивившись картину, не образився на її творців. …Я дивився фільм двічі і навіть на другий раз азарт боротьби і драматургія залишили враження».

Нагороди та премії[ред. | ред. код]

  • 2018 — 6 січня фільм отримав кінонагороду «Золотий четвертак» сайту незалежного[джерело?] журналу про кіно «25-й кадр» у номинації «Кращий російський фільм» 2017 року[15].

Значущі невідповідності[ред. | ред. код]

  • Показаний стиль гри «осучаснена»; він разюче відрізняється від того, як реально грали в 1972 році. Кидки з-під ноги, «цвяхи» зверху, зламані щити і багато іншого з'явилося набагато пізніше. В NCAA ці прийоми взагалі були заборонені до 1976 року.
  • Тренер у фільмі носить прізвище Гаранжин, а не Кондрашин. Це пов'язано з тим, що сценаристи не знайшли взаєморозуміння з вдовою тренера Володимира Кондрашина, яка мала свій погляд на його особистість. Також його син у 1972 році був вже повнолітнім і так і не одужав.
  • Модестас Паулаускас ніколи не був антисовєтчиком і не готувався втекти з СРСР, до останнього часу він тренував школярів в Калінінградській області.
  • Сергій Бєлов в той час не носив вусів, а Олександр Бєлов (показаний гладко виголеним), навпаки, мав густі бакенбарди.
  • Проблеми зі здоров'ям у Олександра Бєлова почалися тільки в 1976 році.
  • У спогадах баскетболістів немає згадки про гру в Гарлемі з місцевими жителями.
  • Прямої трансляції матчу збірної СРСР з США в Радянському Союзі не було.
  • У фільмі Алжан Жармухамедов дізнався про існування контактних лінз на виїзний тренуванні в США (новітня розробка, якої ще немає в СРСР). В дійсності, перші контактні лінзи з'явилися в СРСР ще в 1927 році. За словами самого Жармухамедова, в мюнхенському фіналі він грав ще без лінз, а носити їх почав пізніше.
  • До 1992 року за баскетбольну збірну США грали виняткові аматори, який починаючи з 1970-х були представлені студентами американських колежів. За збірну СРСР виступали найсильніші баскетболісти країни. Про цей факт у фільмі немає жодних згадок.
  • На чемпіонатах світу, куди американці привозили склади набагато слабші, ніж на олімпіади, збірна СРСР перемагала США не раз і до 1972 року.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://www.kinobusiness.com/movies/dvizhenie-vverkh/
  2. ↑ http://ekinobilet.fond-kino.ru/films/detail/111011817/
  3. ↑ ВИДЕО. «Это победа кино и спорта»: первые зрители о фильме «Движение вверх». [Архівовано 1 березня 2018 у Wayback Machine.] Сетевое издание «Государственный интернет-канал „Россия“» // russia.tv (22 декабря 2017 года)
  4. ↑ Артур Чачелов. Обзор изменений графика релизов c 1 по 15 января 2017 года. [Архівовано 2 березня 2018 у Wayback Machine.] Информационно-аналитический электронный проект «Бюллетень кинопрокатчика» // kinometro.ru (15 января 2017 года)
  5. ↑ Стас Тыркин, кинообозреватель. «Легенда № 18». — 28 декабря 2017 года премьера главного блокбастера новогодних праздников — «Движение вверх». [Архівовано 24 січня 2018 у Wayback Machine.] Газета «Комсомольская правда» // kp.ru (28 декабря 2017 года)
  6. ↑ Олег Пакшин. ВИДЕО. «Движение вверх» набирает обороты. [Архівовано 8 лютого 2018 у Wayback Machine.] // vesti.ru (1 января 2018 года)
  7. ↑ Новости. «Движение вверх» выйдет в прокат в Европе и Прибалтике. [Архівовано 17 лютого 2018 у Wayback Machine.] Официальный сайт кинокомпании «Централ партнершип» // centpart.ru (27 декабря 2017 года)
  8. ↑ Новости. «Роскомнадзор» принимает меры защиты от интернет-пиратов фильма «Движение вверх». [Архівовано 27 лютого 2018 у Wayback Machine.] Официальный сайт «Роскомнадзора» // rkn.gov.ru (10 января 2018 года)
  9. ↑ Сергей Белов. Автобиографическая книга «Движение вверх» (Санкт-Петербург, издательский дом «Право», 2011 год). [Архівовано 18 вересня 2021 у Wayback Machine.] // litresp.ru
  10. ↑ Художественный фильм «Движение вверх» (Россия, 2017 год). О проекте, интересные факты, новости проекта. [Архівовано 22 лютого 2018 у Wayback Machine.] Сетевое издание «Государственный интернет-канал „Россия“» // russia.tv
  11. ↑ Художественный фильм «Движение вверх» (Россия, 2017 год). Описание, интересные факты, новости, рецензии. [Архівовано 29 грудня 2017 у Wayback Machine.] // kinoafisha.info
  12. ↑ Сборы драмы "Движение вверх" превысили 2,5 миллиарда рублей (рос.). Life.ru». 28 січня 2018. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 27 березня 2022.
  13. ↑ https://www.mos-gorsud.ru/rs/presnenskij/services/cases/civil/details/8eb03d6e-8214-4fd1-aa43-1fa22eaa01dd?participants=%7C Михалков Пресненский районный суд города Москвы. Информация по делу № 02-4812/2017. Официальный портал «Суды общей юрисдикции города Москвы» // mos-gorsud.ru7
  14. ↑ «Жека, наши выиграли!». Росбалт. Архів оригіналу за 12 лютого 2018. Процитовано 5 лютого 2018.
  15. ↑ Кинонаграда «Золотой четвертак — 2017» в номинации «Лучший отечественный фильм» 2017 года. Итоги. Форум сайта независимого журнала о кино «25-й кадр» // 25-k.com. 6 січня 2018 года. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 16 січня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рух_вгору&oldid=37598191