Рудницький Валерій Іванович
| Рудницький Валерій Іванович | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Генерал-лейтенант | |||||||||||
_(2).jpg) | |||||||||||
| Загальна інформація | |||||||||||
| Народження | 15 січня 1956 (68 років) Випасне, СРСР | ||||||||||
| Громадянство |  Україна | ||||||||||
| Військова служба | |||||||||||
| Приналежність | Україна | ||||||||||
| Вид ЗС |  МВС України | ||||||||||
| Формування |  Національна гвардія | ||||||||||
| Війни / битви | Війна на сході України | ||||||||||
| Командування | |||||||||||
| |||||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||||
| |||||||||||
 Рудницький Валерій Іванович у Вікісховищі | |||||||||||
Рудни́цький Вале́рій Іва́нович (нар. 15 січня 1956, Випасне, СРСР[1]) — радянський та український військовик, генерал-лейтенант, заступник командувача Національної гвардії України з громадської безпеки. Повний кавалер ордена Богдана Хмельницького.
Життєпис[ред. | ред. код]
Валерій Рудницький народився у селі Випасне, що на Одещині[1]. У 1975 році розпочав службу у внутрішніх військах МВС СРСР. У 1983 році закінчив Орджонікідзевське вище військове командне училище Міністерства внутрішніх справ. Служив у Національній гвардії України, Збройних Силах та в органах МВС. У 2000 році отримав диплом Національної академії внутрішніх справ України.
Тривалий час очолював Східне територіальне командування внутрішніх військ МВС України. У 2004 році, як керівник управління, був задіяний у силових операціях під час виборів президента[2].
20 серпня 2009 року Валерію Рудницькому було присвоєно військове звання генерал-лейтенанта[3].
Наприкінці серпня 2010 року Рудницького призначили начальником управління Південного ТрК ВВ МВС[4], обов'язки якого він виконував до 25 січня 2012 року, після чого був переведний на посаду першого заступника командуючого внутрішніх військ України[5].
19 квітня 2014 року указом виконуючого обов'язки Президента України Олександра Турчинова був призначений на посаду начальника Управління Служби безпеки України в Донецькій області[6], яку обіймав до 26 травня того ж року[7]. Наступником Рудницького на посаді начальника Управління Служби безпеки України в Донецькій області став полковник Лизогуб Віталій Миколайович.
Того ж дня, 19 квітня 2014 року Валерій Рудницький був призначений заступником командувача Національної гвардії України з громадської безпеки[8].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Богдана Хмельницького I ст. (21 серпня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку[9];
- Орден Богдана Хмельницького II ст. (5 липня 2012) — за значний особистий внесок у підготовку і проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, успішну реалізацію інфраструктурних проектів, забезпечення правопорядку і громадської безпеки під час турніру, піднесення міжнародного авторитету Української держави, високий професіоналізм[10];
- Орден Богдана Хмельницького III ст. (20 серпня 2001) — за вагомий особистий внесок у справу зміцнення законності й правопорядку, зразкове виконання службового обов'язку та з нагоди 10-ї річниці незалежності України[11];
- Медаль «За бездоганну службу» III ст. (26 січня 1998) — за зразкове виконання військового обов'язку досягнення високих показників у бойовій і професійній підготовці[12];
- Медаль «За бойові заслуги».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б У багатьох джерелах можна зустріти інформацію про те, що Валерій Рудницький народився 27 вересня 1962 року в Мінську. Однак на сайті ВВ МВС України та Національної гвардії зазначено саме 15 січня 1956 року та село Випасне. Причиною плутанини певно є те, що дані помилково взято з біографії ще одного генерала внутрішніх військ — Сергія Конопляника.
- ↑ У Київ стягують спецназ. Повний перелік та місця дислокації. «Київ.osp-ua». Процитовано 28 вересня 2014.
- ↑ Указ Президента України від 20 серпня 2009 року № 648/2009 «Про присвоєння військових звань »
- ↑ Назначен новый начальник Управления Восточного территориального командования ВВ МВД (рос.) . «Остров». Процитовано 28 вересня 2014.
- ↑ Указ Президента України від 26 січня 2012 року № 43/2012 «Про призначення В.Рудницького заступником начальника Головного управління — командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України »
- ↑ Указ Президента України від 19 квітня 2014 року № 429/2014 «Про призначення В.Рудницького начальником Управління Служби безпеки України в Донецькій області »
- ↑ Указ Президента України від 26 травня 2014 року № 489/2014 «Про звільнення В.Рудницького з посади начальника Управління Служби безпеки України в Донецькій області »
- ↑ Указ Президента України від 26 травня 2014 року № 490/2014 «Про призначення В.Рудницького заступником командувача Національної гвардії України »
- ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2014 року № 660/2014 «Про відзначення державними нагородами України »
- ↑ Указ Президента України від 5 липня 2012 року № 435/2012 «Про відзначення державними нагородами України »
- ↑ Указ Президента України від 20 серпня 2001 року № 668/2001 «Про відзначення державними нагородами України працівників органів внутрішніх справ »
- ↑ Указ Президента України від 26 січня 1998 року № 55/98 «Про нагородження відзнаками Президента України військовослужбовців Національної гвардії України »
Посилання[ред. | ред. код]
- Профіль заступника командуючого Нацгвардії. Офіційний сайт Національної гвардії. Архів оригіналу за 25 серпня 2014. Процитовано 28 вересня 2014.
- Інтерв'ю
- Лариса Лазоренко (27 березня 2009). Генерал Рудницкий: Мы служим не за деньги (рос.) . «Салон Дона и Баса». Процитовано 28 вересня 2014.
- Заступник командувача Національної гвардії України з громадської безпеки генерал-лейтенант Рудницький Валерій Іванович. http://ngu.gov.ua/. Національна гвардія України. Архів оригіналу за 30 листопада 2016. Процитовано 10 липня 2017.