Рубіжне (Чугуївський район)
| село Рубіжне | |
|---|---|
.jpg) | |
| Країна |  Україна |
| Область | Харківська область |
| Район | Чугуївський район |
| Громада | Вовчанська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA63140010570026834 |
| Облікова картка | Рубіжне |
| Основні дані | |
| Засноване | 1652 |
| Населення | 649[1] |
| Площа | 2,15 км²[1] |
| Густота населення | 301,86 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 62534 |
| Телефонний код | +380 5741 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°10′00″ пн. ш. 36°49′16″ сх. д. / 50.16667° пн. ш. 36.82111° сх. д.Координати: 50°10′00″ пн. ш. 36°49′16″ сх. д. / 50.16667° пн. ш. 36.82111° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 117 м |
| Водойми | р. Сіверський Донець |
| Відстань до районного центру | 18 км |
| Найближча залізнична станція | Вовчанськ |
| Відстань до залізничної станції | 18 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 62504, Харківська обл., Чугуївський р-н, м. Вовчанськ, вул. Соборна, буд. 92 |
| Карта | |
  Рубіжне | |
 Рубіжне | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Рубі́жне — село в Україні, у Вовчанській міській громаді Чугуївського району Харківської області. Населення становить 649 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Рубіжненська сільська рада.
Назва[ред. | ред. код]
Назва села походить від валу (рубежу), яким воно відділялося від сусіднього села[2].
Розташування[ред. | ред. код]
.jpg)
Село Рубіжне розташоване в центральній частині Вовчанського району на правому березі Печенізького водосховища (річка Сіверський Донець), поруч є міст, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Верхній Салтів, до села примикає великий лісовий масив (дуб).
Відстань до центру громади Вовчанська становить 18 кілометрів[2]. Площа села становить 2,15 км²[2].
Історія[ред. | ред. код]
Село засновано 1692 року.
У 1765—1778 роках в селі мешкав граф Гендриков Іван Симонович (1719—1778) — генерал-аншеф, організатор проведення Елекції гетьмана Кирила Розумовського у Глухові в 1750 році. Тут йому належали великі маєтки, в яких жило понад 8000 душ чоловічої статі.
В 1769 році за його кошти було споруджено храм Успіння Богородиці. В ньому поховано І.Гендрикова та його дружину Катерину Сергіївну (? — 1784).
Аграрна реформа[ред. | ред. код]
Влітку та восени 1861 року після скасування кріпосного права в Російській імперії в селі відбувались селянські заворушення, ватажком яких був Микола Решетняк, згодом заарештований поліцією[2].
В 1850 році в селі німецькою компанією «Ротермунд і Вейссе» було збудовано цукровий завод, на якому працювало близько 300 чоловік[2].
За даними за 1864 рік у власницькому сільці Рубіжне Старосалтівської волості Вовчанського повіту мешкало 440 осіб (218 чоловічої статі та 212 — жіночої), налічувалось 56 дворових господарств. В селі Рубіжне — 738 особи (375 чоловічої статі та 363 — жіночої), налічувалось 112 дворових господарств, існували православна церква, бурякоцукровий та цегельний заводи, відбувалось 6 щорічних ярмарків та базари[3].
У ході Революції 1905—1907 років в селі відбувалися робітничі страйки, в результаті яких було розграбовано поміщицький маєток[2].
Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 1478 та 1694 мешканців відповідно[4].
Перша радянська окупація[ред. | ред. код]
Після Лютневої революції в Рубіжному виникла Рада робітничих депутатів при буряко-цукровому заводі, головою якої був обраний А. Латишев, близький до ЦК РСДРП(б). Разом з цією радою в селі виникла й Рада селянських депутатів[2][5].
У грудні 1917 року в селі було окуповано червоними[2].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв в Рубіжному, Байраці, Верхньому Салтові, Жовтневому —528 людей[6].
Друга світова війна[ред. | ред. код]
.jpg)
З 2 жовтня 1941 до 9 серпня 1943 року село перебувало під німецькою окупацією. З жовтня 1941 до червня 1942 через село проходила лінія фронту. В лісах поблизу села діяв партизанський загін імені Щорса, ватажком якого був І. А. Шепелєв[2]. В ході Другої світової війни 51 уродженець Рубіжного був нагороджений орденами та медалями Радянського Союзу[2].
Незалежна Україна[ред. | ред. код]
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Вовчанської міської громади.[7]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Вовчанського району, село увійшло до складу Чугуївського району.[8]
Російсько-українська війна[ред. | ред. код]
Село було окуповане у перші дні російського вторгнення в Україну 2022 року. 9 травня 2022 року село Рубіжне, та ще три інших села були звільнені від окупаційних військ РФ.[9][10]
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[11]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 79,66% |
| російська | 20,34% |
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Біля села — сліди двох неолітичних стоянок.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Відомі уродженці села:
- Зубар Михайло Іванович (1907—1992) — український мистецтвознавець і графік.
- Кирилін Олександр Олексійович (1924—1998) — повний кавалер ордена Слави.
- Лісовий Митрофан Трохимович (1905—1943) — Герой Радянського Союзу.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Автобусна зупинка -
Приміщення сільської ради -
Приміщення сільської ради -
Храм успіння Пресвятої Богородиці -
Храм успіння Пресвятої Богородиці -
Храм успіння Пресвятої Богородиці -
Храм успіння Пресвятої Богородиці -
Рубіжненська загальноосвітня школа -
Рубіжненська загальноосвітня школа -
Вхід на сільське кладовище -
Продуктовий магазин -
Магазин -
Поклонний хрест -
Дитячий майданчик -
Центральна частина села -
Центральна частина села -
Братська могила -
Монумент на честь загиблих у війнах односельців -
Монумент на честь загиблих у війнах односельців -
Стрільбище Національної Гвардії України -
Стрільбище Національної Гвардії України -
Сіверський Донець -
Магазин Будинок лісівника -
Кафе -
ЗАТ «Вовчанськферммаш» -
Краєвиди -
Сіверський Донець
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Облікова картка села на сайті Верховної Ради України(Перевірено 19 березня 2012)
- ↑ а б в г д е ж и к л Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967. — 1086 с. — 15 000 прим.
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
- ↑ Исторический архив, 1956, с. 57.
- ↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 620—633 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 8 листопада 2015.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ . Суспільне Новини https://suspilne.media/amp/237986-zsu-vidnovili-kontrol-nad-cotirma-naselenimi-punktami-na-harkivsini-genstab/.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ ЗСУ звільнили на Харківщині Черкаські Тишки, Руські Тишки, Рубіжне та Байрак. Новини ЗСУ. Еспресо. espreso.tv (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.
- ↑ https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/
Джерела[ред. | ред. код]
- Адреса местных организаций РСДРП : [рос.] // Исторический архив. — 1956. — № 6. — С. 36—66. — ISSN 0869-6322.
.svg){kind=small}
