Російсько-український кордон

російсько-український кордон
Країни:	Росія  Україна
Довжина:	2 295 км
Довжина:	321 км
Остання зміна:	Передача Криму до УРСР (19 лютого 1954)
Лінія кордону:	Чорне море, Керченська протока, Азовське море
Охороняють:	Прикордонна служба ФСБ Росії Державна прикордонна служба України
Прикордонні адміністративні одиниці:
Росія:  •  Брянська область  •  Курська область  •  Бєлгородська область  •  Воронезька область  •  Ростовська область  •  Краснодарський край (територіальними водами)  Україна:  • Чернігівська область  • Сумська область  • Харківська область  • Луганська область  • Донецька область  • Автономна Республіка Крим (територіальними водами)
Мультимедія на Вікісховищі

Російсько-український кордон — кордон між Україною та РФ, що існує формально з моменту набуття незалежності України від Радянського Союзу, себто від 24 серпня 1991 і успадкував своє розташування від кордону між УРСР та РРФСР. Має довжину 2295 км і простягається від Чорного моря (22,5 км), через Керченську протоку (49 км) до Азовського моря, далі — північного узбережжя Азовського моря й до потрійного стику з Республікою Білорусь на півночі (загалом: суходіл — 1974 км, море — 321 км). Кордон є найдовшим у Європі.

Демаркаційна лінія між Українською Державою та РСФРР 1918[ред. | ред. код]

Встановлена за угодою між українськими та німецькими військами, з одного боку, і військами РСФРР — з іншого, укладеною в травні 1918 за результатами переговорів у містечку Коренево (нині селище міського типу Курської області, РФ), Конотопі й Курську (нині місто у РФ). Проходила через населені пункти: Сураж — Унеча — Стародуб (нині усі міста Брянської області, РФ) — Новгород-Сіверський — Глухів — Рильськ — Суджа (нині обидва міста Курської обл., РФ) — Куп'янськ. Це була нейтральна зона (див. «Нейтральна зона») шириною 10–40 км, обмежена лінією розташування українських та російських сторін. Заборонялося: вступ до цієї зони й перехід через неї військових частин, патрулів, реквізиція тут продовольчих запасів тощо.

Питання про остаточне визначення демаркаційної лінії вздовж усього українсько-російського кордону розглядалося на українсько-російських мирних переговорах (травень-жовтень 1918), але вирішено не було. Лінію було одноосібно ліквідовано 24 листопада 1918 циркуляром Наркомату закордонних справ РСФРР: у циркулярі констатувалося, що внаслідок анулювання Брестського мирного договору РСФРР з державами Четверного союзу 3 березня 1918 Радянська Росія більше не визнає Україну самостійною державою

Сучасність[ред. | ред. код]

Лінія кордону України та Росії на суходолі визначена двостороннім договором цих держав від 28 січня 2003 року.

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

20 березня 2014 року Росія закрила всі пункти пропуску для жителів прикордоння, окрім Олександрівки та Журавлівки^[1].

23 квітня 2014 року на Сумщині прорито перші 20 км протитанкового рову, планувалося ще 200 км^[2].

5 червня 2014 року було закрито вісім пунктів пропуску на кордоні з Росією^[3].

3 вересня 2014 року на засіданні Кабміну Прем'єр-міністром було запропоновано зведення проєкту «Стіна», котрий має зробити кордон із Росією надійно захищеним лінією оборонних фортифікацій.

20 лютого 2015 року Кабмін розпорядився закрити 23 пункту на кордоні з Росією^[4].

У травні 2015 року повідомлялося, що Росія вздовж кордону з Україною у Ростовській області, на той час утримуваним проросійськими бойовиками, викопала близько 100 км ровів і звела понад 40 км огорожі.^[5] Появу паркану на раніше нерозміченій ділянці кордону в районі контрольно-пропускного пункту Північний біля міста Сорокине повідомлялося у вересні цього ж року.^[6]

Станом на вересень 2016 року працює 31 пункт пропуску на кордоні з Російською Федерацією^[7].

27 грудня 2017 року, спочатку у тестовому режимі, а з 1 січня 2018 року — запроваджено біометричний контроль^[8][9].

Станом на 2018 рік, Росія встановила 100 км паркану із 400 км російсько-українського, який на той час контролювався проросійськими бойовиками.^[10]

24 лютого 2022 року о 5 годині ранку за київським часом російська армія почала артилерійський обстріл українських прикордонних застав та прориви військової техніки на всіх контрольованих Україною ділянках сухопутного кордону^[11].

Пункти пропуску (контролю) через державний кордон України на кордоні з Російською Федерацією станом на 26 лютого 2015 року[12]

Грем'яч Нововасилівка Миколаївка Середина Буда Зернове Сеньківка Хутір - Михайлівський Бачівськ Катеринівка Старикове Бояро - Лежачі Рижівка Волфіне Конотоп Ворожба Кондратівка Юнаківка Покровка Пушкарне Грабовське Велика Писарівка Одноробівка Бударки Стрілеча Плетенівка Олександрівка Козача Лопань Гоптівка Дьоміно - Олександрівка Вовчанськ Чугунівка Сиротине Піски [1] [2] Харків Лантратівка Тополі Петрівка Танюшівка Куп'янськ Новобіла Просяне Мілове Олександрівка Красна Талівка Герасимівка Юганівка Вільхове Заринівка Сєвєрний Ізварине Краснодарський Червонопартизанськ Червона Могила Маринівка Новоборовці Довжанський Квашине Успенка [1] [2] Іловайськ Ульянівське Новоазовськ Крим Транспортне сполучення Міжнародний Міждержавний Місцевий Усього Автомобільний 10 6 5 21 Залізничний 4 4 0 8 Пішохідний 0 0 2 2 Разом: 14 10 7 31 . Чинні пункти пропуску (контролю) через державний кордон України Тимчасово нечинні пункти пропуску (контролю) через державний кордон України

Див. також[ред. | ред. код]

• Кримська криза
• Війна на сході України
• Державний кордон України
• Конфлікт щодо острова Тузла
• Проєкт «Стіна»
• Українська Держава
• УРСР

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

• О. І. Лупандін. Демаркаційна лінія між Українською Державою та РСФРР 1918 [Архівовано 9 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 320. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.

п о р Українсько-російські відносини Населення та кордон Росіяни в Україні • Українці в Росії • Російсько-український кордон Посли Московії в Гетьманщині Яків Тухачевський (1634—1635) • Степан Гречанін (1636—1637) • С. Старков (1638—1639) • Григорій Унковський (1649) • Василь Бутурлін (1653—1655) • Василь Тяпкін (1677—1680) Посли Гетьманщини в Московії Силуян Мужиловський (1649, 1653) Посли Росії в Україні Микола Некрасов (1917) • Леонід Смоляков (1991—1996) • Юрій Дубінін (1996—1999) • Іван Абоїмов (1999—2001) • Віктор Черномирдін (2001—2009) • Всеволод Лоскутов (2009) • Михайло Зурабов (2009—2014) • Андрій Воробйов (2014) • Михайло Зурабов (2014—2016) • Сергій Торопов (2016) • Олександр Лукашик (2016—2022) Посли України в Росії Володимир Крижанівський (1991—1994) • Володимир Федоров (1995—1999) • Микола Білоблоцький (1999—2005) • Леонід Осаволюк (2005—2006) • Олег Дьомін (2006—2008) • Костянтин Грищенко (2008—2010) • Володимир Єльченко (2010—2015) • Руслан Німчинський (2015—2019) • Василь Покотило (2019—2022) Важливі угоди Переяславська рада (1654) • Березневі статті (1654) • Жердівські статті (1659) • Переяславські статті (1659) • Батуринські статті (1663) • Московські статті (1665) • Глухівські статті (1669) • Конотопські статті (1672) • Переяславські статті (1674) • Коломацькі статті (1687) • Московські статті (1689) • Решетилівські статті (1709) • Рішительні пункти (1729) • Лубенський договір (1734) • Біловезька угода (1991) • Масандрівські угоди (1993) • Будапештський меморандум (1994) • Договір про дружбу (1997) • Договір про кордон (2003) • Харківські угоди (2010) • Договір про Азовське море (2003) Сучасне протистояння Конфлікт щодо острова Тузла (2003) • Газові конфлікти • Сирна війна (2012) • Шоколадна війна (2013) • Експортна блокада (2013) • Російська збройна агресія (з 2014): Крим, Донбас, повномасштабне вторгнення