Ромашівка

село Ромашівка
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Громада Білобожницька сільська громада
Основні дані
Засноване 1820
Перша згадка 1763
Населення 550 (на 1.01.2018)[1]
Територія 3.361 км²
Густота населення 208.507 осіб/км²
Поштовий індекс 48578
Телефонний код +380 +380 3552
Географічні дані
Географічні координати 49°05′10″ пн. ш. 25°35′34″ сх. д. / 49.08611° пн. ш. 25.59278° сх. д. / 49.08611; 25.59278Координати: 49°05′10″ пн. ш. 25°35′34″ сх. д. / 49.08611° пн. ш. 25.59278° сх. д. / 49.08611; 25.59278
Середня висота
над рівнем моря
340 м[2]
Відстань до
обласного центру
73 км[3]
Відстань до
районного центру
22 км[3]
Найближча залізнична станція Джурин
Відстань до
залізничної станції
17,5 км
Місцева влада
Адреса ради 48530, Тернопільська обл, Чортківський р-н, с. Білобожниця, вул. Лесі Українки, 34
Карта
Ромашівка. Карта розташування: Україна
Ромашівка
Ромашівка
Ромашівка. Карта розташування: Тернопільська область
Ромашівка
Ромашівка
Мапа
Мапа

CMNS: Ромашівка у Вікісховищі

В'їзд у село
Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього
Сільський став
Дарина Степанкова та Василь Капустинський під час зйомок документального фільму "Марія"

Ромаші́вка — село в Україні, у Білобожницькій сільській громаді, Чортківського району, Тернопільської області. Адміністративний центр колишньої Ромашівської сільської ради.

Розташування[ред. | ред. код]

Зйомки фільму "Марія" в околицях Ромашівки

Розташоване за 20 км від районного центру та 6 км від найближчої залізничної станції Джурин.

Назва[ред. | ред. код]

Щодо походження назви села відомо кілька леґенд. Одна з них говорить, що поселення було розташоване в іншому місці, на так званому «куті», й у давнину називалося Палатівка. Під час нападу татар поселення було повністю пограбоване й спалене, загинуло багато козаків і ворогів. На місці захоронення полеглих насипано могили. Могилу козаків місцеві жителі відновили в 1990-х роках. Після тієї битви люди почали селитися на новому місці — де нині розташована Ромашівка. За іншою версією, від імені Рома, Романія, пестливе — Ромашка. Першим забудовником на нових землях був Грамуш. Від цього прізвища і пішла назва Грамушівка. За Польщі село перейменували на Ромашівку, про це свідчать таблички, написані польською мовою, що ще збереглися на старих будинках.

Історія[ред. | ред. код]

Вказівник при в'їзді в село

Перша писемна згадка — 1763 року.

Відоме від XVII століття.

1785 року — в селі мешкало 481 особа.

У XVIII сторіччі з Бучача пролягав «Ромашівський гостинець»[4].

В другій половині XIX століття дідичами були барони Гейделі з Ромашівки.

У середині XIX століття велика земельна власність належала Миколі Подлевському; 1902 р. — Людвику Цінському.

У селі у 1900 році мешкало 1252 особи, 1910 — 1334 особи, 1921 — 1180 осіб, 1931 — 1270 осіб; 1921 року — 222 домоволодінь, 1931 — 287 домоволодінь. За Австро-Угорщини працювали 2-класна школа з українською мовою навчання; за Польщі — 3-класна.

Під час першої світової війни був призваний у 1914 році до австрійської армії Іван Матвійчук, який згодом належав до ОУН.

Хрест на могилі онука Варфоломія Шевченка на цвинтарі села Ромашівка

У одній із сільських хат квартирував онук Варфоломія — троюрідного брата і свояка (був одружений з сестрою) Тараса Шевченка. Ця гілка родоводу мала прізвище також Шевченко і мешкала в Корсуні, звідки й пішов на війну онук Варфоломія. Є перекази про те, що в хаті навколо цього внука збиралися люди і слухали розповіді про прапрадіда Тараса. У селі донині переконані в тому, що саме за просвітництво москалі замордували Шевченкового однокровця, якого нібито ненароком убив під час чищення зброї, солдат-однополчанин; похований на місцевому цвинтарі. Після Другої світової війни останки чернігівських солдатів, за переказами старожилів перезахоронені на батьківщині. Тому невідомо, чи збереглася ця могила.

1938 року — польська поліція заарештувала за приналежність до ОУН жителів Ромашівки Михайла Музичку та Степана Онищука.

Після встановлення радянської влади, у жовтні 1939 року енкаведисти заарештували колишнього голову філії товариства «Просвіта» Івана Грицика; подальша його доля невідома.

Від жовтня 1939 року. до березня 1941 року енкаведисти заарештували і стратили в Чортківській тюрмі 20 мешканців села: Марію Адамик, Степана Бартківа, Івана та Михайла Ваврових, Івана Грищука, Ксенію Концограду, Андрія Маланчука, Михайла Музичку, Павла Обнявку, Степана Онищука, Павла Семирозума, Павла Шуйка та інших.

20—21 липня 1941 року — розстріляли 8 людей з 22 в місті Умані на Черкащині Стефана Бартківа, Івана Вавріва, Михайла Гайового, Захарія Когута, Михайла Кільчицького, Павла Маланчука, Романа Матвійчука, Павла Обнявку.

В УПА воювали Семен Довбенко, Михайло Маланчук, Михайло Музичка, Марія Штепа та інші місцеві жителі; у дивізії «Галичина» — Микола Кіндяк (нар. 1922).

Могила Українським Січовим Стрільцям
Пам'ятник воїнам-односельцям

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 43 мешканці Ромашівки:

  • Микола Біланик (нар. 1922),
  • Павло Дмитрів (нар. 1909),
  • Григорій Жарук (нар. 1900),
  • Степан Ільчишин (нар. 1910),
  • Микола Камаш (нар. 1910),
  • Степан Кільчицький (нар. 1909),
  • Микола Кіндяк (нар. 1906),
  • Степан Концеграда (нар. 1909),
  • Михайло Коробій (нар. 1910),
  • Іван Маланчук (нар. 1909),
  • Павло Маланчук (нар. 1921),
  • Степан Маланчук (нар. 1913),
  • Павло Марків (нар. 1908),
  • Ілько Матвійчук (нар. 1910).

З 4 вересня 2015 року Ромашівка належить до Білобожницької сільської громади.[5]

У 2006 році вийшла книга Марії Штепи «Терновий вінок Ромашівки»[6].

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Білобожницької сільської громади[7].

У 2021 році в селі відбувалися зйомки документального фільму «Марія» (реж. Марія Яремчук) з циклу «Жива УПА», вихід на екрани якого очікується у жовтні 2021 року[8].

Релігія[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

У 2003 році насипано символічну могилу односельцям, яких закатували радянські каральні органи.

Споруджено:

  • пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1971);

Встановлено:

  • пам'ятний хрест Борцям за волю України (1991);А у 2023 покладено і посвячено новий хрест

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення, чол.
1900 1910 1921 1931 2014 2018
1252 1334 1180 1270 613 550[1]

Соціальна сфера, господарство[ред. | ред. код]

Діяли філії товариств «Просвіта», «Сільський господар», «Союз українок», «Братство тверезості» та інших.

Нині працюють дитячий садок, клуб, бібліотека, ФАП, ААГ «Ромашівське», ПСП «Захід-Агро», ТзОВ «Старр ЛТД», ПАП «Ясени», ПАП «Промінь», торгові заклади. школа Ромашівського НВК I-II ступенів, стадіон.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 4 січня 2019.
  2. Прогноз погоди в селі Ромашівка. weather.in.ua. Погода в Україні. Процитовано 30 березня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  3. а б Відстані від села Ромашівка. della.com.ua. Процитовано 30 березня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  4. S. Barącz. Pamiątki buczackie. — Lwów: Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — 168 s.— S. 144. (пол.)
  5. ВВРУ, 2015, № 43, стор. 2202
  6. Марія Штепа Терновий вінок Ромашівки. — Тернопіль: Збруч. — 2006. — 178 с.
  7. Розпорядження КМУ від 12 червня 2020 р. № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області». kmu.gov.ua. Кабінет Міністрів України. Процитовано 30 березня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  8. Лякуш Т. У Чорткові знову знімають кіно — стрічка про легендарну «Тополю» // Чортків.City. — 2021. — 20 травня.
  9. Об’єднавчий собор закріпив незалежність від керованої Росією церкви – Die Presse // Укрінформ. — 2018. — 17 грудня.
  10. Іноземцева, Ю. Без тата залишились двоє діток. На Чортківщині прощаються із захисником Петром Онищуком // 20 хвилин Тернопіль. — 2022. — 21 липня.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]