Рогов Іван Васильович

Рогов Іван Васильович
Народився 22 серпня 1899(1899-08-22)
місто Казань
Помер 5 грудня 1949(1949-12-05) (50 років)
місто Рига
Поховання місто Москва, Новодівичий цвинтар
Країна  СРСР
Національність росіянин
Діяльність політик
Знання мов російська
Учасник Громадянська війна в Росії, німецько-радянська війна і радянсько-фінська війна
Членство ЦК КПРС
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання генерал-полковник берегової служби
Партія ВКП(б)
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Ушакова орден Нахімова орден Червоної Зірки медаль «За оборону Москви» медаль «За оборону Севастополя» медаль «За оборону Кавказу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Японією» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Хрест Грюнвальда
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рогов.

Іва́н Васи́льович Ро́гов (10 (22) серпня 1899, місто Казань — 5 грудня 1949, місто Рига) — радянський військовий політпрацівник, генерал-полковник берегової служби. Член ЦК ВКП(б) в 1939—1949 р. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника-кустаря. Жив і навчався в Казані, працював складачем друкарні.

Член РКП(б) з листопада 1918 року.

У 1919 році закінчив Казанську губернську школу суспільних наук.

З квітня 1919 року — в Червоній армії. У роки громадянської війни — політрук роти, політрук батареї на Південно-Західному та Східному фронтах. З квітня 1920 року — військовий комісар санітарної частини 12-ї армії. З грудня 1920 року — військовий комісар санітарного поїзда в Казані, 92-го і 91-го госпіталів у Казані.

У 1921 році — інструктор політичного управління Запасної армії в Приволзькому військовому окрузі, потім — інструктор політичного відділу дивізії. З листопада 1922 року — відповідальний організатор партійної роботи 136-го стрілецького полку 16-ї стрілецької дивізії Приволзького військового округу. З червня 1923 року — військовий комісар караульної роти, з грудня 1923 — помічник начальника головного артилерійського складу з політичної частини, з листопада 1924 року — військовий комісар 6-го окремого понтонного батальйону, з квітня 1926 року — військовий комісар 1-го залізничного полку Ленінградського військового округу.

З листопада 1927 року — військовий комісар 6-го топографічного загону, з березня 1931 року — військовий комісар 3-го геодезичного загону Московського військового округу. З березня 1933 року — командир 3-го топографічного загону Ленінградського військового округу.

З березня 1936 року — начальник 2-го управління військово-топографічних робіт у Харківському військовому окрузі. З грудня 1937 року — військовий комісар 23-ї стрілецької дивізії Харківського військового округу.

З квітня 1938 року — військовий комісар Генерального Штабу РСЧА.

З вересня 1938 року — член Військової ради Білоруського Особливого військового округу. 7 жовтня 1938 року затверджений членом Військової ради при народному комісарові оборони СРСР.

У березні 1939 року був переведений на флот і призначений начальником Головного політичного управління Робітничо-Селянського флоту СРСР — заступником Народного комісара Військово-Морського флоту СРСР, хоча раніше ні дня не служив на флоті. Незабаром йому присвоєне військове звання армійський комісар 2-го рангу.

На цих посадах перебував усю німецько-радянську війну. Займався питаннями партійно-політичної роботи на флоті, зміцненням дисципліни, політичним контролем над діяльністю командування. Одночасно з грудня 1943 по лютий 1944 року був членом Військової Ради Чорноморського флоту.

10 лютого 1946 року обраний депутатом Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

У квітні 1946 року звільнений із займаних посад на флоті і направлений у розпорядження Міністра оборони СРСР. З серпня 1946 року — заступник командувача військ Прибалтійського військового округу по політичній частині.

Похований у Москві на Новодівичому цвинтарі.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Ім'я Рогова носив великий десантний корабель Балтійського флоту.

Військові звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Лурье В. М. Адмиралы и генералы Военно-Морского флота СССР в период Великой Отечественной и советско-японской войн (1941—1945)]. — Санкт-Петербург: Русско-балтийский информационный центр БЛИЦ, 2001. (рос.)
  • Военная энциклопедия. — М.: Военное издательство, 1976—1981. — Т. 7. — С. 136—137. (рос.)
  • Платонов А. В., Лурье В. М. Командиры советских подводных лодок 1941—1945. Санкт-Петербург, 1999. (рос.)
  • Бусловский В. И. Комиссары Великой Победы. — М., 2016. — С. 393—394. (рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рогов_Іван_Васильович&oldid=41084468