Ричков Вадим Володимирович
| Ричков Вадим Володимирович | |||
|---|---|---|---|
 Капітан | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 12 червня 1975 Дніпро | ||
| Смерть | 17 серпня 2014 (39 років) Донецька область, під Єнакієвим[1] | ||
| Поховання | Новомосковський район  | ||
| Alma Mater | Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2014 | ||
| Приналежність |  Україна | ||
| Вид ЗС |  ВДВ України | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Вади́м Володи́мирович Ричко́в (1975—2014) — капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Народився 1975 року. 1992 року із золотою медаллю закінчив Гвардійську ЗОШ в Новомосковському районі. За освітою нейрофізик — закінчив 1997 року[2].
У березні 2014-го записався добровольцем. Командир взводу зв'язку, 25-та окрема повітряно-десантна бригада.
17 серпня 2014 року загинув під час обстрілу з БМ-21 «Град» — у ході пошуково-ударних дій. Тоді ж полягли капітан Шевчук Сергій Мирославович; лейтенант Коза Денис Євгенович; лейтенант Гаврюшин Денис Юрійович; старші сержанти Король Віталій Сергійович, Ятченко Сергій Олександрович; молодші сержанти Маковей Сергій Олександрович і Федчук Сергій Володимирович; старший солдат Вакулич Володимир Володимирович; солдати Приходько Дмитро Вікторович та Єманов Олексій Петрович.
Вдома залишилися дружина, Ричкова Тетяна Борисівна та син 2003 р.н.
Похований у селі Вільне (Новомосковський район, Дніпропетровська область).
- 14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)[3]. Крім того, посмертно отримав звання капітана та був нагороджений пам'ятним знаком «За воїнську доблесть»[4][2].
- Пам'ятний знак «За воїнську доблесть» (МОУ)
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» в Києві: секція 2, ряд 10, місце 36.
- Вшановується 17 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня в різні роки внаслідок російської збройної агресії[5]
- ↑ Днепропетровщина прощалась с Вадимом Рычковым. ДнепрКом. 20.08.2014. Архів оригіналу за 08.05.2016. Процитовано 21.05.2016.
- ↑ а б Валігурська Т. (07.03.2015). Доля України — у жіночих руках. Урядовий кур'єр. Архів оригіналу за 21.05.2016. Процитовано 21.05.2016.
- ↑ Указ Президента України №873/2014. president.gov.ua. 14.11.2014. Архів оригіналу за 21.05.2016. Процитовано 21.05.2016.
- ↑ Легендарный волонтер Татьяна Рычкова: Мне предлагали идти в народные депутаты. Ответила: Нахрен! В стране война. Не время сейчас и не место. Censor.net. 19.11.2014. Архів оригіналу за 05.07.2016. Процитовано 05.07.2016.
- ↑ Дзвін Пам'яті пролунав двадцять шість разів… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників
- Ричков Вадим Володимирович. Книга пам'яті полеглих за Україну. Архів оригіналу за 05.07.2016. Процитовано 19.03.2015.
- http://www.litsa.com.ua/show/a/17154 [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- На Дніпропетровщині відкрили меморіальну дошку на шану офіцеру-десантнику старшому лейтенанту Вадиму Ричкову [Архівовано 25 травня 2016 у Wayback Machine.]
- Своє останнє слово у війні він уже сказав…
 | Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |