Риботицький Володимир Петрович
Володимир Риботицький | |
---|---|
Володимир Петрович Риботицький | |
Народився | 11 березня 1942 (83 роки) Ляшки, Гміна Ляшки, Ярославський повіт, Республіка Польща ![]() |
Громадянство | ![]() ![]() |
Діяльність | художник ![]() |
Alma mater | Львівське училище прикладного мистецтва імені Івана Труша, Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва |
Вчителі | Сельський Роман Юліанович, Звіринський Карло Йосипович і Довбошинський Данило Данилович ![]() |
Відомі учні | Богуславський Володимир Володимирович і Марчук Володимир Павлович ![]() |
Членство | Національна спілка художників України ![]() |
У шлюбі з | Риботицька Оксана Романівна ![]() |
Нагороди | |
Володимир Петрович Риботицький (нар. 11 березня 1942, с. Ляшки, нині Підкарпатське воєводство, Польща) — український та радянський живописець. Член Спілки художників УРСР (1985)[1]. Депутат Львівської обласної ради (1990)[2]. Лавреат Львівської обласної премії імені Івана Труша (2011). Один з представників Львівської школи живопису[3]. Чоловік Оксани Риботицької.
Володимир Риботицький народився 11 березня 1942 року в селі Ляшках, нині гміни Ляшки Ярославського повіту Підкарпатського воєводства Польщі[4][5].
Під час операції «Вісла» депортований до Львова[6][7], де закінчив училище прикладного мистецтва імені Івана Труша (1962) та інститут прикладного та декоративного мистецтва (1970; учителі Роман Сельський, Карло Звіринський, Данило Довбошинський). Працював викладачем живопису Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (1971—1976), заступником директора (1976—1989), директором (1989—1999) Львівській дитячій художній школі імені Олекси Новаківського, викладачем живопису Львівського коледжу декоративного та ужиткового мистецтва (2009—2018)[1][3][4][5].
У 1999—2009 роках проживав у США[4][5].
Від 1991 — учасник всеукраїнських та міжнародних мистецьких виставок у США, Чехії, Словаччині, Польщі, Угорщині, Бельгії та Італії; персональні у Львові (1992, 1997, 2011, 2017; 2022, спільна з дружиною Оксаною)[1][3][8][5][9], Нью-Гоупі (2002), Бедмінстері (2003), Ламбертвіллі (2004), Філадельфії (2006; усі — США). Деякі твори зберігаються у фондах Хмельницького обласного художнього музею[1]. Серед учнів — Володимир Богуславський[10], Володимир Марчук[11].
Основні роботи — «Козак Мамай» (1969), «Зимовий Львів», «Біля Косова» (обидва — 1980), «Гуцульська пара» (1988), «Птах в тенетах» (1989), «Трипільські красуні» (1997), «Карпати», «Квіти Мімії» (обидва — 1998), «Лабіринт-1», «Лабіринт-2», «Захід сонця», «Риба» (усі — 2005), «Побут аріїв», «Алея» (обидва — 2006), «Осінь», «Запуск повітряних зміїв», «Артсалон», «Нива» (усі — 2007), «Весна» (2011), «Верби» (2016).
- Львівська обласна премія імені Івана Труша (2011) — за персональну виставку, презентовану в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького[12];
- диплом Міжнародного бієнале «Імпреза» (1997, м. Івано-Франківськ);
- диплом Міжнародної виставки «Львівський осінній салон “Високий замок”» (1998).
25 квітня 2024 року у Львові презентували документальний фільм «Володимир та Оксана Риботицькі. Синергія творчості»[13].
- ↑ а б в г Риботицький Володимир Петрович. Хмельницький обласний художній музей.
- ↑ Перша Львівська демократична 1990—1994: діяльність Львівської обласної Ради народних депутатів Першого демократичного скликання (1990—1994). — Львів : «Сполом». — 2012.
- ↑ а б в Роман Метельський (15 вересня 2017). «Малярство» Володимира Риботицького підкорило Львів (відео). Фотографії старого Львова.
- ↑ а б в Володимир Риботицький. ArtLvivOnline.
- ↑ а б в г Наталя Філевич (26 серпня 2022). Два крила в синергії творчості. Збруч.
- ↑ Польський історик назвав причини акції «Вісла» та визначив її місце в стосунках двох народів. ТСН. 25 квітня 2017.
- ↑ Оксана Сенишин (28 квітня 2017). «Вантажили нас в товарняки з худобою і вивезли на «німецькі землі» Польщі». Zaxid.net.
- ↑ Тетяна Козирєва (15 вересня 2017). У Львові представили творчість Володимира Риботицького. День.
- ↑ У Львівському палаці мистецтв подружжя Риботицьких презентувало виставку «Синергія творчості». Львівська обласна рада. 26 серпня 2022.
- ↑ Володимир Богуславський. ArtLvivOnline.
- ↑ Марчук Володимир Павлович / Л. Н. Гринюк // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018.
- ↑ Визначено лауреатів обласної премії в галузі культури, літератури, мистецтва, журналістики та архітектури. Львівський портал. 15 грудня 2011.
- ↑ Оксана Тарнавська (29 квітня 2024). Синергія творчості Оксани та Володимира Риботицьких. Високий замок.
- Риботицький Володимир Петрович / Л. В. Волошин // Енциклопедія сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2024.
![]() | |
---|---|
![]() | Інтерв'ю з Володимиром Риботицьким 1990 року на YouTube // Фотографії Старого Львова. — 2017. — 14 вересня. |
![]() | Відкриття виставки Володимира Риботицького «Малярство» на YouTube // Фотографії Старого Львова. — 2017. — 14 вересня. |
![]() | Львівський митець Володимир Риботицький влаштував виставку до 75-річчя на YouTube // Zaxid.net. — 2017. — 15 вересня. |
![]() | Зустріч з Володимиром Риботицьким — 1 на YouTube // Володимир Дудич. — 2017. — 7 жовтня. |
![]() | Зустріч з Володимиром Риботицьким — 2 на YouTube // Олег Дудич. — 2017. — 7 жовтня. |
![]() | Тема: Операція «Вісла», День праці. Гість: Володимир Риботицький — депортований. Ранок на трьох на YouTube // Перший Західний. — 2017. — 28 квітня. |
![]() | Вислали з рідної землі тому, що були українцями. Операція «Вісла»: подробиці жахливої депортації на YouTube // 5 канал. — 2021. — 28 квітня. |
![]() | «Володимир та Оксана Риботицькі. Синергія творчості» — кінокартина (режисер Станіслав Литвинов) на YouTube // Станіслав Литвинов. — 2024. — 28 квітня. |
Риботицький Володимир Петрович у соцмережі «Facebook»
- Ярина Коваль (6 жовтня 2017). Володимир Риботицький: «Я — за колір!». Збруч.