Решко Стефан Михайлович
 | |||||
.jpg) | |||||
| Особисті дані | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Стефан Михайлович Решко | ||||
| Народження | 24 березня 1947[1] (77 років) | ||||
Ключарки,  СРСР | |||||
| Зріст | 182 см | ||||
| Вага | 77 кг | ||||
| Громадянство |  Україна | ||||
| Позиція | захисник | ||||
| Професіональні клуби* | |||||
| Роки | Клуб | І (г) | |||
| 1965—1966 1967—1968 1968—1970 1971—1978 | «Верховина» «Локомотив» Вінниця «Чорноморець» Одеса «Динамо» Київ Усього: | 38 (0) 48 (0) 72 (0) 199 (1) 357 (1) | |||
| Національна збірна** | |||||
| Роки | Збірна | І (г) | |||
| 1971—1976 1975—1976 | СРСР (олімп.) СРСР | 7 (0) 15 (0) | |||
| Звання, нагороди | |||||
| Нагороди |
| ||||
| * Ігри та голи за професіональні клуби | |||||
| ** Інформацію про ігри та голи за національну збірну | |||||
Сте́фан Миха́йлович Ре́шко (нар. 24 березня 1947, Ключарки, Мукачівський район, Закарпатська область, Українська РСР) — радянський та український футболіст. Гравець збірної СРСР. Заслужений майстер спорту СРСР (1975).
Біографія[ред. | ред. код]
Під час навчання в художньо-ремісничому ПТУ серйозно захопився футболом. Після училища працював за фахом червонодеревщиком на фанерно-мебльовому комбінаті. В 1965 році дебютував у «Верховині» з Ужгорода. В 1966 році, не бажаючи проходити військову службу в львівському СКА, перейшов до вінницького «Локомотива». В 1968—1970 роках грав за «Чорноморець» з Одеси, у складі якого двічі (1969, 1970) входив в списки найкращих футболістів УРСР. Будучи гравцем одеської команди почав притягуватися до матчів олімпійської збірної СРСР, зігравши в 1969 році в її складі в 11-ти неофіційних матчах[2]. В кінці 1970 року перейшов до київського «Динамо», де виступав до завершення кар'єри. З київським клубом став 4-разовим чемпіоном СРСР, володарем Кубка Кубків та Суперкубка Європи 1975 року.
В 1971 році зіграв три матчі у складі олімпійської збірної СРСР, в 1975—1976 роках — 15 матчів за головну збірну.
Після завершення футбольної кар'єри в 1979 році закінчив Вищу школу МВС, потім працював в Академії МВС, отримав звання полковника міліції. Зараз — начальник кафедри, доцент національної академії внутрішніх справ України, голова комітету з питань проведення змагань і справедливої гри, контрольно-дисциплінарного комітету Федерації футболу України.
Баптист[3]. Старший брат Володимир — також колишній футболіст. Перша дружина померла в 1988 році від раку. За п'ять років одружився вдруге. Дружина — Лариса, троє дітей: дочка, двоє синів — Стефан (грав у юнацькій команді київського «Динамо») і Євген.
Досягнення[ред. | ред. код]
- Чемпіон СРСР (4): 1971, 1974, 1975, 1977.
- Володар Кубка СРСР (2): 1974, 1978.
- Володар Кубка володарів Кубків УЄФА: 1975.
- Володар Суперкубка УЄФА: 1975.
Бронзовий олімпійський призер: 1976
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За заслуги» І (2020)[4], ІІ (2015)[5] та ІІІ (2004)[6] ступенів.
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ Transfermarkt.de — 2000.
- ↑ Статистика матчів олімпійської зборної СРСР у 1969 році [Архівовано 2021-11-26 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Закарпатець Стефан Решко був єдиним баптистом у радянському футболі
- ↑ Указ Президента України від 14 жовтня 2020 року № 446/2020 «Про відзначення державними нагородами України ветеранів команди товариства „Футбольний клуб «Динамо» Київ“»»
- ↑ Указ Президента України від 29 травня 2015 року № 299/2015 «Про відзначення державними нагородами України ветеранів команди товариства «Футбольний клуб „Динамо“ Київ»»
- ↑ Указ Президента України від 14 липня 2004 року № 795/2004 «Про відзначення державними нагородами України ветеранів та активістів українського футболу»
Посилання[ред. | ред. код]
- Статистика на сайті Клубу любителів історії та статистики футболу (рос.)
- «Стефан Решко: Лобановський ніколи не змінював своїх принципів» (рос.)
| |||||||