Реформи Олександра II
Реформи Олександра II — реформи в Російській імперії 1860-1870-х років, проведені під час царювання імператора Олександра II. У російській історіографії також відомі під назвою «Великі реформи»[1].
Основні реформи:
- 1857 — Ліквідація військових поселень.
- 1861 — Селянська реформа або Скасування кріпосного права. Скасування кріпацтва, звільнення селянства від кріпацької залежності. Але власну ділянку землі селяни мусили купувати у поміщиків. Селянська громада (община, «мир») тепер була компетентна в справах розподілу землі і контролю за правильним цільовим її використанням. Реформа мала свої відмінності у різних регіонах[1].
- 1863 — Фінансова реформа. Було створено Державний банк.
- 1863 рік — Освітня реформа. Введення обов'язкової загальної шкільної освіти відбулось лише 1905 року.
- 1864 — Земська реформа. Запровадження місцевого врядування (земські збори і земські управи), введення «міських дум», у виборах яких могли брати участь тільки заможні мешканці на підставі багатоступеневої куріальної системи. Переслідувала ціль децентралізації управління на локальному рівні через створення виборних органів та передачі їм питань оподаткування, інфраструктури і просвіти; ієрархія виборних органів не піднімалася вище губернії. Але реально земства залишались лише осередками місцевої громадської активності[1]. У правобережних губерніях України, як і в Польщі, Білорусі, Литві, де проживало багато землевласників, учасників польського національно-визвольного руху, земська реформа не проводилась. Земські установи на цих землях були запроваджені лише 1911 року.
- 1864 — Судова реформа. Обмежила також владу імператора, введення незалежного судочинства[1]. Стала найбільш послідовно проведеною реформою. Замість станового встановлювався коронний суд присяжних, для розгляду дрібних громадянських справ — мировий суд. Проголошувалися принципи виборності й незмінності суддів, рівності всіх перед законом, гласність суду, участь у процесі двох сторін — обвинувачення і захисту. До розгляду кримінальних справ залучалися присяжні засідателі — представники населення, що призначалися за жеребом.
- 1870 — Реформа міського самоврядування[1].
- 1874 — Військова реформа. Уведення загального військового обов'язку для всіх чоловіків, які досягли віку 20 років, бо за часів рекрутської повинності кого віддавати в солдати на 25 років вирішував поміщик.
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Галушко К. Ю. Росія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Література[ред. | ред. код]
- (англ.) Hosking G. Russia: People and Empire, 1552–1917. — Cambr., 1999.
- (англ.) Seton-Watson H. The Russian Empire, 1801–1917. — Oxf., 1967.
- (рос.) Власть, общество и реформы в России в XIX – начале XX века: Исследования, историография, источниковедение. — СПб., 2009.
- (рос.) Геллер М. Я. История Российской империи [в 2-х тт.]. — М., 2001.
- (рос.) История России XIX – начала XX в.: Учебник для исторических факультетов университетов. — М., 1998.
Посилання[ред. | ред. код]
- (рос.) Крестьянская реформа при Александре Втором. Безземельное освобождение крестьян и компенсация помещикам — матеріали з теми на сайті Библиотекарь.ru.
- (рос.) Манифест 19 февраля 1861 года «О всемилостивейшем даровании крепостным людям прав состояния свободных сельских обывателей».
|
 | Це незавершена стаття з історії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |