Республіки в складі Російської Федерації

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Республіка (значення).
Російська Федерація
Ця стаття є частиною серії статей про
державний лад і устрій
Росії
Категорія Категорія • Інші країни

Російська Федерація складається з 83 суб'єктів, 21 з яких є республіками[1]. Загалом республіки займають 28,6 % території Росії, у них проживає 16,9% населення країни.

Республіки, на відміну від країв і областей, є національно-державними утвореннями, тобто формою державності того або іншого народу (народів) у складі Росії. На відміну від інших суб'єктів федерації, республіки приймають власні конституції і мають право визначати свої державні мови.

Більшість сучасних республік у радянський період мали статус автономної радянської соціалістичної республіки, деякі були автономними областями. У рамках РРФСР вони вважалися суб'єктами федерації, будучи національно-державними утвореннями, на відміну від країв та областей — адміністративно-територіальних одиниць.

Перелік[ред. | ред. код]

  1. Республіка Адигея (Майкоп)
  2. Республіка Алтай (Горно-Алтайськ)
  3. Республіка Башкортостан (Уфа)
  4. Республіка Бурятія (Улан-Уде)
  5. Республіка Дагестан (Махачкала)
  6. Республіка Інгушетія (Магас)
  7. Кабардино-Балкарська Республіка (Нальчик)
  8. Республіка Калмикія (Еліста)
  9. Карачаєво-Черкеська Республіка (Черкеськ)
  10. Республіка Карелія (Петрозаводськ)
  11. Республіка Комі (Сиктивкар)
  12. Республіка Марій Ел (Йошкар-Ола)
  13. Республіка Мордовія (Саранськ)
  14. Республіка Саха або Якутія (Якутськ)
  15. Республіка Північна Осетія — Аланія (Владикавказ)
  16. Республіка Татарстан або Татарстан (Казань)
  17. Республіка Тива (Кизил)
  18. Удмуртська Республіка (Іжевськ)
  19. Республіка Хакасія (Абакан)
  20. Чеченська Республіка (Грозний)
  21. Чуваська Республіка (Чебоксари)

Республіка Крим, а також так звані Донецька і Луганська народні республіки були створені всупереч нормам міжнародного права на окупованій Росією території України (АР Крим, Донецька область, Луганська область).

Національний склад республік РФ[ред. | ред. код]

№ народ титульний (%) росіяни (%) інші (%)
республіка 1979 1989 2002 2010[2] 1979 1989 2002 2010 1979 1989 2002 2010
1 Адигея 21,3 ▲ 22,1 ▲ 24,1 ▲ 25,2 70,8 ▼ 68,0 ▼ 64,4 ▼ 63,6
2 Алтай ▲ 29,1 ▲ 31,0 ▲ 33,4 ▲ 33,9 ▲ 63,3 ▼ 60,4 ▼ 57,4 ▼ 56,6 5,6 ▲ 5,9[3] ▲ 6,2
3 Башкортостан 24,3 ▼ 21,9 ▲ 29,7 ▼ 29,5 40,3 ▼ 39,2 ▼ 36,3 ▼ 36,1 24,5 ▲ 28,4 ▼ 24,1[4] ▲ 25,4
4 Бурятія ▲ 23,0 ▲ 24,0 ▲ 27,8 ▲ 30 ▼ 72,1 ▼ 69,9 ▼ 67,8 ▼ 66,1
5 Дагестан 86,0 11,0 ▼ 9,2 ▼ 4,6 ▼ 3,6
6 Інгушетія ▼ 11,7 ▲ 12,9 ▲ 77,2 ▲ 94,1 ▼ 31,7 ▼ 23,1 ▼ 1,1 ▼ 0,8
7 Кабардино-Балкарія 45,6 ▲ 52,2 ▲ 55,3 ▲ 57,2 35,1 ▼ 31,9 ▼ 25,1 ▼ 22,5 9,0 ▲ 9,4 ▲ 11,6 ▲ 12,7
8 Калмикія ▲ 41,4 ▲ 45,3 ▲ 53,3 ▲ 57,4 ▼ 42,7 ▼ 37,6 ▼ 33,5 ▼ 30,2
9 Карачаєво-Черкесія 29,7 ▲ 31,2 ▲ 38,5 ▲ 41 45,0 ▼ 42,4 ▼ 33,6 ▼ 31,6 9,3 ▲ 9,7 ▲ 11,2 ▲ 11,9
10 Карелія ▼ 11,1 ▼ 10,0 ▼ 9,2 ▼ 7,4 ▲ 71,3 ▲ 73,6 ▲ 76,6 ▲ 82,2
11 Комі ▼ 25,3 ▼ 23,3 ▲ 25,1 ▼ 23,7 ▲ 56,7 ▲ 57,7 ▲ 59,5 ▲ 65,1
12 Марій Ел ▼ 43,6 ▼ 43,3 ▼ 42,8 ▲ 43,9 ▼ 47,6 ▼ 47,4 ▬ 47,4 ▬ 47,4
13 Мордовія ▼ 34,2 ▼ 32,5 ▼ 31,9 ▲ 40 ▲ 59,7 ▲ 60,8 ▬ 60,8 ▼ 53,4
14 Саха ▲ 36,9 ▼ 33,4 ▲ 45,5 ▲ 49,9 ▲ 50,5 ▼ 50,3 ▼ 41,1 ▼ 37,8
15 Північна Осетія ▲ 50,5 ▲ 52,9 ▲ 62,7 ▲ 65,1 ▼ 34,0 ▼ 29,9 ▼ 23,1 ▼ 20,8
16 Татарстан ▼ 47,7 ▲ 48,4 ▲ 52,9 ▲ 53,2 ▲ 44,0 ▼ 43,2 ▼ 39,4 ▲ 39,7
17 Тива ▲ 60,4 ▲ 64,3 ▲ 77,0 ▲ 82 ▼ 36,2 ▼ 32,0 ▼ 20,1 ▼ 16,3
18 Удмуртська Республіка ▼ 32,2 ▼ 30,9 ▼ 29,3 ▼ 28 ▲ 58,3 ▲ 58,9 ▲ 60,1 ▲ 62,2
19 Хакасія ▼ 11,4 ▼ 11,1 ▲ 11,9 ▲ 12,1 ▲ 79,5 ▼ 79,4 ▲ 80,2 ▲ 81,7
20 Чечня 52,9 ▲ 57,8 ▲ 93,4 ▲ 95,3 31,7 ▼ 23,1 ▼ 3,6 ▼ 1,9
21 Чувашія ▼ 68,4 ▼ 67,7 ▼ 67,6 ▲ 67,7 ▲ 26,0 ▼ 26,6 ▼ 26,5 ▲ 26,9

Примітка: у стовпці інші вказані другі за чисельністю корінні народи у двонаціональних республіках.

Статус[ред. | ред. код]

Республіканське законодавство[ред. | ред. код]

У 2000-х роках твердження про державний суверенітет республік були вилучені з їхніх конституцій. Протягом 2012–2015 років тривав процес перейменування президентів республік на «голів». У більшості республік державними мовами є російська та мова титульної національності республіки. Винятком є Республіка Карелія, де карельська не може стати державною через те, що вона записується латинкою, а федеральне законодавство забороняє некириличні писемності для державних мов республік.

Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2015)

Державний суверенітет[ред. | ред. код]

Перетворення з АССР в республіки відбувалося одночасно з «парадом суверенітетів» союзних республік. У прийнятих у 1990-х роках державними органами влади республік документах республіки проголошувалися носіями суверенітета. При цьому, питання про повну державну незалежність і вихід зі складу Російської Федерації у більшості випадків не ставилося, за добре відомими виключеннями, зокрема, Чечні та Татарстану.

У статті 5 Конституції Росії республіки охарактеризовані як держави. Тим не менше, Конституційний суд РФ у 2000 році дав роз'яснення, що цим не визнається державний суверенітет республік:

Конституція Російської Федерації не допускає будь-якого іншого носія суверенітету і джерела влади, крім багатонаціонального народу Росії, і, отже, не передбачає будь-якого іншого державного суверенітету, крім суверенітету Російської Федерації. Суверенітет Російської Федерації, в силу Конституції Російської Федерації, виключає існування двох рівнів суверенних влад, що знаходяться в єдиній системі державної влади, які володіли б верховенством та незалежністю, тобто не допускає суверенітету ні республік, ні інших суб'єктів Російської Федерації.

[...]
Визнання ... за республіками суверенітету, при тому що всі інші суб'єкти Російської Федерації ним не володіють, порушило б конституційну рівноправність суб'єктів Російської Федерації...

Отже, використання у статті 5 (частина 2) Конституції Російської Федерації стосовно до встановленого нею федеративного устрою поняття «республіка (держава)» не означає - на відміну від Федеративного договору від 31 березня 1992 року - визнання державного суверенітету цих суб'єктів Російської Федерації, а лише відбиває певні особливості їх конституційно-правового статусу, пов'язані з факторами історичного, національного та іншого характеру.

Оригінальний текст (рос.)
Конституция Российской Федерации не допускает какого-либо иного носителя суверенитета и источника власти, помимо многонационального народа России, и, следовательно, не предполагает какого-либо иного государственного суверенитета, помимо суверенитета Российской Федерации. Суверенитет Российской Федерации, в силу Конституции Российской Федерации, исключает существование двух уровней суверенных властей, находящихся в единой системе государственной власти, которые обладали бы верховенством и независимостью, то есть не допускает суверенитета ни республик, ни иных субъектов Российской Федерации.

[...]
Признание ... за республиками суверенитета, при том что все другие субъекты Российской Федерации им не обладают, нарушило бы конституционное равноправие субъектов Российской Федерации...

Следовательно, использование в статье 5 (часть 2) Конституции Российской Федерации применительно к установленному ею федеративному устройству понятия «республика (государство)» не означает — в отличие от Федеративного договора от 31 марта 1992 года — признание государственного суверенитета этих субъектов Российской Федерации, а лишь отражает определенные особенности их конституционно-правового статуса, связанные с факторами исторического, национального и иного характера.[5]

Національність голів республік[ред. | ред. код]

Голови 14 з 22 республік належать до титульних національностей відповідних республік: Адигея[6], Башкортостан[7][8][9][10][11], Дагестан[12][13][14], Інгушетія[15], Кабардино-Балкарія[16][17][18], Калмикія[19][20], Карачаєво-Черкесія[21][22][23], Комі[24], Саха (Якутія), Північна Осетія-Аланія[25], Татарстан, Тива, Чечня[26], Чувашія[27].

Спроби створення[ред. | ред. код]

Зміни статусу регіонів РФ
Самопроголошені республіки Кавказу

У 1990–1992 роках більшість колишніх автономних областей РРФСР підвищили свій статус до рівня республік:

У той же час Єврейська автономна область єдина була збережена у статусі автономної області, хоч зустрічається і назва «Єврейська автономна республіка» в офіційних документах 1992 року[28].

Водночас низка автономних округів також проголосили себе республіками. Хоч назви цих республік і вживалися у 1992 році у федеральних офіційних документах, ці спроби не були доведені до результату. Республіками проголосили себе:

У федеральних документах також містяться дані про республіканський статус суб'єкту Коряцький автономний округ[28].

Низка ненаціональних областей та країв також зробили кроки в напрямку отримання республіканського статусу або отримання прав, рівних республіканських:

На Кавказі у багатонаціональних та козацьких регіонах були зроблені спроби проголосити національні та козацькі республіки. Єдиним успішним випадком проголошення національних республік у багатонаціональних регіонах був розділ Чечено-Інгушетії на республіки Ічкерія (на той момент) та Інгушетія.

Решта національних проектів не відбулася у 1990-х:

Зрештою, поза межами Кавказу національні та регіональні організації та з'їзди також висували пропозиції створення або відновлення республік:

За об'єднання етнічно російських областей та країв у великі республіки (Сибір, Заліська Русь, Північна Русь та ін.) виступає опозиційна партія Національно-демократичний союз.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Конституция Российской Федерации. Ст. 65, пп. 1
  2. ↑ Информационные материалы об окончательных итогах Всероссийской переписи населения 2010 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  3. ↑ Казахи
  4. ↑ Татари
  5. ↑ Конституционный суд Российской Федерации. Постановление Конституционного Суда России от 7 июня 2000 г. N 10-П "По делу о проверке конституционности отдельных положений Конституции Республики Алтай и Федерального закона "Об общих принципах организации законодательных (представительных) и исполнительных органов государственной власти субъектов Российской Федерации". http://constitution.garant.ru/DOC_12019810.htm#sub_para_N_1. Архів оригіналу за 1 листопада 2007.
  6. ↑ dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/366537
  7. ↑ Соц. опрос с Хамитовым Р. З.
  8. ↑ Капкаева, Илюзя. Диалог с властью. Один за всех, а если все за одного?.. : [арх. 4 лютого 2013] // Вечерняя Уфа. — 10 августа 2010.
  9. ↑ Шеремет, Павел. «Посадки будут. Будут разные „интересные“ процессы» // Коммерсантъ. — 14 сентября 2010. — № 169 (4469).
  10. ↑ Рахимкулов, Евгений (14 октября 2010). Рустэм Хамитов одним из первых принял участие в переписи. Башинформ. Архів оригіналу за 22 листопада 2012. Процитовано 29 жовтня 2012.
  11. ↑ Онлайн-интервью с главой Башкирии Рустэмом Хамитовым. Газета.ru. 21 октября 2010. Архів оригіналу за 12 березня 2013. Процитовано 4 березня 2013.
  12. ↑ Кавказский Узел | Абдулатипов Рамазан Гаджимурадович
  13. ↑ Эхо Москвы:: Блоги / Рамазан Абдулатипов — биография
  14. ↑ Рамазан Абдулатипов: Родиной меня не запугаете. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 28 вересня 2015.
  15. ↑ Lenta.ru: Евкуров, Юнус-Бек
  16. ↑ Caucasus Times. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 28 вересня 2015.
  17. ↑ КОКОВ Юрий Александрович — Биография — БД «Лабиринт»
  18. ↑ ПОЛИТКОМ.РУ: Информационный сайт политических комментариев
  19. ↑ Орлов Алексей Маратович | Глава Калмыкии Орлов Алексей Маратович — Калмыкия сайт
  20. ↑ Алексей Маратович Орлов. Биографическая справка | РИА Новости
  21. ↑ Новость: Темрезов Рашид Бориспиевич // Личное дело. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 25 листопада 2014.
  22. ↑ Кавказский Узел | Темрезов Рашид Бориспиевич
  23. ↑ Темрезов Рашид Бориспиевич. Личное дело
  24. ↑ Глава Республики Коми — Вячеслав Михайлович Гайзер. Архів оригіналу за 15 лютого 2011. Процитовано 25 листопада 2014.
  25. ↑ Президентский портрет: Таймураз Мамсуров — РСО-Алания — RFI. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 25 листопада 2014.
  26. ↑ Кавказский Узел | Кадыров Рамзан Ахматович
  27. ↑ Тег Михаил Игнатьев | РИА Новости
  28. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 28 вересня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  29. ↑ «Няръяна вындер» 191–192 (18736-18737). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 жовтня 2014.
  30. ↑ Ъ-Газета — Создается Приморская республика
  31. ↑ Offene Tribüne/Открытая трибуна — Журналистские рас-следования / BNS-Ermittlungen — D.Kurier/Russlanddeutsche Allgemeine. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 29 жовтня 2014.
Республіки
Краї
Області
Амурська • Архангельська • Астраханська • Бєлгородська • Брянська • Владимирська • Волгоградська • Вологодська • Воронезька • Івановська • Іркутська • Калінінградська • Калузька • Кемеровська • Кіровська • Костромська • Курганська • Курська • Ленінградська • Липецька • Магаданська • Московська • Мурманська • Нижньогородська • Новгородська • Новосибірська • Омська • Оренбурзька • Орловська • Пензенська • Псковська • Ростовська • Рязанська • Самарська • Саратовська • Сахалінська² • Свердловська • Смоленська • Тамбовська • Тверська • Томська • Тульська • Тюменська • Ульяновська • Челябінська • Ярославська
Автономна область
Автономні округи
Міста
Герб РосіїПрапор Росії
¹ — суб'єкт створено на окупованих в 2014 і 2022 роках територіях України. ² — острови Кунашир, Ітуруп, Шикотан та група Хабомай є спірними з Японією. * — в складі Архангельської області. ** — в складі Тюменської області.
Позаконституційні адміністративні одиниці
Федеральні округи
(Президент)
Військові округи
(Мініоброни)
Економічні райони
(Мініекономрозвитку)
Невизнані держави
Припинили існування
Незавершені спроби
Кавказька конфедерація¹
Союз козацьких республік²
¹ У цьому розділі зазначені тільки ті члени Конфедерації народів Кавказу, які проголосили створення своєї республіки, але не змогли втілити цю декларацію.
² Жодна з проголошених автономій, що увійшли до складу Союзу козацьких республік, не відбулася.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Республіки_в_складі_Російської_Федерації&oldid=41828154