Реньє IV (граф Ено)

Реньє (Регінар) IV (фр. Régnier IV, нім. Reginar IV; 947/950 — 1013) — граф Ено в 973—974 роках, граф Монса в 998—1013 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з роду Регінаридів. Старший син Реньє III, графа Ено, та Аделі фон Нордгау. Народився між 947 та 950 роками. У 957 році внаслідок поразки під час повстання проти Бруно, герцога Лотарингії, Реньє III був захоплений у полон і виданий імператорові Оттону I, який в 958 році вислав його на кордон з Богемією, де той помер, а його володіння розділив між Готфрідом, пфальцграфом Лотарингії, та графом Аморі. Реньє разом з братом Ламбертом втік до Західнофранкського королівства.

973 року, після смерті Оттона I, разом з братом за підтримки Лотаря I, короля Західнофранкського королівства, скористався заворушеннями в імперії і напав на Лотарингію. Брати перемогли прихильників імператора, вбивши Рено, графа Монса, і Гарньє, маркграфа Валансьєну. В результаті Реньє IV став графом Ено. Проте в 974 році імператор Оттон II змусив Реньє IV та його брата знову тікати до Франції. У 976 році вони повторили спробу повернути Ено, але 19 квітня були розбиті у битві поблизу Монса і змушені знову повернутися до Франції.

977 року почалися перемовини імператора з Реньє, внаслідок чого 978 року той отримав частину графства Ено, проте без замка Монс, який залишився в складі володінь Готфріда I, який як компенсацію за втрачені володіння отримав графство Верден. Валансьєнська марка залишилася під управлінням графа Арнульфа з Фландрського дому. Частина графства Ено з місто Лувенем була передана брату Реньє IV — Ламберту.

Реньє IV зберіг дружні стосунки з французьким королівським двором. Близько 996 року він пошлюбив доньку Гуго I, короля Франції, що збільшило його престиж і ще більше зблизило з Францією. Вів війни проти Готфріда I, графа Вердена, за графство Монс. У 998 році IV Реньє захопив замок Монс, приєднавши його до своїх володінь. З цього часу став зватися графом Монс.

Після смерті Оттон, герцог Нижньої Лотарингії, що сталося близько 1012 року, Реньє IV висунув права на це герцогство. Його підтримав брат Ламберт I Лувенський. Втім імператор Генріх II, не бажав їх посилення, призначивши новим герцогом Готфріда II, графа Вердену. Невдовзі після цього — у 1013 році — Реньє IV помер. Його володіння успадкував старший син Реньє V.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Гедвіга, донька Гуго I, короля Франції.

Діти:

• Реньє (д/н—1039), граф Ено (Монса)
• Беатріс, дружина: 1) графа Ебля I де Русі, 2) Манасії де Рамерюп
• Ламберт
• Ірментруда

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Karl Uhlirz: Reginar (Raginar) Langhals, Graf im Haspen- und Hennegau. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 27, Duncker & Humblot, Leipzig 1888, S. 552—557. (auf Seiten 555—556 wird Reginar IV. behandelt)
• Vanderkindere L. Régnier IV // Biographie Nationale (Académie royale de Belgique). — Bruxelles: Établissements Émile Bruylant, 1907. — Vol. 19. — P. 879