Ренуар. Останнє кохання
Ренуар. Останнє кохання | |
|---|---|
| Renoir | |
 | |
| Жанр | драма / біографічний / історичний |
| Режисер | Жиль Бурдо |
| Продюсер | Олів'є Делбоск Марк Міссоньє Крістін де Жекель |
| Сценарист | Жак Ренуар Жиль Бурдо Жером Тоннер |
| У головних ролях | Мішель Буке Кріста Тере Венсан Ротьє Тома Доре Романа Боренже |
| Оператор | Марк Лі Пінбінь |
| Композитор | Олександр Деспла |
| Костюмер | Паскалін Шаванн |
| Кінокомпанія | Fidélité Productionsd |
| Дистриб'ютор | Mozinetd[1] |
| Тривалість | 111 хвилин |
| Мова | французька |
| Країна |  Франція |
| Рік | 2012 |
| Дата виходу | Франція: 2 січня 2013  Україна: 21 березня 2013 |
| IMDb | ID 2139843 |
| Рейтинг | MPAA: R / IMDb:  |
| renoir-lefilm.com | |
«Ренуар. Останнє кохання» (фр. Renoir)— кінофільм 2012 року режисера Жиля Бурдо про останні роки Огюста Ренуара в Кань-сюр-Мер під час Першої світової війни[2]. Фільм брав участь у програмі «Особливий погляд» 65-го Каннського кінофестивалю[3][4] та у 2014 році був номінований у 4-х категоріях премії «Сезар», отримавши нагороду за найкращий дизайн костюмів 
.
Зміст[ред. | ред. код]
Франція, Лазурний берег, 1915 рік. Сивоволосий Огюст Ренуар (Мішель Буке) одержує звістку про те, що улюблений син Жан поранений на фронті. Єдине, що скрашує гірке відлюдництво художника, — присутність поруч молодої рудоволосої натурниці. Сліпуча Андре стає останньою музою майстра і наповнює його світ новими фарбами. Не дивно, що Жан який повернувся з фронту пристрасно закохується в дивовижну красуню.
Ролі[ред. | ред. код]
| Актор | Роль |
|---|---|
| Мішель Буке | Огюст Ренуар |
| Кріста Тере | Андре |
| Венсан Ротьє | Жан Ренуар |
| Тома Доре | Коко Ренуар |
| Романа Боренже | Габріелль |
| Мішель Глейзер | Ален Ренуар |
| Лоран Пуатрено | П'єр Ренуар |
| Сільвіан Гудаль | велика Луїза |
| Солен Ріго | Маделін |
| Карло Барндт | доктор Пратт |
Знімальна група[ред. | ред. код]
- Режисер — Жиль Бурдо
- Сценарист — Жак Ренуар, Жиль Бурдо, Жером Тоннер
- Продюсер — Олів'є Делбоск, Марк Міссоньє, Крістін де Жекель
- Композитор — Олександр Деспла
Визнання[ред. | ред. код]
| Нагороди та номінації фільму Ренуар. Останнє кохання [5] | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Рік | Нагорода | Категорія | Номінант | Результат | |
| 2012 | Каннський фестиваль | Особливий погляд | Жиль Бурдо | Номінація | |
| 2014 | Премія «Люм'єр» | Найкращий фільм | Ренуар. Останнє кохання | Номінація | |
| 2014 | Найкращий режисер | Жиль Бурдо | Номінація | ||
| 2014 | Найкращий актор | Мішель Буке | Номінація | ||
| 2014 | Найкраща акторка | Кріста Тере | Номінація | ||
| 2014 | Премія «Сезар» | Найкращий актор | Мішель Буке | Номінація | |
| 2014 | Найкраща операторська робота | Марк Лі Пінбінь | Номінація | ||
| 2014 | Найкращі декорації | Бенуа Бару | Номінація | ||
| 2014 | Найкращий дизайн костюмів | Паскалін Шаванн | Перемога | ||
| 2012 | «Золота зірка французького кіно» | Найкраща музика до фільму | Александр Деспла | Перемога | |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://nmhh.hu/dokumentum/198182/terjesztett_filmalkotasok_art_filmek_nyilvantartasa.xlsx
- ↑ Film review: Renoir. The Upcoming. Процитовано 5 червня 2015.
- ↑ 2012 Official Selection. Cannes. Процитовано 5 червня 2015.
- ↑ Pulver, Andrew (30 квітня 2012). Cannes 2012: seven films join the lineup. The Guardian. London. Процитовано 5 червня 2015.
- ↑ Повний перелік нагород та номінацій фільму Ренуар. Останнє кохання на сайті IMDb
Посилання[ред. | ред. код]
- «Ренуар. Останнє кохання» на сайті IMDb (англ.)
- «Ренуар. Останнє кохання» на сайті Kino-teatr.ua
|
