Рената Французька

	Рената; фр. Renée de France; італ. Renata di Francia
	Ренатапортрет Ренати, робота Корнеля Ліона, 1528 рік.
	герб Ренати, як французької принцеси і герцогині Феррари, Модени і Реджо.
Прапор	принцеса Франції
1510 — 1528
Коронація:	не було.
Попередник:	Клавдія Валуа
Наступник:	Луїза Французька
ПрапорПрапор	принцеса Бретані
1510 — 1528
Коронація:	не було.
Попередник:	Клавдія Валуа
Наступник:	Луїза Французька
	графиня Шартру
	графиня Шартру
	герцогиня Шартру
	герцогиня Шартру
	герцогиня-консорт Феррари
	герцогиня-консорт Феррари
	герцогиня-консорт Модени
	герцогиня-консорт Модени
	герцогиня-консорт Реджо
	герцогиня-консорт Реджо
Народження:	25 жовтня 1510; Блуа
Смерть:	12 червня 1574 (63 роки); Монтаржі
Поховання:	Монтаржі
Країна:	Франція
Релігія:	Християнство (Католицтво) → (Протестантизм)
Рід:	Валуа
Батько:	Людовик XII (король Франції)
Мати:	Анна I (герцогиня Бретані)
Шлюб:	Геркулес II (герцог Феррари, Модени і Реджо)
Діти:	1 Анна; 2 Альфонс; 3 Лукреція; 4 Елеонора; 5 Людовик
	Медіафайли у Вікісховищі

Рената Валуа (фр. Renèe de France; 25 жовтня 1510(15101025), Блуа — 12 червня 1575, Монтаржі) — дочка короля Франції Людовика XII та Анни I, в період шлюбу герцогиня Феррари, Модени та Реджіо.

Дитинство та освіта[ред. | ред. код]

Друга дитина Людовіка XII, короля Франції, та Анни Бретанської народилася в замку Блуа. Після смерті батька в 1515 році була прийнята при дворі нового короля Франциска I, який був одружений з її сестрою Клавдією.

Її наставник, гуманіст Жак Лефевр д'Етапль, користуючись милістю короля, його сестри Маргарити та його матері Луїзи I зміг передати учениці власні протестанські переконання незважаючи на те, що вже почалися перші спалювання противників Католицької церкви. Вивчала філософію, історію, математику, астрологію, грецьку та латинську мови.

Шлюб та діти[ред. | ред. код]

28 червня 1528 року в Парижі одружилася з Ерколе II д'Есте. У подарунок від короля Рената отримала землі Шартру, Жизору та Монтаржі.

З 1531 по 1538 рік народила п'ятеро дітей.

Життя в Італії та протестанські переконання

Повернення у Францію[ред. | ред. код]

В 1559 році залишилася вдовою після смерті герцога. В 1560 році була змушена залишити назавжди Феррару та повернутися до Франції. Поселилася в своєму замку Монтаржі, де продовжила служити ідеям Реформації. Користуючись покровительством Катерини де Медічі відкрито підтримувала протестантів та продовжила переписку з Кальвіном.

Була присутня в Парижі на весіллі Генріха Наварського та Маргарити. 23 та 24 серпня 1572 року змогла врятуватись та потім виїхати з Парижу тільки завдячуючи солдатам з охорони її зятя, герцога Немурійського.

Померла 12 червня 1575 року і похована в своєму замку. Точне місце, яке зі страху осквернення могили релігійними фанатиками залишили в таємниці, досі невідоме.