Рейснер Михайло Андрійович
| Рейснер Михайло Андрійович | |
|---|---|
| нім. Michael von Reusner | |
| Псевдо | Reus[1] |
| Народився | 7 (19) березня 1868 Вілейка, Вілейський повіт, Віленська губернія, Російська імперія |
| Помер | 3 серпня 1928 (60 років) Москва, СРСР |
| Поховання | Нове Донське кладовище |
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} Російська СФРР.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | правник, публіцист, психолог, історик |
| Alma mater | Варшавський університет |
| Науковий керівник | Aleksandr Blokd |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Томський університет[d] і Санкт-Петербурзький державний університет |
| Діти | Рейснер Лариса Михайлівна і Igor Reissnerd |
Рейснер Михайло Андрійович (1868, Вільно — 1928, Москва) — російський і радянський вчений-юрист, публіцист, соціопсихолог та історик. З роду остзейських баронів фон Рейснер.
Учасник революційного руху. Батько Лариси і Ігоря Рейснер.
Біографія[ред. | ред. код]
Рід Рейснерів вийшов з Галіції і вже в XVI столітті був відомий завдяки кількома письменникам - найвідоміший з них Ніколаус фон Рейснер, який за свої заслуги отримав титул пфальцграфа[2]. Російська гілка належить до його декласованих нащадків.
Михайло Рейснер народився у Віленській губернії в родині чиновників дворянського походження.[2]
З ранніх років шукав засіб спасіння людства, у юності був під сильним впливом Достоєвського. Мріяв присвятити себе релігії.
У 1888 році закінчив 6-у петербурзьку гімназію і у 1892 році зі ступенем кандидата права юридичний факультет Варшавського університету. Захистив свою кандидатську дисертацію у професора О.Л.Блока, батька поета Олександра Блока. Саме під впливом О.Л.Блока Михайло Рейснер змінив світогляд.[2]
У 1893—1896 роках викладав в Ново-Олександрійському інституті сільського господарства і лісництва (згодом — Харківський сільськогосподарський інститут). У 1896 році відряджений в Гейдельберг, де пропрацював два роки.
У 1901 році перебував у річному закордонному науковому відрядженні.У 1898—1903 роках був професором юридичного факультету Томського університету.
У своїх роботах "Християнська держава" та ін. критикував російське церковне та моральне законодавство. До 1903 року намагався не виходити за рамки легальної боротьби. У 1903 році після участі у деяких заходах, в т.ч. у вечері пам'яті Т.Г. Шевченка у Томському університеті, був вимушений вийти у відставку і перейшов до революційної діяльності.
Після Жовтневого перевороту розвивав ідею пролетарського інтуітивного права у вигляді "революційної правосвідмості". Писав на тему соціальної психології, працював у різних радянських установах на кшалт Наркомюста та Наркомпроса.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ а б в Dei︠a︡teli SSSR i revoli︠u︡t︠s︡ionnogo dvizhenii︠a︡ Rossii : ėnt︠s︡iklopedicheskiĭ slovarʹ Granat (рос) (вид. Reprintnoe izd). Moskva: Sov. ėnt︠s︡iklopedii︠a︡. 1989. с. 198. ISBN 5-85270-028-2. OCLC 21336788.
Посилання[ред. | ред. код]
- Рейснер М. А. [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — С. 276. — ISBN 966-7492-05-2.
