Революційна асоціація жінок Афганістану

Докладніше: Права жінок в Афганістані та Жінки при Талібані
Революційна асоціація жінок Афганістану
Тип феміністичний рух
жіноча організаціяd
Засновник Міна Кешвар Камаль
Засновано 1977
Кабул
Сфера Права жінок в Афганістані, women's rights in Pakistand, секуляризм і демократія
Галузь права жінок
секулярна демократія
Країна  Пакистан
Штаб-квартира Кветта
Вебсайт: rawa.org
CMNS: Революційна асоціація жінок Афганістану у Вікісховищі

Революційна асоціація жінок Афганістану (RAWA) (перс. جمعیت انقلابی زنان افغانستان, Jamiyat-e Enqelābi-ye Zanān-e Afghānestān, пушту:د افغانستان د ښڅو انقلابی جمعیت) — жіноча організація, що базується в місті Кветта, Пакистан, яка виступає на захист прав жінок та ідей секулярної демократії. Асоціація була заснована 1977 року Міною Кешвар Камаль, афганською студенткою і феміністкою. В лютому 1987 року Камаль за її соціальний активізм убили з політичних мотивів[1]. На початку 1980-х Асоціація, що підтримує стратегію ненасильства, перебралася до Пакистану з першого свого офісу в Кабулі, Афганістан.

Асоціація прагне залучити афганських жінок до участі в політичних і соціальних діях на захист дотримання прав людини щодо жінок, виступає проти фундаменталістської політики Афганістану, закликаючи уряд до демократії і секуляризму[2]. Активістки асоціації також борються за всебічне роззброєння.

Асоціація спочатку виступала проти прорадянського уряду Афганістану, а згодом — проти уряду моджахедів і ісламістів Талібану, а проти форми ісламської республіки, підтримуваної США, а наразі проти Талібану, що захопив Афганістан у 2021 році.

Історія[ред. | ред. код]

RAWA утворилася 1977 року в Кабулі як незалежна соціальна і політична організація жінок Афганістану, що борються за права людини і соціальну справедливість. Через деякий час Асоціація частково перебазувалася до Пакистану і сьогодні веде свою діяльність на захист афганських жінок переважно звідти.

Заснування[ред. | ред. код]

Міна Кешвар Камаль (1956—1987 рр.), засновниця RAWA

RAWA була заснована групою афганок під керівництвом Міни Кешвар Камаль[1]. Вже у віці 21 року активістка заклала основи діяльності Асоціацї, займаючись жіночою освітою в Афганістані. 1979 року Камаль почала кампанію проти радянського втручання і прорадянського уряду Афганістану. 1981 року активістка приступила до випуску журналу Payam-e-Zan («Голос жінки»), що видавався двома мовами. Того ж року вона взяла участь у з'їзді Соціалістичної партії у Франції. Завдяки Кешвар Камаль к Пакистані почали працювати школи для дітей афганських біженців[ru], лікарні і ремісничі центри для жінок-біженок. За діяльність і погляди, відкрите протистояння уряду і фундаменталістам її вбили 4 лютого 1987 року, через 10 років після заснування Асоціації.[3]

RAWA в 1990-ті роки[ред. | ред. код]

Протестна акція RAWA в Пешаварі, Пакистан, 28 квітня 1998 р.

В 1990-ті значна частина зусиль RAWA в Пакистані була спрямована на проведення семінарів, прес-конференцій та збирання коштів. Асоціація створила таємні школи, дитячі будинки, курси медсестер і ремісничі центри для жінок і дітей в Пакистані і Афганістані. Активісти RAWA таємно знімали побиття і страти жінок Шаріатською гвардією на вулицях Афганістану. Діяльність RAWA була заборонена як Талібаном, так і Північним альянсом[4].

RAWA після вторгнення США 2001 року[ред. | ред. код]

RAWA активно критикує війну в Афганістані, розв'язану НАТО 2001 року, за високі показники жертв серед цивільного населення. Організація пред'явила позов уряду США за незаконне використання чотирьох фотографій з сайту RAWA в пропагандистських листівках, розповсюджуваних в Афганістані під час війни[5].

Після розгрому талібського уряду арміями США і Північного альянсу RAWA публічно заявила, що фундаменталістський Північний альянс небезпечний не менше, ніж Талібан. Асоціація стверджує, що уряд президента Хаміда Карзая не знаходить підтримки в Афганістані, а фундаменталісти просувають закони, що дискримінують жінок так само, як при Талібані. Цю інформацію підтверджують звіти ЗМІ та Human Rights Watch про діяльність політика і воєначальника Ісмаїл-Хана в Гераті. Саме Ісмаїл-Хан заснував Шаріатську гвардію, яка змушує жінок дотримуватися суворих правил в одязі і поведінці[6][7].

RAWA сьогодні[коли?][ред. | ред. код]

RAWA збирає кошти на підтримку лікарень, шкіл і дитячих будинків, а також, як і раніше, веде багато проєктів у Пакистані і Афганістані, зокрема спільний проєкт із CharityHelp.org для допомоги сиротам.

Не так давно Асоціація відновила свою діяльність на території Афганістану і провела там кілька заходів. У Кабулі активісти RAWA відзначили Міжнародний жіночий день у 2006, 2007 і 2008 роках.

27 вересня 2006 р. активістка RAWA вперше (можливо, за всю історію організації) виступила за круглим столом на афганському телебаченні, на телеканалі TOLO TV. У ході дебатів з представником безкомпромісних ісламських фундаменталістів вона назвала їх лідерів «військовими злочинцями, відповідальними за трагічне становище сьогоднішнього Афганістану». TOLO TV цензурував усі уривки запису, де згадувалися конкретні імена.

7 жовтня Афганська жіноча місія (Afghan Women's Mission) організувала в Лос-Анджелесі благодійний захід на підтримку RAWA[8]. Головною гостею події стала Ів Енслер, а серед промовиць були Соналі Колгаткар і Зоя, активістка RAWA. «Зоя» — псевдонім активістки Міжнародного комітету RAWA, яка побувала в багатьох країнах, зокрема в США, Іспанії та Німеччини. 2003 року вона отримала міжнародне визнання завдяки автобіографії «Історія Зої: боротьба афганської жінки за свободу» (Zoya's Story — An Afghan woman's Battle for Freedom).

2009 року RAWA й інші жіночі правозахисні організації жорстко засудили Шиїтський сімейний кодекс, який легалізує зґвалтування в шлюбі поряд з дитячими шлюбами і практикою пурди (самітництва) одружених жінок серед мусульман-шиїтів Північного Афганістану. Кодекс був схвалений президентом Афганістану Хамідом Карзаєм, який прагнув таким чином отримати підтримку населення цієї області і сусідньої Ісламської Республіки Іран, також населеної переважно шиїтами. Серед іншого, Кодекс законодавчо закріплював дискримінацію жінок щодо отримання спадщини і розлучення[9].

У червні 2008 Зоя дала покази Комісії з прав людини Бундестагу, щоб схилити уряд Німеччини до виведення військ з Афганістану[10].

Нагороди[ред. | ред. код]

За діяльність у галузі захисту прав людини і демократії RAWA була відзначена 16 нагородами і дипломами, серед яких шоста Азійська премія за діяльність у галузі захисту прав людини[en] (Asian Human Rights Award) (2001 р.)[11], нагорода Французької Республіки за діяльність у галузі захисту прав людини «Свобода, рівність, братерство» (French Republic's Liberty, Equality, Fraternity Human Rights Prize) (2000 р.)[12], Ісламбадська меморіальна нагорода ім. Емми Хамфріз (Islamabad Emma Humphries Memorial Prize) (2001 р.)[13], премія «Жінка року» журналу Glamour (Glamour Women of the Year) (2001 р.)[14], Міжнародна премія в галузі журналістики SAIS-Novartis (SAIS-Novartis International Journalism Award) Університету Джона Гопкінса (2001 р.)[15], Диплом спеціального визнання Конгресу (Certificate of Special Congressional Recognition) від Конгресу США (2004 р.)[16], почесний докторський ступінь бельгійського Антверпенського університету за видатні не навчальні досягнення[17], а також багато інших нагород[18].

Думки про RAWA[ред. | ред. код]

У книзі Анни Бродські «Щосили: Революційна асоціація жінок Афганістану» (With All Our Strength: The Revolutionary Association of the Women of Afghanistan) всесвітньо відомі письменники та правозахисники діляться своїми думками про RAWA. «Кожному з нас потрібна своя маленька RAWA», — говорить Арундгаті Рой. Ів Енслер, авторка «Монологів вагіни» (The Vagina Monologues), вважає: «RAWA повинна стати зразком для будь-якого колективу, що бореться з жорстокістю». Свою підтримку Асоціації висловили Кейта Полліт[en], яка написала «Предмет суперечок: сприйняття і розбіжності в питаннях жінок, політики та культури» (Subject to Debate: Sense and Dissents on Women, Politics, and Culture), а також пакистанці, що пишуть про RAWA, Ахмед Рашид[ru], автор «Талібан і джихад» (Taliban and Jihad), і Асма Джахангір, спеціальна доповідачка ООН і відома активістка, яка бореться за права жінок у Пакистані[19].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Toynbee, Polly (28 вересня 2001). Behind the burka. The Guardian.
  2. ↑ RAWA testimony to the Congressional Human Rights Caucus Briefing. U.S. Congressional Human Rights Caucus. 18 грудня 2001. Архів оригіналу за 24 січня 2005. Процитовано 12 червня 2011.
  3. ↑ Price, Susannah (7 травня 2002). Afghan activist's killers hanged. BBC News. Процитовано 7 грудня 2010.
  4. ↑ The Taliban show their fangs to RAWA. Excerpts from Wahdat daily, published in Peshawar (April 30,1998). RAWA. Архів оригіналу за 11 серпня 2012. Процитовано 7 грудня 2010.
  5. ↑ RAWA to sue US authorities - Bureau Report. RAWA. Архів оригіналу за 11 серпня 2012. Процитовано 7 грудня 2010.
  6. ↑ Human Rights Watch homepage. Архів оригіналу за 11 серпня 2012. Процитовано 7 грудня 2010.
  7. ↑ RAWA news homepage. Архів оригіналу за 11 серпня 2012. Процитовано 7 грудня 2010.
  8. ↑ The Afghan Women's Mission. - AWM News. Архів оригіналу за 11 серпня 2012. Процитовано 12 червня 2011.
  9. ↑ Starkey, Jerome (31 березня 2009). Afghan leader accused of bid to 'legalise rape'. UN and women MPs say Karzai bowed to Islamic fundamentalists before poll. The Independent. Kabul. Процитовано 7 грудня 2010.
  10. ↑ The U.S. government has never supported democratic organizations... zcommunications.org. Архів оригіналу за 11 серпня 2012. Процитовано 12 червня 2011.
  11. ↑ The sixth Asian Human Rights Award - 2001 to RAWA. RAWA. 7 грудня 2001. Архів оригіналу за 11 серпня 2012. Процитовано 7 грудня 2010.
  12. ↑ France Grants RAWA a Human Rights Prize. RAWA. 15 квітня 2000. Архів оригіналу за 11 серпня 2012. Процитовано 7 грудня 2010.
  13. ↑ [[Emma Humphries]] Memorial Prize 2001. London: RAWA. 6 жовтня 2001. Архів оригіналу за 11 серпня 2012. Процитовано 7 грудня 2010. {{cite web}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка)
  14. ↑ Glamour Awards Laud Afghan Woman. RAWA. 31 жовтня 2001. Архів оригіналу за 11 серпня 2012. Процитовано 17 грудня 2010.
  15. ↑ RAWA Winner of 2001 SAIS-Novartis International Journalism Award. Washington D.C.: RAWA. 11 квітня 2001. Архів оригіналу за 11 серпня 2012. Процитовано 7 грудня 2010.
  16. ↑ Certificate of Special Congressional Recognition from the U.S. Congress to RAWA. Santa Barbara, CA, USA: RAWA. 2 травня 2004. Архів оригіналу за 11 серпня 2012. Процитовано 7 грудня 2010.
  17. ↑ Honorary Doctorate to RAWA By University of Antwerp (Belgium) For outstanding non-academic achievements. RAWA. Архів оригіналу за 11 серпня 2012. Процитовано 7 грудня 2010.
  18. ↑ Some RAWA Awards. RAWA. Архів оригіналу за 11 серпня 2012. Процитовано 7 грудня 2010.
  19. ↑ The Afghan Women's Mission. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 21 травня 2013.

Література[ред. | ред. код]

  • Benard, Cheryl. 2002. Veiled Courage: Inside the Afghan Women's Resistance. New York: Broadway Books. ISBN 0-7679-1301-9
  • Brodsky, Anne E. 2003. With All Our Strength: The Revolutionary Association of the Women of Afghanistan. New York: Routledge. ISBN 0-415-93492-3
  • Chavis, Melody Ermachild. 2004. Meena, Heroine of Afghanistan: The Martyr Who Founded RAWA, the Revolutionary Association of the Women of Afghanistan. New York: St. Martin's Griffin. ISBN 0-312-30690-3
  • Follain, John and Rita Cristofari. 2002. Zoya's Story: An Afghan Woman's Struggle for Freedom. New York: William Morrow. ISBN 0-06-009782-5
  • Sonali Kolhatkar and James Ingalls. Bleeding Afghanistan: Washington, Warlords, and the Propaganda of Silence : [англ.]. — 2006.
  • Mulherin, Jeannette E. 2004. The Revolutionary Association of the Women of Afghanistan and their Commitment to the Establishment of a Secular Government in Afghanistan. Georgetown University, Washington DC: Masters Thesis

Посилання[ред. | ред. код]

Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Революційна_асоціація_жінок_Афганістану&oldid=41918647