Раєвська-Іванова Марія Дмитрівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іванова.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Раєвська.
Раєвська-Іванова Марія Дмитрівна

Автопортрет. 1866. Приватна збірка. Харків
При народженніІванова Марія Дмитрівна
Народження8 (20) червня 1840(18400620)
Гаврилівка, Ізюмський повіт, Харківська губернія, Малоросійське генерал-губернаторство, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть9 (22) грудня 1912(19121222)
 Харків, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняГаврилівка, Барвінківський район
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрпортрет, живопис
Діяльністьхудожниця, викладач малювання Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніВиєзжев Олександр Миколайович, Данилевський Андрій Іванович, Уваров Микола Митрофанович, Алісов Михайло Олександрович і Бекетов Олексій Миколайович Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зРаєвський Сергій Олександрович Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиРаєвський Олександр Сергійович Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Раєвська-Іванова Марія Дмитрівна у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Марі́я Дми́трівна Рає́вська-Івано́ва (8 (20) червня 1840(18400620), Гаврилівка, нині Барвінківського району Харківської області — 9 (22) грудня 1912(19121222), Харків, похована в рідному селі) — українська мисткиня-художниця та педагогиня. Перша жінка в Російській імперії, якій Петербурзька академія мистецтв надала звання художника (1868). Засновниця харківської малювальної школи (зараз — Харківська державна академія дизайну та мистецтв)[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Марія Дмитрівна Іванова народилася 8 (20) червня 1840(18400620) в сім'ї поміщика в 1840 році в селі Гаврилівка Ізюмського повіту Харківської губернії, яке заснував її дід Гаврило Іванов наприкінці XVIII століття[2]. Сім'я займалася й заробляла на землеробстві. Її батько Дмитро Іванов пішов стопами діда, ставши військовим[3]. Оскільки вона не могла здобути освіту в Імператорській Академії мистецтв (Санкт-Петербург; єдиний на той час художній навчальний заклад у Російській імперії) через те, що була жінкою, вона навчалася вдома та займалася самоосвітою[2]. Потім вона п'ять років навчалася за кордоном у Франції та Італії, відвідуючи курси італійською мовою з етнології, археології, історії мистецтва та лінгвістики на додаток до звичайних уроків мистецтва у Мілані, Флоренції, Сорбонні та Празі[4]. Навчалася в Дрездені у професора Людвіга Ергардта та Антона Дітріха[en]. Вивчала німецьку мову та літературу[3].

Сільський пейзаж

Повернувшись у 1868 році, вона захотіла відкрити власну художню школу, де могли б навчатися студенти обох статей і усіх фінансових можливостей. Для цього вона склала іспит на «Вільного художника» в Імператорській академії й стала першою такою художницею в Російській імперії[5]. У 1869 році Марія повернулася до Харкова, вона позичила у матері 500 рублів на організацію художніх класів і публікацію про їх відкриття у харківських газетах[4]. Це перший такий навчальний заклад на території України й третій у Російській імперії після Московської й Санкт-Петербурзької школи[4][6]. У школі викладали живопис, малюнок, креслення, скульптуру, розпис по фарфору[en], випалювання по дереву, тиснення по шкірі, розпис театральних декорацій[7][8][9][3].

Пам'ятник мисткині на вулиці Мистецтв

Школа запрацювала 21 лютого 1869 року[10][11]. Художниця визначила напрямок школи — відродження ремесел, підвищення якості промислових товарів, що прямо залежало від отримання художньої освіти широкими масами населення. Як стверджує Ігор Шаров, Раєвська-Іванова, враховуючи, що Харків перетворюється на промисловий центр, обрала для своєї школи художньо-промисловий напрямок, що зробило цей навчальний заклад однією з найперших ланок в тогочасному ланцюзі навчальних закладів з художньо-промисловим напрямком. Марія Дмитрівна вважала, що саме мистецтво покликане зіграти важливу роль у перетворенні суспільства, що шляхом поширення художніх знань можна досягти високого рівня промисловості й це повинно сприяти прогресу і поліпшенню життя простих людей.

При відкритті школи в ній безплатно викладав піклувальник Харківського навчального округу, дійсний статський радник, засновник міського товариства грамотності, ремісничого училища, один з організаторів Народного будинку Сергій Олександрович Раєвський[12]. Наступного року він одружився з Марією, яка взяла прізвище чоловіка і своє Раєвська-Іванова. Разом з чоловіком вони сприяли заснуванню Харківського художньо-промислового музею[3].

У 1872 році Марія Іванівна Раєвська отримала звання почесного члена Академії за новаторські методи, які вона застосовувала у своїй приватній майстерні, які приносили нагороди її учням на виставках[13].

Будівля, в якій з 1877 по 1896 рр. розміщувалася художня школа Раєвської-Іванової[2]

1877 року у центрі міста на вулиці Чернишевській, 6 за проєктом архітектора Болеслава Михаловського, коштом сім'ї була зведена нова двоповерхова будівля для школи, яка збереглася й донині та є пам'яткою історії місцевого значення (охоронний № 3311-Ха)[2][14]. Через те, що школа була благодійною, учні навчалися безплатно, а платили по 12 рублів лише декілька багатих сімей, школу постійно переслідували фінансові проблеми[15]. У 1880-х роках харківська міська управа почала щорічно виділяти школі 200 рублів, що покривали лише незначну частину витрат[3][16].

Створена нею школа діяла двадцять сім років і навчала близько 900 учнів, у тому числі Сергія Васильківського, Олексія Бекетова, Генріка Семирадського, Володимира Беклемішева, Василя Єрмилова, Костянтина Первухіна та багатьох інших[1][8][17][18]. На Всеросійській виставці малювальних шкіл вона випередила значно престижнішу Строгановську школу.

На початку 1890-х років Марія Раєвська-Іванова почала втрачати зір та вже не могла ні керувати школу, ні викладати у ній[4]. У вересні 1896 року школа стала громадським навчальним закладом, яким керувало місто[9][6]. Її назвали «Харківська школа образотворчих мистецтв», а розмістили в художньому музеї. Міська Дума одноголосно надала Марії Раєвській-Івановій звання Почесної Опікунки Харківської міської художньо-промислової школи та висловила подяку за її створення[3].

Сучасна будівля ХДАДА. Побудований в стилі українського модерну у 1913 році

У 1912 році, школа стала «Харківським художнім училищем»; школа-супутник Імператорської Академії під керівництвом Олександра Любімова[19][20]. Для школи у тому ж році на Каплунівській вулиці (нині вулиця Мистецтв) було зведено нову будівлю. Автором проєкту є архітектор Костянтин Миколайович Жуков. Архітектор виконав фасад у стилі українського модерну проти якого протестували проросійські політики того часу[21]. Однак завдяки чоловіку Марії Сергію Олександровичу, українському історику Миколу Федоровичу Сумцову, архітекторові Віктору Валеріановичу Величку, українському націоналісту Миколі Івановичу Міхновському проєкт в українському стилі вдалося відстояти й харківські депутати у більшості проголосували за його прийняття[21].

Крім малювання та викладання, вона була автором численних статей і брошур з навчання мистецтва, а також підручника «Азбука малювання для сім'ї та школи» (1879).

Повністю сліпою, вона викладала до кінця життя[22][21]. Марія Дмитрівна Раєвська-Іванова померла об 11-й годині ранку 9 (22) грудня 1912(19121222) року у своєму будинку на вулиці Чернишевській, 6 у Харкові[21]. Її відспівали у Мироносицькій церкві і поховали у рідному селі Гаврилівці[23][2]. Її могила була зруйнована під час радянської окупації. Пізніше вона перепохована, а на її могилі встановлено сучасний пам'ятник[23].

Сім'я Раєвських. Сергій Раєвський, його невістка, Олександр Раєвський, Марія Раєвська-Іванова

За радянських часів школа Марії Раєвської-Іванової була технікумом, а зараз відома як «Харківська державна академія дизайну та мистецтв» (з 1963). Будинок Раєвських на вулиці Чернишевський був відібраний у сім'ї радянською владою, зараз це офісна будівля. Її син, Олександр Сергійович, був інженером-техніком, який брав участь у проєктуванні кількох знакових типів російських паротягів[24].

Картина «Дівчина біля паркану» Марії Дмитрівни Раєвської Іванової експонувалася у Харківському художньому музеї, який був закритий після влучання російської ракети у 2022 році[25][26]. А «Портрет М. Бекетова», батька Олексія Бекетова, зберігається у фондах Харківського історичного музею.

7 жовтня 2021 року перед сучасною будівлею школи (нині Харківська державна академія дизайну та мистецтв) на вулиці Мистецтв було відкрито пам'ятник художниці й просвітниці Марії Раєвській-Івановій[27]. Пам'ятник створено за проєктом Нелі Витвицької, який вона зробила у 1998 році[28]. На відкритті пам'ятника був присутній міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко. Після початку російського вторгнення в Україну у 2022 році, пам'ятник тимчасово демонтували, щоб вберегти його від обстрілів. Нині пам'ятник повернуто на місце.

Твори

[ред. | ред. код]

Твори (олії й акварелі) позначено впливом академізму:

  • Автопортрет (1866),
  • «Смерть селянина на Україні» (1868),
  • «Дівчина біля тину»,
  • «Сільський пейзаж»,
  • «Натюрморт»,
  • Автопортрет з моделлю (близько 1882)

Авторка підручника «Абетка малювання для сім'ї та школи» («Азбука рисования для семьи и школы», 1879) та керівництв «До прописів елементів орнаменту» («К прописям элементов орнамента» , 1896), " Досвід програми з викладання малювання у недільних класах для ремісників " ("Опыт программы по преподаванию рисования в воскресных классах для ремесленников, 1895) .

  • "Girl by the Fence"
    «Дівчина біля паркану»
  • Portrait of N. Beketov
    Портрет М. Бекетова
  • "Still life"
    «Натюрморт»
  • Self-portrait with a model
    Автопортрет з моделлю
  • M.D. Raevska-Ivanova in 1889
    М. Д. Раєвська-Іванова в 1889 році
  • Portrait of M.D. Raevska-Ivanova by O.M. Ivanitsky
    Портрет М. Д. Раєвської-Іванової роботи О. М. Іваницького
  • Portrait of the M. Raevska-Ivanova
    Портрет М. Раєвської-Іванової

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б «Видатні люди Барвінківщини» [Архівовано 2015-07-16 у Wayback Machine.] @ The Village Library.
  2. ↑ а б в г д Иванова-Раевская Мария Дмитриевна. Откуда Родом (рос.). 11 грудня 2024. Процитовано 6 березня 2025.
  3. ↑ а б в г д е Алохінссон, Антон (20 червня 2024). Марія Раєвська-Іванова навчила Харків малювати. «Люк» (укр.). Процитовано 6 березня 2025.
  4. ↑ а б в г Перша професійна художниця України. www.golos.com.ua (укр.). 27 червня 2019. Процитовано 6 березня 2025.
  5. ↑ Марія Раєвська-Іванова, перша художниця в Російській імперії і засновниця мистецької освіти в Харкові - ikharkovchanin.com (укр.). 25 грудня 2024. Процитовано 6 березня 2025.
  6. ↑ а б Звенігородська, Ю. В. (2011). Традиції художньо-промислової освіти в Харкові (вид. 8th). Kharkiv. с. 13—17.
  7. ↑ Natalia, Budanova (2019). Women Artists to Victims of War – The First Exhibition of the Moscow Union of Women Painters and its Reception by the Contemporary Press (англ.). ARTL@S BULLETIN, Vol. 8, Issue 1 Spring 2019. с. 112.
  8. ↑ а б Kharkiv State Academy of Design and Fine Arts. ksada.org. Процитовано 14 березня 2023.
  9. ↑ а б Lozhkina, Alisa (2020). PERMANENT REVOLUTION - ART IN UKRAINE, THE 20th TO THE EARLY 21st CENTURY. ArtHuss. с. 55.
  10. ↑ Куніцина О. П., Художня школа Марії Раєвської-Іванової, Харків, 2020
  11. ↑ Бойченко, Наталя (21 лютого 2025). Історичний факт. 21 лютого в Харкові було відкрито першу приватну художню школу (фото, відео). Город Х (укр.). Процитовано 6 березня 2025.
  12. ↑ Иванова-Раевская Мария Дмитриевна. Откуда Родом (рос.). 11 грудня 2024. Процитовано 6 березня 2025.
  13. ↑ LEITE, Tamires Moura Gonçalves (2019). As estampas de Liubov Popova e Varvara Stepanova e o novo modo de vida soviético. UNIVIERSIDADE DE SÃO PAULO ESCOLA DE ARTES, CIÊNCIAS E HUMANIDADES. с. 26.
  14. ↑ Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 4 червня 2020 року № 1883 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України»
  15. ↑ Gazeta.ua (12 червня 2018). Бідних – безкоштовно, багатих – по 12 рублів – як перша українська художниця навчала дітей. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 6 березня 2025.
  16. ↑ Мария Дмитриевна Раевская-Иванова — Старый Харьков (рос.). 4 вересня 2021. Процитовано 6 березня 2025.
  17. ↑ Шевцов, І.П. Сімнадцяті сумцовські читання. Матеріали наукової конференції на тему «Комунікаційний підхід у музейній справі як відповідь на потреби соціуму» (PDF) (укр.). Kharkiv: Maidan. с. 257—259. ISBN 978-966-372-408-9.
  18. ↑ Куніцина О. П., Художня школа Марії Раєвської-Іванової, Kharkiv, 2020
  19. ↑ Kharkiv State Academy of Design and Fine Arts. ksada.org. Процитовано 14 березня 2023.
  20. ↑ Davidich, T.F. The significance and stylistic features of eclectic objects in the city of Kharkiv. Technical Transactions, Vol. 4/2019. с. 5—22.
  21. ↑ а б в г Художнє училище | Харківська мапа. khuamap.netlify.app. Процитовано 6 березня 2025.
  22. ↑ Перша професійна художниця України. www.golos.com.ua (укр.). 27 червня 2019. Процитовано 6 березня 2025.
  23. ↑ а б Могила художницы М. Д. Раевской-Ивановой. Zruchno.Travel - національний туристичний портал (рос.). Процитовано 6 березня 2025.
  24. ↑ Прохоров, Олександр Михайлович (1969). Большая советская энциклопедия в 33 томах (вид. Раевский Александр Сергеевич). Москва. ISBN 5-85270-324-9.
  25. ↑ Іванова (Раєвська-Іванова) Марія Дмитрівна. Дівчина біля хати. 1868. artmuseum.kh.ua. Процитовано 6 березня 2025.
  26. ↑ Пошкоджені будівлі та сховані картини: як живе Харківський художній музей після російських ракетних обстрілів. Харків Тimes (укр.). 14 січня 2024. Процитовано 6 березня 2025.
  27. ↑ На честь 100-річчя академії дизайну і мистецтв у Харкові відкрили пам’ятник художниці Марії Раєвській-Івановій. Харківська обласна військова адміністрація (укр.). Процитовано 6 березня 2025.
  28. ↑ Цьомик, Ганна (8 жовтня 2021). У Харкові відкрили пам’ятник художниці Марії Раєвській-Івановій. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 6 березня 2025.

Література

[ред. | ред. код]

Електронні джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Раєвська-Іванова_Марія_Дмитрівна&oldid=44838908