Рахманова Ольга Володимирівна

Рахманова Ольга Володимирівна
Народилася	1871  Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Померла	23 грудня 1943(1943-12-23)  Москва, СРСР
Поховання	Введенське кладовище
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Діяльність	кінорежисерка, акторка театру, театральний педагог, сценаристка, театральна режисерка, акторка німого кіно, кіноакторка, викладач акторської майстерності
IMDb	nm0707564

О́льга Володи́мирівна Рахма́нова (рос. Ольга Владимировна Рахманова; нар. 1871 (за іншими джерелами — 1870^[1]), Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія — пом. 23 грудня 1943, Москва, СРСР) — російська і радянська акторка і режисер театру та німого кіно, сценарист, театральний педагог.

Закінчила Одеську драматичну школу при Російському музичному товаристві. Деякий час грала у різних напіваматорських трупах.

Як професійна акторка дебютувала 1896 року в Театрі Незлобіна у Вільні (нині Вільнюс). Грала в Московському драматичному театрі Суходольської. Як режисер і антрепренер працювала в Одесі, Хабаровську та інших містах Російської імперії.

1905 року Ольга Рахманова організувала в Одесі «Курси художнього читання та техніки мовлення», які згодом перетворила на «Школу сценічного мистецтва». Серед учнів — Ігор Нєжний.

Після Жовтневого перевороту вела театрально-педагогічну та організаційну роботу в Тулі та інших містах Росії. Викладала майстерність сценічної мови в Державному інституті театрального мистецтва в Москві (нині Російський університет театрального мистецтва). Брала участь у підготовці акторських кадрів для республіканських театрів СРСР.

Знімалася в кіно. Зокрема, зіграла головну роль — мільйонерші Хромової — у фільмі «Життя за життя» (1916 рік).

Акторські роботи:

• «Брати Борис і Гліб» (1915, дружина Ніколаєва; реж. Є. Бауер)
• «Ірина Кірсанова» (1915, дружина професора Ніколаєва; реж. Є. Бауер)
• «Мар'я Лусьєва» (1915, реж. П. Чардинін)
• «Міражі» (1915, мати Маріанни; реж. П. Чардинін)
• «Після смерті» (1915, Капітоліна Марківна; реж. Є. Бауер)
• «Щастя вічної ночі» (1915, мати Лілі; реж. Є. Бауер)
• «Убога і ошатна» (1915, утримувачка будинку розпусти; реж. П. Чардинін)
• «Кульгава»/ рос. «Хромоножка» (1915, реж. П. Чардинін)
• «Я — Цар, я — раб, я — черв'як, я — Бог» (1915, Анна Миколаївна Строєва; реж. Є. Бауер)
• «Життя за життя» (1916, мільйонерша Хромова; реж. Є. Бауер)
• «Золота туфелька» (1916, графиня Бєльська; реж. О. Гейрот, Б. Чайковський)
• «На ложі смерті і кохання» (1916, реж. П. Чардинін)
• «Невинна жертва» (1916, реж. П. Чардинін)
• «Неллі Раїнцева» (1916, мати Неллі; реж. Є. Бауер)
• «Ніна» (1916, реж. Є. Бауер)
• «Епізод кохання» (1918, мати Ірини; реж. О. Рахманова)
• «Живий труп» (1918, мати Віктора; реж. Ч. Сабінський)
• «Мовчи суме... мовчи...» (1918, мати Волинцева; реж. П. Чардинін, Ч. Сабінський, В. Вісковським)
• «Фауст» (1918, реж. О. Рахманова, фільм не був випущений)
• «Сім'я Грибушиних» (1923, дружина Грибушина; реж. О. Розумний)
• «У тилу у білих» (1925, Дурасова, генеральша; реж. О. Рахманова, Б. Чайковським)

Сценарист:

• «Вічно лише те, що втрачено» (1916; реж. Є. Бауер)
• «Епізод кохання» (1918)
• «Фауст» (1918, фільм не був випущений)

Режисер-постановник:

• «Король Парижа» (1917, у співавт. з Є. Бауером — завершила роботу над фільмом)
• «Епізод кохання» (1918)
• «Казка весняного вітру» (1918)
• «Фауст» (1918, фільм не був випущений)
• «У тилу у білих» (1925, у співавт. з Б. Чайковським)

• Одесса: Кто есть кто. 1794–1994: [Литературно-энциклопедическое издание] / Автор-составитель А. Э. Каменный (настоящая фамилия Штейман). — Одесса: ОКФА; [Легион], 1999. — С. 7.

• Ольга Рахманова на сайті IMDb (англ.)
• http://www.kino-teatr.ru/kino/screenwriter/sov/19669/works/ [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]
• Кіно-Театр.ру. Рахманова Ольга Володимирівна [Архівовано 8 березня 2013 у Wayback Machine.](рос.)

Це незавершена стаття про акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.