Раубази
Раубази (карач.-балк. Раубази-Терек) — священне дерево в язичницьких віруваннях балкарців, до появи ісламу. Росло у Верхній Балкарії поблизу аулу Шаурдат[1] Черецького району. Вважається, що це була дика груша[2][3][4].
Історія[ред. | ред. код]
Існують різні думки про походження культа дерева Раубази:
- прийшло від древніх гуннів-сабірів, які поклонялися перед Тенгрі (Тейрі) в образі дерева[5]
Опис[ред. | ред. код]
Це дерево, як і інші священні дерева, «наділялося» розумом, душею, почуттями. У Раубази просили гарний урожай, багатство, благополуччя дітей, лікування від хвороб. Деревам приносили жертви і виконували навколо них священні і весільні обряди[6]. Його ім'я не вимовлялося вголос, називаючи «Іман-терек»(Дерево-віра карач.-балк.).
За уявленнями, Раубази могло завдати шкоди тим хто йому не поклонявся. Про це існувала приказка «Нехай моїм захисником буде Раубази, а твоїм Аллах» (карач.-балк. «Аллах сени жанынга окъуна болсун, Раубузы мени жаныма болсун ансы»)[7].
За свідченнями очевидців, дерево було гіллястим і частково нагадувало людину з великими розкинутими руками. По вертикалі був великий рубець. Вважалося, що Раубази, розколюючись по цьому рубцю, випускало на волю чудовисько[7].
У віці 1200 років[8][9] було зрубано в 1897 році (за іншими даними в 1905 р.[10] Енеєвим Алімом-ефенді, в цілях боротьби з язичництвом[3]. Але багато забобонних людей продовжували поклонятися місцю де воно росло і зберігали тріски дерева.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Академия наук СССР. Советская этнография, сборник статей. Архівовано з джерела 30 березня 2017
- ↑ Ахмат Ибрагимович Мусукаев. Мир дерева в культуре адыгов: этнокультурологические воззрения народа. Архівовано з джерела 30 березня 2017
- ↑ а б Кавказский сборник. Архівовано з джерела 30 березня 2017
- ↑ Махти Чумаевич Джуртубаев. Древние верования балкарцев и карачаевцев: краткий очерк. Архівовано з джерела 30 березня 2017
- ↑ Мизиев, Исмаил Мусаевич. История Балкарии и Карачая в трудах Исмаила Мизиева: В 3 т. — ISBN 9785936803376. Архівовано з джерела 30 березня 2017
- ↑ Мухтар Чукаевич Кудаев. Карачаево-балкарский свадебный обряд. — ISBN 9785768000011. Архівовано з джерела 30 березня 2017
- ↑ а б Азаматов К- Г. Пережитки язычества в верованиях балкарцев // Из истории феодальной Кабарды и Балкарии // Нальчик. — 1980.
- ↑ Георгий Меджидович Гогиберидзе. Диалог культур в системе литературного образования. Архівовано з джерела 30 березня 2017
- ↑ Леонид Иванович Лавров. Избранные труды по культуре абазин, адыгов, карачаевцев, балкарцев. — ISBN 9785881959746. Архівовано з джерела 30 березня 2017
- ↑ Исторический вестник. Архівовано з джерела 29 березня 2017
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |