Чаплигін
| Місто
Координати 53°14′30″ пн. ш. 39°58′00″ сх. д.H G O
|
.png)
_(2005).png)
Чапли́гін — місто в Росії, адміністративний центр Чаплигінського району Липецької області.
Розташоване у північно-східній частині Липецької області, неподалік від межі з Рязанською областю, при злитті річок Станова Ряса, Ягодна Ряса та Москова Ряса (басейн Дону), за 70 км від Липецька.
Історія[ред. | ред. код]
Новий час[ред. | ред. код]
_(1781).png)
Перша письмова згадка про ці місця відноситься до 1638; тоді при створенні Бєлгородської оборонної лінії на місці сучасного міста було засновано поселення під назвою Усть Станових ряс під Слобідським Ліпягом, згодом — село Слобідське. До кінця XVII століття в селі налічувалося 100 дворів. У 1695, тут на високому березі Ягодної Ряси було зведено невеликий дерев'яний палац, призначений для відпочинку Петра I та його свити при проходженні з Москви до Воронежу[2].
У 1702 Петро I заклав у Слобідському невелику фортецю за голландським зразком, якій дав назву Оранієнбург («апельсинова фортеця»). Очевидно, тут мало місце просте запозичення німецького назви (місто Оранієнбург поблизу Берліна). Назва фортеці поступово поширилося і на село, причому в народній мові воно перетворилося спочатку в Ранінбург, а потім Раненбург.
У 1702 село Слобідське та фортеця були подаровані О. Д. Меншикову[3]. У 1712 на кошти Меншикова неподалік було побудований чоловічий монастир.
У 1744 в Раненбурзі відбувало заслання Брауншвезьке сімейство[2].
У 1778 році за указом Катерини II село Слобідське отримало статус повітового міста з офіційною назвою Раненбург, яке стало адміністративним центром Раненбурзького повіту новоутвореного Рязанського намісництва[4][5].
У 1781 році затверджено герб міста: «У 1-й частині щита, в золотому полі, частина герба Рязанського намісництва. У 2-й частині, в срібному полі, гілки яблуневого дерева з плодами покладені хрестоподібно»[6].
У 1806—1816 рр. було зведено соборний храм Михайла Архангела. Поступово місто перетворюється на великий торговий центр, і в другій половині XIX століття займає серед міст Рязанської губернії одне з чільних місць з торговельного обороту. Головним предметом торгівлі було зерно, а особливо славилася завдяки своїм смаковим якостям Раненбурзька гречка. У місті діяли тютюнова фабрика купця Оловнікова, сірникова фабрика купця Калашникова, кілька миловарних закладів[2].
У 1890 році через місто пройшла залізнична лінія Волово — Богоявленськ, на якій побудували станцію Раненбург.
У 1897 році в Раненбурзі налічувалося 15 347 осіб; діяли 6 церков, повітове училище, дві парафіяльних та церковна-приходська школи. Була земська лікарня[3]. Вигляд міста змінювався, і до початку XX століття вже 14 вулиць були забруковані, гасові ліхтарі змінилися електричними, з'явилися телефонна мережа та кінотеатр («кінематограф Сінема»)[2].
У 1918 році на I установчому з'їзді Рад у Раненбурзі було проголошено Радянську владу[2].
Новітній час[ред. | ред. код]
27 серпня 1919 Раненбург було взято кіннотою 4-го Донського корпусу генерал-лейтенанта К. К. Мамонтова, яка в місті, втім, не затрималася[7].
30 липня 1928 Раненбурзький повіт було скасовано, а на його території (без Олександро-Невської волості, що відійшла до Рязького повіту[8]), переданої з Рязанської губернії до складу щойно сформованої Центрально-чорноземної області, утворено Раненбурзький район (до 23 липня 1930, коли поділ Центрально-Чорноземної області на повіти було скасовано, район входив до складу Козловського повіту)[2]. Після розукрупнення Центрально-Чорноземної області 13 червня 1934 року Раненбург та Раненбурзький район увійшли до складу Воронезької області[9]. 26 вересня 1937 вони були включені в знов утворену Рязанську область[10][11].
У 1932 на території тютюнової фабрики Оловнікова було створено чавуноливарний завод. На базі кустарних артілей виникли об'єднання «Працівниця» та «Червоний Жовтень», що випускали продукцію для населення[2].
2 жовтня 1948 року місто було перейменовано в Чаплигін — на честь уродженця Раненбурга академіка С. О. Чаплигіна, російського та радянського механіка та математика, одного з основоположників сучасної аеромеханіки та газової динаміки[12].
Після утворення 6 січня 1954 Липецької області Чаплигін та Чаплигінський район були включені до її складу[9].
У 1972 в місті побудували міст через Станову рясу.
28 жовтня 2005 рішенням Ради депутатів міста Чаплигіна було затверджено новий міський герб, який наблизився за зовнішнім виглядом до історичного герба повітового міста Раненбург[6].
Питання про повернення місту назви Раненбург було винесене на міський референдум 8 жовтня 2006, однак підтримки більшості городян не отримало.
Економіка[ред. | ред. код]
Промисловість[ред. | ред. код]
Основну частку займає харчова промисловість, вона представлена такими підприємствами, як ВАТ «Чаплыгинмолоко», ТО «Липецкий мукомольный завод», ВАТ «Чаплыгинский крахмальный завод» (входить до групи компаній"Амилко"), ТОВ «Хлебокомбинат»[13].
Інші великі промислові підприємства розташовані на території особливої економічної зони регіонального рівня промислово-виробничого типу «Чаплигінська». На її території розташовані завод водонапірної арматури австрійської компанії Hawle, завод німецького виробника машин Ropa, завод з виробництва кріпильних виробів індивідуального підприємця Ігоря Тарасова, завод по збірці та ремонту німецької сільськогосподарської техніки компанії Horsh, завод з виробництва систем крапельного зрошення ЗАТ «Новый век агротехнологий», а останнім часом ведуться роботи з підготовки до початку будівництва найбільшого в Росії китайського промислового виробничого кластера «ВостокПром»[14].
Транспорт[ред. | ред. код]
Чаплигін називають «північними воротами» Липецької області. Від міста до траси М6 «Каспій» — всього 20 км.
Залізнична станція Раненбург — залізничний вузол Південно-Східної залізниці; звідси йдуть направлення на Москву, на Мічурінськ та Єлець.
Міський транспорт представлено автобусами, легковими таксі, а з літа 2012 року також маршрутними таксі.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
.jpg)
Чаплигінці дбайливо відносяться до історико-культурного спадщини. Збереження забудови XVIII — XIX століть досягає 60 %. На території міста розташовано 52 пам'ятки архітектури, які перебувають на державній охороні[4].
До визначних пам'яток міста та району належать:
- Троїцький собор (1818 р.)
- Церква Вознесіння (кінець XVIII ст.)
- Микільська церква (1858 р.)
- Успенська цвинтарна церква (1831 р.) в стилі пізнього класицизму
- Храм в ім'я Миколая Чудотворця (1848—1855 рр.)
Крім церковної архітектури — будівлі чоловічої та жіночої гімназій, духовного училища, житлові купецькі будинки. Відновлений будинок О. Д. Меншикова; Зараз у ньому розміщено районний краєзнавчий музей.
У рамках святкування 375-річчя міста завершилися роботи з будівництва єдиного на території Росії кінного пам'ятника Петру I і О. Д. Меншикову[17].
Почесні люди міста[ред. | ред. код]
Незрячий Микола Орлов в 2008 підкорив Ельбрус — першим в історії СРСР та Росії[18]. Підкорив також пік Леніна (7134 м), другу за величиною вершину Паміру[18].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Жителі району взяли участь у виборах до органів місцевого самоврядування. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2 грудня 2014.
- ↑ а б в г д е ж История Чаплыгинского района. Архів оригіналу за 13 листопада 2014. Процитовано 2 грудня 2014.
- ↑ а б Раненбург // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ а б Город Чаплыгин — Заповедная Россия. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 2 грудня 2014.
- ↑ Тархов С. А. . Изменение административно-территориального деления России за последние 300 лет // География. — 2001. — № 15. Архівовано з джерела 8 липня 2018. Процитовано 2 грудня 2014.
- ↑ а б Герб города Чаплыгин. Архів оригіналу за 13 листопада 2014. Процитовано 2 грудня 2014.
- ↑ Гражданская война и военная интервенция в СССР: энциклопедия. 2-е изд. — М. : Сов. энциклопедия, 1987. — 720 с. — С. 346—347.
- ↑ Новодеревенский район. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 2 грудня 2014.
- ↑ а б История административно-территориального деления Воронежского края. 3. От Центрально-Черноземной области — к Воронежской. Архів оригіналу за 2 лютого 2012. Процитовано 2 грудня 2014.
- ↑ Рязанская область. Административно-территориальное деление. Справочник. — Рязань : Новое время, 1997. — 304 с.
- ↑ Административно-территориальное деление Рязанской области. Архів оригіналу за 5 травня 2012. Процитовано 2 грудня 2014.
- ↑ Евдокимов В. И. . Чаплыгин — Раненбург // География. — 2001. — № 34. Архівовано з джерела 18 грудня 2014. Процитовано 2 грудня 2014.
- ↑ Промышленность в Чаплыгинском районе. Архів оригіналу за 7 вересня 2013. Процитовано 2 грудня 2014.
- ↑ Особая экономическая зона регионального уровня «Чаплыгинская». Архів оригіналу за 7 вересня 2013. Процитовано 2 грудня 2014.
- ↑ Памятники истории и культуры (объекты культурного наследия) народов Российской Федерации. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 2 грудня 2014.
- ↑ Памятники истории и культуры (объекты культурного наследия) народов Российской Федерации. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 2 грудня 2014.
- ↑ Памятник императору Петру Великому и князю Александру Меншикову в Чаплыгине. Архів оригіналу за 7 вересня 2013. Процитовано 2 грудня 2014.
- ↑ а б О награждении Николая Орлова главой р. Липецка (рос.). Администрация р. Липецка. 25 августа 2010. Архів оригіналу за 12 лютого 2012.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка)
Посилання[ред. | ред. код]
- Історико-краєзнавчий журнал «Записки Раненбуржца» [Архівовано 18 серпня 2015 у Wayback Machine.]
- Раненбурзька фортеця. Рязанський історико-пошуковий центр [Архівовано 16 березня 2013 у Wayback Machine.]
- Раненбург-City — незалежний інформаційно-аналітичний портал [Архівовано 8 березня 2015 у Wayback Machine.]
- Апельсинове місто [Архівовано 18 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Чаплигін в енциклопедії «Моє місто»
- Бізнес та виробництво міста Чаплигін