Рабинович Марк Якович
| Рабинович Марк Якович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Псевдонім | Мордехай Бен-Ами і ריש גלותא | |||
| Народився | 3 серпня 1854[1] Подільська губернія, Російська імперія | |||
| Помер | 8 лютого 1932 (77 років) Тель-Авів-Яфо, Ізраїль | |||
| Поховання | Трумпельдорd[2] | |||
| Національність | євреї[3] | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Мова творів | російська | |||
| Діти | Sarah Ben-Ami Soluderd і Micha Ben Amid | |||
| | ||||
 Рабинович Марк Якович у Вікісховищі | ||||
Марк Якович Рабинович, псевдонім Мордехай Бен-Амі (1854–1932) — єврейський письменник та публіцист.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1854 року в ортодоксальній родині. Рано втративши батька, змушений працювати в дитинстві. У 9-річному віці, користуючись тимчасовим притулком у родича-корчмаря (поблизу Аккермана), прислуговував за стійкою. Пробувши потім два роки в одеській єшиві, за бажанням рідних, служив на лісовому дворі в Аккермані, а потім у дрібній крамниці в Одесі. Вступив у талмуд-тору, а через рік у гімназію. Будучи студентом Новоросійського університету дебютував у літературі статтею «Про необхідність спеціальних підручників російської мови для єврейських шкіл» («Світанок», 1881 № 7), в якій виступив із проповіддю служіння інтересам рідного народу і викривав асиміляторські тенденції єврейської інтелігенції. У тому ж році, коли на півдні Росії вибухнули погроми[4] став посилено агітувати за організацію гуртків єврейської самооборони. Брав участь у протистоянні погромникам та чорносотенцям, приєднався до Ховевей Ціон. З 1881 до 1887 рік жив у Франції та Швейцарії, потім повернувся до Російської імперії, з початком революційних подій знову повернувся до Європи і в 1923 році звідти переселився до Палестини.
Творчість[ред. | ред. код]
Восени 1881 року Марк Рабинович вирушив, як делегат сіоністського конгресу, до Парижа, щоб просити Світовий єврейський союз полегшити долю єврейських емігрантів, під впливом погромної паніки, що кинулися до Галичини. Друкував у «Сході» «Листи» за підписом «Рейш-Гелута». У 1882 році, живучи в Женеві, написав свої перші оповідання: «Уривки» та «Ханука»; за ними пішли: «Пурим» (1883), «Приїзд цадика» (1883), «Бен-Юхід» (1884), «Баал Тефіло» (1884), «Лаг Баомер» (1886) та «Несподіване щастя» (1886).
У 1887 році повернувся до Одеси, де прожив до 1905 року. За цей період ним написані оповідання «Маленька драма», «Через кордон», «Втеча», велика автобіографічна повість «Дитинство» («Схід», 1902—1905 роки), а також нариси «Поїздка на Литву» («Схід», 1894), «Голос з пустелі» («Схід», 1900—1901), серія оповідань для юнацтва та дітей під загальною назвою «Оповідання моїм дітям» і низку критико-історичних нарисів. З 1905 року знову оселився в Женеві. Останні роки рідко займався літературною творчістю; пізніша повість «А нахтіна клейн штетл» написана на ідиші («Ніч у містечку», 1909).
Література[ред. | ред. код]
- Бен-Ами // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — 1908—1913. (рос. дореф.)(рос.)
- Бухбиндер Н. А. Литературные этюды. Л., 1927.
- Сальмон Л. Глас из пустыни. Бен-Ами: история забытого писателя. Гешарим, 2003. ISBN 5-93936-009-2.
- Бен-Цион Д. Мир, которого не стало. Гешарим, 2008. ISBN 978-5-93273-282-2.
- Вассерман В. А., Вассерман А. А. По следам литераторов : Кое-что за Одессу. — М. : АСТ, 2018. — 416 с. — ISBN 978-5-17-106691-8.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ אופק א. Leksikon Ofek le-sifrut yeladim — 1985. — Т. 1. — С. 97. — ISBN 965-03-0314-6
- ↑ תדהר ד. Encyclopedia of the Founders and Builders of Israel — 1947.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #124434290 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ ЕЭБЕ/Погромы в России — Викитека. Архів оригіналу за 23 червня 2022. Процитовано 29 липня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
|
