Портал:Кінематограф
| Портал | Проєкт |
Кінемато́граф (від грец. κινεμα, род. в. κινεματος — рух та грец. γραφο — писати, зображати) — це галузь культури та економіки, що об'єднує комплекс видів професійної діяльності, пов'язаної з виробництвом , розповсюдженням, зберіганням та демонструванням фільмів.
Адріано Челентано (італ. Adriano Celentano; нар. 6 січня 1938, Мілан, Королівство Італія) — італійський співак, кіноактор, ведучий телепрограм, композитор, режисер і громадський діяч.
Музична кар'єра Челентано почалася у 1956 році й триває досі, він є одним із найуспішніших та найвпливовіших виконавців в історії італійської музики: за свою кар'єру виконав близько 300 пісень і випустив понад сорок студійних альбомів загальним накладом 150 мільйонів.[1][2][3] Вважається одним з засновників та лідерів італійського рок-н-ролу. Музика Челентано представлена такими жанрами, як: рок, поп, джаз, електроніка і хіп-хоп. Є власником студії звукозапису «Clan Celentano», яку створив 1961 року.
Кінокар'єра Челентано тривала з 1958 по 1992 рік, він знявся у понад сорока кінострічках. Фільми з Челентано представлені такими жанрами, як: комедія, мюзикл, мелодрама і пригодницьке кіно. Став режисером чотирьох фільмів та мультсеріалу «Адріан», який випустив у 2019 році. Починаючи з другої половини 1950-х років, Челентано з'являється на телебаченні як запрошений гість, ведучий та автор телешоу.
Володар кінопремій: «Золотий глобус» за найкращий акторський дебют у чоловічій ролі у картині «Серафіно» (1968), «Срібна стрічка» за найкращий саундтрек до фільму «Юппі-Ду» (1975), «Давид ді Донателло» за найкращу чоловічу роль у картинах «Блеф» (1976) і «Оксамитові ручки» (1980)[4][5]. Переможець Адріатичного фестивалю легкої музики в Анконі 1959 року, пісенного конкурсу «Кантаджіро» 1962 року та фестивалю в Сан-Ремо 1970 року. Володар телепризів «Ideona» (2005) і «Срібна троянда» міжнародного фестивалю телевізійної продукції «Золота троянда» (2000).
У 2007 році очолив список «100 найяскравіших кінозірок» за версією журналу «Time Out»[6]. У 1989 році співака нагородили найвищою премією міста Мілан — «Ambrogino d'oro» («Золотий Амвросій»).
З 1964 року одружений з акторкою та співачкою Клаудією Морі. Батько Розіти, Розалінди та Джакомо Челентано. В Італії за свою манеру рухатися на сцені отримав прізвисько «Molleggiato» («Хлопець на пружинах»)[7]. На честь Челентано названо астероїд № 6697, відкритий 24 квітня 1987 року[8].
Список найкасовіших фільмів — список фільмів відсортованих відносно касових зборів з продажу квитків у кінотеатрах. Прибуток від відеопрокату, показу телебаченням тощо не враховується. Суми вказуються у доларах США. Наразі є п'ятнадцять фільмів які подолали рубіж зборів в один мільярд доларів (без урахування інфляції), два з них подолали рубіж у два мільярда доларів: Титанік (1997) і Аватар (2009). Обидва фільми-рекордсмени зняв режисер Джеймс Камерон. З урахуванням інфляції найкасовішим фільмом в історії залишається мелодрама 1939 року Віднесені вітром.
Каннський кінофестиваль є найпрестижнішим кінофестивалем у світі, який щорічно проводиться в курортному місті Канни, Франція, починаючи від 1946 року. Головною нагородою фестивалю є Золота пальмова гілка - приз за найкращий фільм.
Фестиваль не є відкритим для громадськості, але привертає велику увагу засобів масової інформації через багатьох акторів, режисерів, продюсерів, які його відвідують для просування своїх нових фільмів.
На фото: старлетка позує перед фотографами на 32 Каннському кінофестивалі (1979 рік).
- У 1958 році на Всесвітній виставці в Брюсселі (Бельгія) у результаті опитування, проведеного Бельгійською синематикою серед 117 видатних критиків і кінознавців з 26 країн світу, фільм «Земля» Олександра Довженка було названо у числі 12 найкращих картин усіх часів і народів.
- Оригінальна назва «Віднесених вітром» — «Бе-бе, чорна ягничка».
- Найдешевшою стрічкою за всю історію кінематогрофу вважається «Велике пограбування потяга (фільм, 1903)», зафільмована в 1903 році. Її створення обійшлося в 100 доларів, а прибуток від показу склав 20 000 доларів.
- На Венеційському кінофестивалі килимовий хідник має блакитний колір, на Каннському — червоний, а на Московському — синій.
- Наймолодшою кінозіркою, що отримала Оскар була Ширлі Темпл. Їй було 6 років. Сталося це в 1934 році.
- Найстаршим віншованим Оскаром актором став Крістофер Пламмер, що отримав його у віці 82 років у номінації «Найкращий актор другого плану» («Початківці»; 2012).
Запрошуємо Вас взяти участь у написанні статей з Кінематографії.
Ви можете написати власні статті. Для цього наберіть слово або термін, про який ви бажаєте створити статтю, у панелі «Пошук», що знаходится згори зліва, і натисніть кнопку «Перейти». Якщо статті за вказаним словом або терміном Ви не знайшли, можете створити її використовуючи панель «Створити статтю» розміщену нижче.
У незавершених статтях про кінематограф ви знайдете чимало матеріалів, які потребують вашої уваги, коментарів і доробки. Просимо витратити Ваш дорогоцінний час на них.
Категорія Незавершені статті про акторів має чимало статей про кіноакторів. Більшість з них потребує доопрацювання.
Стівен Моффат (англ. Steven Moffat; 18 листопада 1961) — шотландський телевізійний сценарист, режисер та продюсер. Першою його роботою став підлітковий серіал «Юнкори». Перший ситком Моффата «Жарти жартами» був створений під впливом розлучення, а наступний — «Спарювання» — під впливом нових стосунків із продюсеркою Сью Верту. Давній фан серіалу «Доктор Хто», Моффат написав декілька епізодів поновленого серіалу та у 2009 році змінив Рассела Девіса на посаді головного сценариста та виконавчого продюсера серіалу. Стівен був співавтором мультфільму «Пригоди Тінтіна», зрежисованого Стівеном Спілбергом. Також Моффат виступив автором сучасної адаптації класичних оповідань про Шерлока Холмса. Багато із його робіт були відзначені різними преміями, у тому числі BAFTA і Г'юго. У 2012 році він отримав Спеціальну Нагороду BAFTA. …
| Особистості:
Жанри: Фільми:
Серіали:
Аніме та манґа:
Персонажі: Списки: |
- Manger Things — започаткував 21 липня 2023 користувач Богдан Панчук
- Гюльджемаль — започаткувала 21 липня 2023 користувачка Problem84elena
- Чотири пори року (фільм) — започаткував 20 липня 2023 користувач Парус
- Запитай себе — започаткував 20 липня 2023 користувач Парус
- Випадок на фестивалі — започаткував 20 липня 2023 користувач Парус
- Середина життя — започаткував 20 липня 2023 користувач Парус
- Сім викрадених наречених — започаткував 20 липня 2023 користувач Парус
- Сьомий джин — започаткував 19 липня 2023 користувач Парус
- Поруч з тобою — започаткував 19 липня 2023 користувач Парус
- Зник і знайшовся — започаткував 19 липня 2023 користувач Парус
- Втрачений дах — започаткував 19 липня 2023 користувач Парус
- Поле перейти — започаткував 19 липня 2023 користувач Парус
- Пташиний короб Барселона — започаткував 19 липня 2023 користувач Андрій Гриценко
- Вовк з гори Сіла — започаткував 19 липня 2023 користувач StarDeg
- Do PizzaBots Dream of Electric Guitars? — започаткував 18 липня 2023 користувач Богдан Панчук
- Шувалова Ольга Олександрівна — започаткував 18 липня 2023 користувач Андрій Гриценко
- Список проєктів, які постраждали від страйку SAG-AFTRA у 2023 році — започаткував 18 липня 2023 користувач Андрій Гриценко
- Літургія протитанкових перешкод — започаткував 18 липня 2023 користувач Jenes
|
- ↑ L’inglese inventato di Celentano spopola negli Usa e su Internet — Corriere della Sera. corriere.it. Емануела Ді Паскуа. 2009. Процитовано 22 жовтня 2014. (італ.)
- ↑ Toh, gli Usa scoprono il Celentano rapper. ilgiornale.it. Паоло Джордано. 2009. Процитовано 22 жовтня 2014. (італ.)
- ↑ Адриано Челентано отмечает 70-летний юбилей. www.city-n.ru. 6 січня 2008. Процитовано 2 жовтня 2016. (рос.)
- ↑ David di Donatello Awards 1976. filmaffinity.com. Процитовано 22 жовтня 2014. (англ.)
- ↑ David di Donatello Awards 1980. filmaffinity.com. Процитовано 22 жовтня 2014. (англ.)
- ↑ 100 самых ярких кинозвезд. timeout.ru. Ірина Кравченко. 2007. Процитовано 22 жовтня 2014. (рос.)
- ↑ «Клан, который построил Буфф». celentano.ru. Марина Полонська. січень 2003. Процитовано 20 вересня 2016. (рос.)
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.