П'ятистатейна присяга
| П'ятистатейна присяга | |
 | |
| Назва | яп. 御誓文 |
|---|---|
| Країна |  Японія |
| Місце розташування | Shishin Halld |
| Адресат | Tenjin / Kunigamid |
| Автор | Yuri Kimimasad, Fukuoka Takachikad і Кідо Такайоші |
| Мова твору або назви | бунго |
| Дата й час | 6 квітня 1868 |
| Переписувач | Arisugawa-no-miya Takahito-shinnōd |
| Дата промульгації | 6 квітня 1868 |
| Ідентифікаційний номер закону або розпорядження | 明治元年（慶応4年）3月14日 |
 П'ятистатейна присяга у Вікісховищі | |
П'ятистатейна присяга[1] (яп. 五箇条の御誓文, ごかじょうのごせいもん, ґокадзьо но ґосеймон) — японський офіційний документ, що визначав основні принципи реставрації Мейджі. Проголошений 6 квітня 1868 року[2] в Імператорському палаці. Положення документу були записані у вигляді присяги японським божествам Неба і Землі. Присягу складали члени Імператорського уряду, аристократи, володарі ханів, військові та цивільні чиновники в присутності Імператора Мейджі.
Короткі відомості[ред. | ред. код]
В основі П'ятистатейної присяги лежали «Правила для Державної Ради»[3], які в лютому 1868 року місяці склав Юрі Кімімаса для узгодження принципів роботи майбутнього японського парламенту. Згодом ці «Правила» оновив Фукуока Такатіка, який намагався перетворити їх на статті союзного договору між володарями регіональних ханів на підтримку Імператорського уряду. В квітні проекти Юкі та Фукуоки потрапили до рук Кідо Такайосі, який переробив їх у П'ятистатейну присягу і узгодив її текст із Івакурою Томомі та Сандзьо Санетомі. Основні положення документу були наступними:
1. Ми будемо широко скликати ради і управлятимемо державними справами, керуючись громадською думкою.
2. І низи, і верхи, будуть одностайними, і завзято розроблятимуть державний курс.
3. Усі прості люди, разом із військовими і цивільними чиновниками, здійснюватимуть свої задуми, не відчуваючи невдоволення.
4. Ми знищимо лихі звичаї минулого і спиратимемося на справедливий шлях Неба і Землі.
5. Ми зберемо знання з усього світу і міцно розбудуємо основи Імператорської держави.[4]
Присяга оголошувала курс Японії на колегіальність управління, залучення усіх верств населення до керування державними справами, відмову від ксенофобії і дотримання норм міжнародного права. Доля держави пов'язувалася із Імператором, основним завданням якого було забезпечення захисту населення країни.
Присяга була схвально сприйнята у регіонах, що обумовило підтримку нового Імператорського уряду більшістю ханів. Документ вважався одним із символів реставрації Мейджі та демократизації Японії.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
- Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
- Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — К. : Либідь, 2007. — 560 с. — ISBN 966-06-0459-9
Посилання[ред. | ред. код]
 | У Вікіджерелах є |