Піхви

Піхви меча. Сучасна реконструкція

Пі́хви[1] (як застаріле уживається й однина — «піхва»)[2] — футляр для клинкової холодної зброї: шаблі, кинджала, меча тощо. Можуть бути шкіряними, дерев'яними, металевими й пластиковими.

Етимологія[ред. | ред. код]

Згідно з одною з гіпотез, слово «піхва» (однина від «піхви») походить від прасл. *pošъva («оболонка», «обшивка»), зв'язаним з дієсловом «пошивати», яке змінилось під впливом «поховати»[3]. Звідси також біл. похва («піхви»), пол. pochwaчеськ. pochvaсловац. pošva («піхви»). Пор. також «пішва» («особливий шов для зшивання двох шматків тканини») і «пошивка» («наволочка»). Можливо, що звідси також походять слова «пахва» і «пах».

Історія[ред. | ред. код]

Катана з двома типами піхов-сая: для сірасая (прості дерев'яні) і для кісірае (чорні лаковані)

Давнішим матеріалом для піхов слугувала шкіра: чохол з неї був імпровізованими піхвами. Надалі з'явилися складніші конструкції: з двох дерев'яних дощечок, обтягнутих шкірою. Існували також кістяні та рогові піхви. У XIX ст. набули поширення цільнометалеві піхви. Вони відрізнялися міцністю, проте, сильно тупили лезо. Піхви сучасних бойових та мисливських ножів частіше роблять зі шкіри, пластику, іноді — з цупкої тканини. Піхви для катани (сая) робили у двох екземплярах: неприкрашені для варіанту оформлення сірасая і багатші для кісірае.

Піхви, подібно до інших елементів спорядження воїна, могли бути багато оздоблені, прикрашені інкрустацією, карбуванням, золотими та срібними деталями. Для кріплення піхов до пояса на них передбачені кільця, втім, вони не є невідмінним елементами: так, на піхвах японських мечів їх нема (їх носили застромленими за пояс), у Європі піхви часто їх не мали, просто прив'язували до них ремені спеціальним вузлом. Верхній кінець дерев'яних та шкіряних піхов, з того боку, куди встромляють лезо, зміцнюється захисною облямі́вкою — горлом: щоб вберегти їх від пошкоджень лезом. Посередині до піхов кріпляться обіймиці, споряджені кільцями для кріплення ременів (замість обіймиць з кільцями може бути гак для кріплення піхов безпосередньо до портупеї). Нижній кінець завершується з'єднувальною деталлю — наконечником або бутеро́ллю (від фр. bouterolle)[4]. На дорогих піхвах бутеролі роблять з дорогоцінних металів, слонової кістки, прикрашають фігурами. На бутеролі може кріпитися гребінь, що запобігає пошкодженню піхов. Разом елементи металевої оправи (горло, обіймиці з кільцями, бутероль і гребінь) називаються прибором піхов. Для запобігання випадінню клинка горло споряджається запобіжним ремінцем[5].

Матеріали[ред. | ред. код]

Залежно від матеріалу піхви поділяються на шкіряні, дерев'яні, кістяні (рогові), цільнометалеві, тканинні й пластикові.

Шкіряні піхви[ред. | ред. код]

Дерев'яні піхви[ред. | ред. код]

Кістяні (рогові) піхви[ред. | ред. код]

Кістяні і рогові піхви є вельми рідкісними.

Суцільнометалеві піхви[ред. | ред. код]

Суцільнометалеві піхви мають низку переваг: міцні, не розсихаються і жоло́бляться. Зі сталі виконані піхви багнетів-ножів до радянської стрілецької зброї, оскільки від них вимагається висока надійність при використанні їх у поєднанні з клинком як ножиць.

Ткані піхви[ред. | ред. код]

Пластикові[ред. | ред. код]

Пластиковими піхвами споряджається більшість сучасних ножів і кинджалів. До їхніх плюсів належать вологостійкість і легкість. Часто пластик формується (відливається) прямо на лезо. Виходить своєрідна «панчоха», яка утримує його настільки щільно, що відпадає необхідність додаткової фіксації. З високоміцного пластику виконані піхви багнета-ножа M7 до M16.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

  • Піхва — орган плацентарних і сумчастих ссавців, а також частина деяких рослин. За походженням є калькою з лат. vagina, яке буквально значить «піхви».
  • Сая (піхви)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Піхви // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Піхва // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  4. Исторический словарь галлицизмов русского языка.
  5. Методика криміналістичного дослідження холодної зброї та конструктивно схожих з нею виробів: Терміни та визначення (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 січня 2022. Процитовано 13 лютого 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Піхви