Пінське князівство
Пінське князівство — давньоукраїнське князівство XII-XVI ст. у складі Київської Русі і Великого князівства Литовського. Столиця князівства — місто Пінськ.
Історія[ред. | ред. код]
Пінське князівство виокремилося зі складу Турово-Пінського князівства в середині XII ст. Після Батиєвого нашестя Турів занепав, і центр політичного життя Турово-Пінської землі перемістився до Пінська. У середині XIV ст. влада в Пінському князівстві перейшла до рук литовських князів. Згідно із заповітом Гедиміна, князівство мав отримати його син Наримунт. У подальшому воно збереглося за його нащадками до середини XV ст. Після смерті останнього з них, Юрія Семеновича, перейшло у склад великокняжих володінь.
У 1471 році Казимир Ягелончик передав князівство Марії Гаштольд, вдові київського князя Семена Олельковича. Після її смерті володарем князівства став чоловік її дочки, князь Федір Іванович Боровський з московських Рюриковичів. У 1519 році Сигізмунд І Старий передав князівство своїй дружині Боні Сфорца. Після її від'їзду до Італії в 1556 р. князівство знову було повернуте до володінь великого князя і перетворене в староство. У 1566 р. на його основі був утворений Пінський повіт Берестейського воєводства.
У наші часи більша частина території Пінського князівства перебуває в складі Республіки Білорусь, південні райони — у складі України. В етнографічному плані територія князівства належить до україно-білоруської етнічної межі. Деякі українські науковці об'єднують Пінщину й Берестейщину в єдиний український етнокультурний регіон Західне Полісся.
Князі[ред. | ред. код]
Рюриковичі[ред. | ред. код]
- Юрій Ярославич (1142—1148, 1154—1157)
- Святополк Юрійович (1168—1170)
- Ярополк Юрійович (1190)
- Володимир Святополкович (1206—1228)
- Ростислав Святополкович (1228—1232)
- Михайло Володимирович (1247)
- Федір Володимирович (1262)
- Юрій Володимирович (1262—1290)
- Демид Володимирович (1290 — ?)
Гедиміновичі[ред. | ред. код]
- Наримунт Гедимінович (кінець 1330-х — 1348)
- Михайло Наримунтович (1348—1355)
- Василь Михайлович (1355—1392)
- Федушко Васильович (1392—1398)
- Юрій Федорович Ніс (1398—1410)
- Олександр Іванович Ніс (1410—1435)
- Семен Іванович (1443—1452)
- Юрій Семенович (1452—1471)
- Василь Семенович Олелькович-Слуцький (1471—1495)
Рюриковичі[ред. | ред. код]
- Федір Іванович Ярославич (1495—1521)
- Бона Сфорца (1521—1556)
Література[ред. | ред. код]
- Войтович Л. В. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.]. Історико-генеалогічне дослідження. — Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича, 2000. — 649 с.
- Лысенка П. Пінскае княства // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн.: БелЭн, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — С. 433.