Підсоколик великий

Підсоколик великий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Соколоподібні (Falconiformes)
Родина: Соколові (Falconidae)
Рід: Сокіл (Falco)
Вид: Підсоколик великий
Falco subbuteo
Linnaeus, 1758
Ареал F. subbuteo     Гніздування      Осіле проживання      Шляхи міграції      Зимування
Ареал F. subbuteo     Гніздування      Осіле проживання      Шляхи міграції      Зимування
Посилання
Вікісховище: Category:Falco subbuteo
Віківиди: Falco subbuteo
ITIS: 175654
МСОП: 22696460
NCBI: 344233
Fossilworks: 369307

Підсоколик великий[1] або чеглок (Falco subbuteo) — невеликий хижий птах родини соколових (Falconidae). В Україні гніздовий перелітний птах.

Зауваження щодо систематики[ред. | ред. код]

Підсоколик великий відноситься до роду соколів (Falco). Декілька схожих видів цього роду, що також мають в своїй назві слово «підсоколик», іноді виділяються в окрему групу Hypotriorchis[2][3][4]. Загальними ознаками цієї групи є переважно темно-сіре оперення, чорні «вуса» і чорні подовжні плями на череві[5].

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Зовні дещо нагадує сапсана, проте менший за розміром. Верхній бік тіла сизо-чорний, нижній вохристий, з темними цятками. Горло та щоки зазвичай білі. Голова й «вуса» чорні. Пір'я на ногах і нижньому боці хвоста рудувато-коричневе. Самка більша за самця, але в особин обох статей однакове забарвлення.

Поширення та місця існування[ред. | ред. код]

Підсоколик великий гніздиться на обширній території Євразії і Північної Африки.

Віддає перевагу світлим лісам у поєднанні з відкритими ландшафтами. Птахи, що живуть на півдні, гніздяться в заростях кущів або у степах.

На більшій частині ареалу перелітний птах. З Європи птахи летять у Південну Африку. Птахи з Сибіру зиму проводять в Південно-Східній Азії та Індії.

Гніздування[ред. | ред. код]

Яйця підсоколика великого в оологічній колекції, Тулузький музей

Токові польоти можна спостерігати наприкінці весни. У польоті самець часто передає самці їжу. Іноді обидва птахи, зчепившись кігтями, кидаються вниз і пролітають близько 10 метрів. Деякі підсоколики великі утворюють пари ще на місцях зимівлі або під час міграцій, інші — відразу після прильоту. Самостійно гнізд не будують, займають покинуте гніздо, зазвичай ворон або круків. До гніздування приступають досить пізно — самка робить кладку зазвичай в останній декаді травня. Вона насиджує яйця приблизно протягом місяця (28-31 день). Пташенята вилуплюються наприкінці червня або на початку липня. Корм для пташенят у цей час добуває самець, а самка годує пташенят. Молоді птахи після вильоту тримаються разом з батьками до осені.

Живлення[ред. | ред. код]

Живиться комахами і дрібними птахами, яких ловить на льоту. Іноді полює також на кажанів.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. A. J. Helbig, I. Seibold; W. Bednarek, H. Brüning, P. Gaucher, D. Ristow, W. Scharlau, D. Schmidl, Michael Wink (1994): Phylogenetic relationships among falcon species (genus Falco) according to DNA sequence variation of the cytochrome b gene. [Архівовано 2008-04-14 у Wayback Machine.] In: Meyburg, B.-U. & Chancellor, R.D. (eds.): Raptor conservation today: 593–599.
  3. Michael Wink, I. Seibold, F. Lotfikhah, W. Bednarek (1998): Molecular systematics of holarctic raptors (Order Falconiformes). [Архівовано 19 серпня 2012 у Wayback Machine.] In: Chancellor, R.D., Meyburg, B.-U. & Ferrero, J.J. (eds.): Holarctic Birds of Prey: 29-48. Adenex & WWGBP.
  4. F. Nittinger, E. Haring, W. Pinsker, Michael Wink, A. Gamauf (2005). Out of Africa? Phylogenetic relationships between Falco biarmicus and other hierofalcons (Aves Falconidae) (PDF). Journal of Zoological Systematics and Evolutionary Research. 43 (4): 321—331. Архів оригіналу (PDF) за 23 листопада 2011. Процитовано 14 червня 2009.
  5. Clayton M. White, Penny D. Olsen, Lloyd F. Kiff in Family Falconidae. In: del Hoyo, Josep; Elliott, Andrew & Sargatal, Jordi (editors) (1994). Handbook of Birds of the World. Т. 2 (New World Vultures to Guineafowl). Barcelona: Lynx Edicions. с. 216-275. ISBN 84-87334-15-6.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]