Підкоморій
Підкомо́рій, підкомо́рний (лат. succamerarius, subcamerarius).
- Службова особа у Великому князівстві Литовському:
- підкоморій придворний відповідав за порядок й оздоблення в покоях великого князя, був його радником та входив до складу Ради Великого князівства Литовського. Кандидатура обиралася з середовища крупних феодалів[1].
- підкоморій повітовий розглядав земельні суперечки поміж шляхтою в підкоморському суді, брав участь у розгляді справ в каптуровому суді. Призначався князем з чотирьох кандидатів на цю посаду, котрі обиралися шляхтою та повітовим сеймиком. Цю посаду мав право обіймати тільки шляхтич християнського віросповідання, уродженець Великого князівства Литовського, який мав нерухомість у цьому повіті та знав право. Повітовий підкоморій призначав собі 1-2 помічників — коморників, котрі обмірювали спірні земельні ділянки, а також за його дорученням розглядали дрібні справи[2]. Коморник складав присягу перед повітовим каштеляном або маршалком і земським урядом, однак не входив до земського уряду. За дорученням підкоморія міг вести самостійне судочинство та власні книги реєстрації справ. Його рішення мали таку ж силу, що й рішення підкоморія[3].
- Суддя у Речі Посполитій, який займався питаннями розмежування володінь. Був урядником земського шляхетського суду, якого обирала шляхта.
- 1763 року під час судових реформ Катерини II посада підкоморія (синонім «камергер») була відновлена в Україні. Її займали дворяни.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ стар. 383 (Язэп Юхо), том 2, «Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя». 2-е выданне / Рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш.; Маст. З. Э. Герасімович — г. Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 2005–2010 гг. — Т. 1-3. — ISBN 978-985-11-0392-4. (біл.)
- ↑ стар. 384 (Язэп Юхо), том 2, «Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя». 2-е выданне / Рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш.; Маст. З. Э. Герасімович — г. Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 2005–2010 гг. — Т. 1-3. — ISBN 978-985-11-0392-4. (біл.)
- ↑ Ковальова С.Г. Коморник [Архівовано 22 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
Посилання[ред. | ред. код]
- Підкоморій // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1379. — 1000 екз.
- «Падкаморы» [Архівовано 20 грудня 2013 у Wayback Machine.] // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш. ; мастак З. Э. Герасімович. — 2-е выданне. — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі, 2005—2010. — Т. 1—3. — ISBN 978-985-11-0392-4. (біл.)
- Словарь терминов и географических названий [Архівовано 27 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
 | Це незавершена стаття з права. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | Це незавершена стаття про Велике князівство Литовське. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |