Пшеничний Борис Миколайович
| Пшеничний Борис Миколайович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 24 квітня 1937[1] Київ, Українська РСР, СРСР |
| Помер | 17 жовтня 2000 (63 роки) |
| Країна |  УРСР →  Україна |
| Діяльність | педагог |
| Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка |
| Заклад | Інститут кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України КНУ імені Тараса Шевченка |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук (1969) |
| Аспіранти, докторанти | Елімхан Махмудовd[2] Чикрій Аркадій Олексійович[2] |
| Членство | НАН України |
| Відомий завдяки: | системи керування рухомими об'єктами |
| Нагороди |      |
Бори́с Микола́йович Пшени́чний (24 квітня 1937, Київ — 17 жовтня 2000) — український науковець в царині математики та кібернетики, доктор фізико-математичних наук, академік НАН України, лауреат премії Ленінського комсомолу ім. М. Островського, 1978 — лауреат Державної премії УРСР — за «Енциклопедію кібернетики» в двох томах, 1981 — Державної премії СРСР. Нагороджений грамотою Президії ВР УРСР, 1994 — лауреат премії ім В. Глушкова, 1999 — Державної премії України в галузі науки і техніки.
Життєпис[ред. | ред. код]
1959 року закінчив навчання в Львівському державному університеті, дипломну роботу писав у Ярослава Лопатинського.
Більше 30 років відпрацював в Інституті кібернетики НАН України — від розподілення по навчанню до до 1996 року. Викладав у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
1964 року захистив кандидатську — «Чисельні методи розрахунку транспортних мереж», 1969 — докторську дисертацію — «Необхідні умови екстремуму та диференціальні ігри».
1974 — професор, 1985 — член-кореспондент НАН України, 1992 — академік НАН України.
У своїх наукових працях досліджував математичні методи розв'язання задач теоретичної кібернетики і прикладної математики, щодо розробок систем моделювання та оптимізації.
Започаткував власну наукову школу. Підготував більш чим 50 кандидатів та 10 докторів наук.
Опубліковано близько 1000 статей, понад 170 його наукових праць, з них 8 монографій, перекладені англійською, німецькою та французькою мовами.
Досліджував:
- проблеми проектування мереж,
- теорію графів,
- математичне програмування,
- теорію та чисельні методи оптимізації,
- теорію оптимального керування,
- диференціальні ігри,
- опуклий аналіз і необхідні умови екстремуму,
- багатозначні відображення та диференціальні включення,
- моделі економічної динаміки,
- мінімаксне оцінювання параметрів,
- проблеми пошуку об'єктів, які рухаються,
- розв'язання варіаційних нерівностей.
Помер на 64-му році життя 17 жовтня 2000 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°25′01″ пн. ш. 30°30′05″ сх. д. / 50.4169861° пн. ш. 30.5016250° сх. д.).
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Кафедра інтегральних та диференціальних рівнянь [Архівовано 15 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Прес-центр[недоступне посилання з квітня 2019]
- Пшеничний[недоступне посилання з жовтня 2019]
- НАН України
|
