Право пріоритету
Право пріоритету — концепція права інтелектуальної власності, що полягає у наданні винахіднику обмеженого у часі переважного права на отримання патенту або іншого правоохоронного документу внаслідок того, що винахідник вже подав заявку на подібний об'єкт у іншій країні.
Зазвичай пріоритет складає 6 місяців для промислових зразків та торговельних марок і 12 місяців для патентів та корисних моделей.
У патентному праві після успішного отримання пріоритету дата подання першої заявки стає «датою пріоритету» та, відповідно, «датою подачі заявки» для цілей визначення відповідності заявки умовам патентоздатності.
Причини виникнення[ред. | ред. код]
Основною метою права пріоритету є забезпечення обмеженого періоду, протягом якого заявник може подати міжнародну заявку на отримання відповідного правоохоронного документу, подолавши таким чином негативні наслідки територіальності права промислової власності [1].
Примітки[ред. | ред. код]
Із останніми версіями офіційних документів можна ознайомитись на Інформаційному сервері Верховної Ради України
- ↑ Див. Рішення [Архівовано 29 вересня 2007 у Wayback Machine.] Апеляційної палати Європейського патентного відомства № 15/01 від 17 липня 2004 року.
Посилання[ред. | ред. код]
- Пріоритет заявки // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.