Ге́рцогство Пру́ссія (лат. Ducatus Prussiae; нім. Herzogtum Preußen) — у 1525—1701 роках німецька монархічна держава на території Східної Пруссії. Очолювалася прусськими герцогами. Заснована останнім великим магістром Тевтонського ордену Альбрехтом з роду Гогенцоллернів, який перетворив католицьку Орденську державу на секуляризоване лютеранське герцогство. До 1657 року перебувала у васальній залежності від Польщі, була леном польських королів. З 1618 року, внаслідок вигасання лінії Альбрехта, перейшла до бранденбурзьких маркграфів і курфюрстів Священної Римської імперії з дому Гогенцоллернів, які стали носити титул прусських герцогів. У персональній унії з маркграфством Бранденбургу складала федерацію Бранденбург-Пруссія. 1701 року, за правління останнього герцога Фрідріха III перетворена на королівство Пруссія.
- Герцогство Пруссія (лат. Ducatus Prussiae)[1][2] — офіційна назва.
- Князівсто Прусське (пол. Księstwo Pruskie) — польська назва.
- Герцогська Пруссія (нім. Herzogliches Preußen), або Князівська Пруссія (пол. Prusy Książęce) — назва, на противагу підпольській Королівській Пруссії
- Пруссія — спрощена назва
Останній, 37-й великий магістр Тевтонського Ордену Альбрехт Бранденбурзький (1490—1568), що заступив на цю посаду в 1511 році, вирішив під впливом ідей Реформації М. Лютера стати світським правителем і перетворив Тевтонський Орден у 1525 році в герцогство Пруссія. Альбрехт підписав 8 квітня 1525 р. в Кракові мирний договір з Польським королівством і 10 квітня 1525 р. приніс васальну присягу королю Польщі як герцог Пруссії (1525—1568). Після цього він виїхав до пруської столиці Кенігсберга і там 6 липня 1525 року одним з перших німецьких князів оголосив себе прихильником Реформації Лютера. Герцогство Пруссія стало лютеранським за віросповіданням.
У герцогстві Пруссія встановилась династія Гогенцоллернів, до якої належав Альбрехт І. Його наступник Альбрехт ІІ Фрідріх (1568—1618) хворів на недоу́мкуватість і тому Польща 1577 р. призначила власних адміністраторів герцогства, якими з 1603 р. були курфюрсти Бранденбурга. Після смерті Альбрехта ІІ Фрідріха у 1618 р. курфюрсти Бранденбургу, які теж належали до династії Гогенцоллернів, успадкували титул пруських герцогів, однак Пруссія як і раніше вважалась васалом Речі Посполитої. Лише у 1657 році, скориставшись важким становищем Польщі у війнах з Швецією, Московією і Гетьманщиною, Бранденбург добився підписання Велявсько-Бидгощського трактату з Польщею, за яким герцогство Пруссія ставало незалежним і приєднувалось до Бранденбургу. У 1701 році з проголошенням Королівства Пруссія відбулось остаточне об'єднання Пруссії і Бранденбургу.
- Hartmut Boockmann: Ostpreußen und Westpreußen. (= Deutsche Geschichte im Osten Europas). Siedler, Berlin 1992, ISBN 3-88680-212-4
- Richard Dethlefsen: Das schöne Ostpreußen. Piper, München 1916 (Das schöne Ostpreussen [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.])
- Yorck Deutschler: Die Aestii — Bezeichnung für die heutigen Esten Estlands oder die untergegangenen Pruzzen Ostpreußens, in: Y. Deutschler, «Die Singende Revolution» — Chronik der Estnischen Freiheitsbewegung (1987—1991), S. 196—198, Ingelheim, März 1998/Juni 2000, ISBN 3-88758-077-X
- Andreas Ehrhard (Fotos), Bernhard Pollmann (Text): Ostpreußen. Bruckmann, München 2004, ISBN 3-7654-3877-4 (Länderportrait, aktuelle Bilder aus dem ehemaligen Ostpreußen)
- Walter Frevert: Rominten. BLV, Bonn u. a. 1957 (1. Teil der so genannten «Ostpreußen-Trilogie»)
- August Karl von Holsche: Geographie und Statistik von West-, Süd- und Neu-Ostpreußen. Nebst einer kurzen Geschichte des Königreichs Polen bis zu dessen Zertheilung. 2 Bände. Berlin 1800 und 1804 (Digitalisat [Архівовано 15 січня 2017 у Wayback Machine.])
- Andreas Kossert: Ostpreußen. Geschichte und Mythos. Siedler, München 2005, ISBN 3-88680-808-4
- Hans Kramer: Elchwald. Der Elchwald als Quell und Hort ostpreußischer Jagd. 2. Auflage. Jagd- und Kulturverlag, Sulzberg im Allgäu 1985, ISBN 3-925456-00-7 (3. Teil der so genannten «Ostpreußen-Trilogie»)
- Karl Templin: Unsere masurische Heimat. Zum einhundertjährigen Bestehen des Kreises Sensburg 1818—1918. Selbstverlag des Kreises Sensburg, 2. Auflage 1926. Aufgrund der umfassenden Darstellung ist dies Werk auch für weitere ostpreußische Gebiete aufschlussreich.
.svg){kind=small}
