Професорська колонія
| Професорська колонія Львів | ||||
 Вулиця Ніщинського | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| Район | Личаківський | |||
| Адмінодиниця | Личаківський район | |||
| Поштовий індекс | 79014[1] | |||
| Телефонний код | +38(032) | |||
| Головні вулиці | Ніщинського, Ірини Вільде, Міжгірна | |||
| Транспорт | ||||
| Залізнична інфраструктура | Личаків | |||
Профе́сорська коло́нія (місцева назва — Професо́рська кольо́нія) — місцевість у Личаківському районі міста Львова, що петлею залізниці Підзамче — Личаків відділена від сусідніх місцевостей — Личакова, Кривчиці і Шевченківського гаю.
Історія[ред. | ред. код]
Професорська колонія виникла на межі XIX і XX століть як район вілл та невеликих будинків на одній зі сприятливих для проживання підвищених ділянок львівських околиць[2]. Будівництво розпочалося у 1935 році. Проєктували колонію архітектори — польський Тадеуш Врубель та львівські — Леопольд Мартин Карасінський та Максиміліан Кочур. Забудова місцевості переважно одно-, дво-, триповерхова, 1930-х років у стилі конструктивізму. Контролював будівництво Комітет розбудови, а фінансувало Товариство кредитування та будування працівників середніх та вищих навчальних закладів Львова. Фактично спілка освітян зводила для себе окремий район, звідси і назва — Професорська колонія[3]. Першими мешканцями колонії були саме професори Львівського університету[4].
Крім того у 1950-х роках тут було побудовано декілька барачних будівель, потім будинки початку 1960-х років та сучасні вілли 2000-х років[4]. Помешкання в Професорській колонії, де слабкий транспортний рух та багато зелених насаджень, вважаються престижними[5]. Район характерний тим, що проїжджа́ частина більшості його вуличок надто вузька (на одну машину); вони викладені переважно дрібною базальтовою бруківкою.
Головними вулицями Професорської колонії є вулиці Івана Ніщинського, Ірини Вільде та Міжгірна. Також до місцевості місцевості належать вулиці Казахська, Івана Шишманова, Чумацька, Ялтинська, Адама Коцка та Єпископа Миколая Чарнецького.
У Професорській колонії мешкали українські літератори Ірина Вільде, Микола Вінграновський та Роман Дідула[3], а також живописець Євген Манишин[6] та український політик В'ячеслав Чорновіл з дружиною Атеною Пашко[7].
Нині Професорська колонія вважається одним з елітних районів Львова. 30 липня 2021 року, виконавчий комітет Львівської міської ради ухвалив рішення «Про збереження характеру історичного кварталу „Професорська колонія“ у Личаківському районі Львова», яким заборонив на території Професорської колонії будівництво та руйнування історичних будівель[8].
Примітні будівлі[ред. | ред. код]
- вул. Вільде, 41 — від радянських часів в будинку містилися пульмонологічне та хірургічне відділення, а також продовольчий склад вузлової лікарні ст. Львів Львівської залізниці (нині — Львівська клінічна лікарня на залізничному транспорті філії ЦОЗ АТ «Укрзалізниця»)[9].
- вул. Ніщинського, 14 — в будинку у 1985—1988 роках мешкав В'ячеслав Чорновіл та його дружина Атена Пашко. Саме тут було відновлено випуск самвидавного журналу «Український вісник» та зароджувалася Українська Гельсінська спілка[7]. На фасаді будинку у травні 2014 року встановлено меморіальну таблицю (скульптор — Володимир Цісарик) в пам'ять про В'ячеслава Чорновола та його дружину Атену Пашко[10].
- вул. Чумацька, 2 — меморіальний будинок письменниці Ірини Вільде.
- Світлини забудови Професорської колонії
-
Вул. Ялтинська -
Вул. І. Вільде
(південна частина) -
Вул. І. Вільде
(північна частина) -
Перехрестя вул. Ялтинської та І. Вільде -
Вул. І. Вільде (біля будівлі, де містилися відділення лікарні клінічної лікарні Львівської залізниці) -
Житловий будинок
(вул. Вільде, 22) -
Житловий будинок
(вул. Вільде, 25) -
Житловий будинок
(вул. Ніщинського, 4, 4а) -
Житловий будинок
(вул. Ніщинського, 6) -
Житловий будинок
(вул. Ніщинського, 8) -
Житловий будинок
(вул. Ніщинського, 15) -
Житловий будинок
(вул. Чумацька, 2) -
Житловий будинок
(вул. Чумацька, 3) -
Житловий будинок
(вул. Чумацька, 11а) -
Житловий будинок
(вул. Чумацька, 26)
У культурі[ред. | ред. код]
Віктор Морозов присвятив цьому куточку Львова окрему пісню «На Професорській кольонії», в якій музикант висловлює своє захоплення місцевістю[11][12]:
 | На Професорській кольонії панєнки пахнут, як півонії, Нема в Цісарстві, ані в Польонії, як на Професорській кольонії… |  |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
- ↑ М. Назарук Житлова забудова як чинник геопросторової оптимізації соціоекосистеми м. Львова [Архівовано 3 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Вісник Львівського університету. — Серія географічна. — 2006. — Вип. 33. — C. 278—289.
- ↑ а б Мирослава Ляхович (2 листопада 2016). В нетрі львівського функціоналізму. Замкнутий світ Професорської колонії. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
- ↑ а б Данило Юрчик (2 листопада 2016). Нетиповий Львів: професорська колонія. lviv.travel. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
- ↑ Дмитро Гамаш (17 серпня 2006). Менше тисячі доларів метр не коштує. gazeta.ua. Газета по-українськи. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
- ↑ Юлія Сабадишина (13 лютого 2015). Мандруємо Львовом: Професорська колонія. tvoemisto.tv. Медіа-хаб «Твоє Місто». Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
- ↑ а б Ірина Шалаковська: «Не можна допустити знищення скверу, що на вул. Ніщинського, 14». lvivrada.gov.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 5 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.
- ↑ На території Професорської колонії заборонили будівництво. varianty.lviv.ua. Варіанти. 30 липня 2021. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
- ↑ Укрзалізниця за понад сім мільйонів гривень продає будівлі колишньої лікарні у Львові. varianty.lviv.ua. Варіанти. Архів оригіналу за 3 вересня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
- ↑ На Львівщині Йосиф Ситник взяв участь у відкритті меморіальної таблиці В'ячеславу Чорноволу та Атені Пашко. zunr.info. ЗУНР.ІНФО. 19 травня 2014. Архів оригіналу за 5 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.
- ↑ Віктор Морозов. На Професорській кольонії (текст пісні). pesni.guru. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.
- ↑ Віктор Морозов. Професорська колонія. youtube.com. YouTube. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Зустріч зі Львовом: Путівник / Вуйцик В., Липка Р. — Львів : Каменяр, 1987. — С. 138.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 506. — ISBN 978-966-2154-24-5.
Посилання[ред. | ред. код]
- Львів зсередини. «Професорська колонія». yp.lviv.ua. 17 серпня 2006. Архів оригіналу за 28 березня 2020. Процитовано 4 вересня 2021.
- Місто вбереже Професорську колонію від будівництва та руйнувань. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. 30 липня 2021. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
- Професорська колонія. city-lvivneobud.wordpress.com. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
| |||||
| ||||||||||