Протести в Ірані (2019—2020)

Протести в Ірані (2019—2020)
Протест
Дата: 15 листопада 2019 — донині Місце:  Іран
Сторони
Провладні сили	Антиурядові протестувальники
Сили
Корпус вартових Ісламської революції
Ключові фігури
Хасан Рухані Алі Хаменеї	децентралізований протест без лідерів

Протести в Ірані — серія громадянських акцій протесту, що відбуваються в кількох містах по всьому Ірану. Первісною причиною протесту стало зростання цін на паливо в 50-200 %^[1][2][3][4]. Надалі протест переріс в акції проти політичного режиму в Ірані та вищого керівника Алі Хаменеї^[5][6]. Протести почалися увечері 15 листопада і протягом декількох годин поширилися на 21 місто, коли відео протесту почали поширюватися в Інтернеті^[7][8][9]. Зображення насильницьких протестів незабаром розійшлися по Інтернету, і протести досягли міжнародного рівня^[10].

Хоча протести почалися як мирні зібрання, вони незабаром перетворилися в жорстокі заворушення і повстання проти іранського уряду^[11]. Застосовувана урядом Ірану тактика припинення акцій протесту включає загальнонаціональне відключення інтернету і стрілянину по демонстрантах з дахів, вертольотів і з близької відстані з кулеметів. За словами городян, нібито урядові сили потім конфіскували тіла загиблих демонстрантів, вивезли їх, щоб замаскувати справжню кількість жертв і серйозність протестів. Amnesty International писала, що уряд погрожував сім'ям убитих демонстрантів, якщо ті виступлять у засобах масової інформації або влаштують похорон^[12][13]. За даними західних джерел, уряд вбив 1500 іранських громадян^[14][15], а придушення акцій викликало бурхливу реакцію протестувальників, які зруйнували 731 урядовий банк, включаючи центральний банк Ірану, дев'ять ісламських релігійних центрів, знесли антиамериканські рекламні щити, а також плакати і статуї Верховного лідера Алі Хаменеї. 50 урядових військових баз були також атаковані протестувальниками. Ця серія протестів була віднесена до категорії найбільш жорстоких з моменту виникнення Ісламської Республіки Іран 1979 році^[16][17].

Щоб заблокувати обмін інформацією про протести і загибелі протестуючих на платформах соціальних мереж, уряд заблокував Інтернет по всій країні, що призвело до майже повного відключення Інтернету протягом приблизно шести днів^{[18][19][20][21]}.

Передісторія[ред. | ред. код]

Санкції Сполучених Штатів та Європейського Союзу в поєднанні з неефективним управлінням економікою стали чинниками, пов'язаними з серйозною економічною кризою в Ірані у 2010-х роках^[22]. Президент Ірану Хасан Рухані сказав перед циклом заворушень у листопаді 2019 року, що «Іран переживає один з найважчих періодів після ісламської революції 1979 року»^[8].

Численні протести і страйки мали місце в Ірані в грудні 2017 року, протягом всього 2018 року і в першій половині 2019 року. Причини протесту варіювалися від зростання цін до прав вчителів та прав залізничників^{[23][24][25][26]}.

В кінці 2019 року в сусідніх країнах: Лівані та Іраку, відбулися антиурядові протести.

Опівночі 15 листопада 2019 року уряд Ірану оголосив, що підвищить ціни на паливо^[8]. До підвищення цін водії могли купувати до 250 літрів кожен місяць по 10 000 іранських ріалів за літр. Нова структура цін передбачала аналогічний щомісячний розподіл для водіїв, але ціни починалися з 15 000 ріалів за літр для перших 60 літрів, потім 30 000 за літр^[6]. Державне телебачення Ірану описало ці заходи як спосіб допомогти фінансувати субсидії приблизно 60 мільйонів іранців^[22].

Викликані підвищенням цін на нафту протести в подальшому переформатувалися в протест проти корупції і злодійства уряду, і мали на меті повалити іранський уряд. Погане управління з боку влади призвело до швидкої інфляції, що призвело до того, що ще 1,6 мільйони іранців опинилися за межею бідності всього за один рік^[27][28].

Бехзад Набаві, колишній член парламенту Ірану, в інтерв'ю у вересні 2019 року, всього за два місяці до протестів, заявив, що Економічний фонд Разаві, до складу якого входять кілька невеликих організацій, спільно з Корпусом Вартових Ісламської революції і Міністерством розвідки контролюють близько шістдесяти відсотків економіки Ірану. Верховний лідер Алі Хаменеї керує фондом. Жодна з цих організацій не платить ніяких податків, і жодній державній організації не дозволяється переглядати їх звітності^[29].

У той час як іранський народ страждає від економічних труднощів, Верховний лідер Алі Хаменеї своїм указом звільнив ряд організацій від сплати податків. У їх число увійшла гігантська організація «Штаб будівництва Хатах аль-Анбія» і багато інших більш дрібних структур, що належать Корпусу вартових Ісламської революції^[30].

Хронологія[ред. | ред. код]

Листопад 2019[ред. | ред. код]

Після того, як уряд оголосив про підвищення цін рано вранці 15 листопада, іранці в різних містах вийшли на вулиці на знак протесту.

За повідомленнями, один з перших протестувальників був убитий в Сірджані після того, як сили безпеки відкрили вогонь. У свою чергу демонстранти в місті підпалили заправну станцію і скандували: «Рухані, покинь цю країну»^[5].

Протестувальники в Ахвазі зажадали, щоб люди бойкотували придбання палива і зупиняли свої автомобілі посеред дороги в знак протесту^[9].

У Мешхеді, другому за величиною місті Ірану, демонстранти перекрили рух на вулицях і автошляхах^[22]. Протестувальники зібралися пізньої ночі в Годсі, передмісті Тегерана, і знищили поліцейську машину^[31].

Протести продовжили розширюватися на другий день, 16 листопада. Демонстранти зібралися в більш ніж 50 містах країни, таких як Тегеран, Тебріз, Ісфахан і Шираз, щоб висловити протест проти раптового підвищення цін^[32].

Кілька банків в Есламшахріе, Бехбахані і Тегерані, а також одна релігійна школа в Ісфахані були спалені протестувальниками. У Шахріярі демонстранти спалили пам'ятник Рухолли Хомейні, засновника Ісламської Республіки^[33]. Сили безпеки стріляли в протестувальників, намагаючись розігнати їх, убивши щонайменше десять протестувальників в Ісфахані, Бехбахані, Керманшаху, Караджі і Ширазі^[34].

16 листопада доступ в Інтернет по всій країні був майже повністю закритий, при цьому активність в Інтернеті оцінювалася в 7 %^[35][36].

Державні інформаційні агентства повідомили, що було заарештовано понад 1000 осіб, а протести охопили понад 100 міст Ірану^[34].

Власники магазинів в Тегерані і Ісфахані закрили базари і оголосили страйк. Перебуваючи в Тебрізі, студенти з Тебрізського університету залишили свої заняття і приєдналися до демонстрацій^[37].

Студенти Тегеранського університету зібралися другий день поспіль, щоб висловити протест проти ситуації в країні і скандували «Смерть диктатору» і «Ні Газа, ні Ліван, моє життя тільки для Ірану». Протести тривали в районі Садегіє в Тегерані. Базар був заповнений силами безпеки, які намагались перешкодити торговцям почати страйк. Громадяни Тегерана повідомили, що, незважаючи на відключення інтернету, протести продовжилися.

Про зіткнення також повідомлялося в Ширазі, де сили безпеки відкрили вогонь по присутнім людям^[38]. Влада повідомила, що протестувальники по всій країні спалили дев'ять ісламських семінарій і п'ятничних молитовних відділень^[39]. Протести тривали протягом п'ятого дня поспіль, 19 листопада, незважаючи на присутність сил безпеки в містах країни. Повідомлялося про акції в Тегерані, Караджі, Ширазі і Ісфахані^[40]. Місто Шуш в провінції Хузестан був фактично закритий, оскільки робочі Хафта Таппе протестували проти нинішніх умов роботи^[41].

Революційна гвардія забрала тіла загиблих і поранених демонстрантів у лікарнях, щоб приховати справжні втрати і применшити масштаб протестів. У деяких випадках урядові чиновники продавали тіла протестувальників^[42]. Згідно The Guardian, протести досягли 70 % провінцій країни^[43].

Грудень 2019[ред. | ред. код]

7 грудня в День студента в Ірані, студенти в Тегерані та інших містах провели демонстрації в підтримку протестів^[44]. Рано вранці 17 грудня студенти з університету Шахід Бехешті в Тегерані зібралися біля гуртожитків і протестували проти вбивства протестувальників^[45].

25 грудня, за день до 40-го дня траурної ходи протестувальників, загиблих в ході листопадових протестів, сили безпеки заарештували кількох членів сім'ї Поя Бахтіарі, чия смерть у ході протестів збурила країну^[46].

26 грудня сили безпеки атакували різні кладовища навколо Ірану, щоб перешкодити сім'ям загиблих в листопадових протестах провести церемонії в честь 40-го дня смерті їхніх близьких. Деякі з скорботних були заарештовані^[47][48].

Після того як офіційні влади країни визнали, що помилково збили пасажирський лайнер «Українських авіаліній», більше двох тисяч молодих активістів вийшли на стихійний мітинг в Тегерані ввечері 11 січня.^[49] Головним гаслом протестуючих стала вимога усунути Верховного Лідера Ірану.^[50] 12 січня схожі мітинги проти політики КВІР пройшли в Ісфагані, Решті і Хамадані.^[51][52] Деякі інтернет-видання розмістили відео з розгоном маніфестації в Тегерані, де поліція застосувала сльозогінний газ. Також чутні постріли і видно поранених.

Дональд Трамп підтримав студентську маніфестацію в Твіттері, написавши на фарсі: НЕ ВБИВАЙТЕ ПРОТЕСТУВАЛЬНИКІВ.^[53] Велика Британія також вирішила підтримати молодіжний мітинг (адже серед загиблих були іранські студенти, які навчалися в Канаді), однак посол Сполученого королівства Роб Макер був затриманий прямо на акції протесту 11 січня, перебуваючи серед демонстрантів. Після розглядів, які тривали близько півгодини, його відпустили.^{[54][55][56][57]}

Відключення інтернету[ред. | ред. код]

На другий день протестів, Мінкомзв'язку за наказом влади тимчасово відключили інтернет, щоб знизити протестну активність. Державний департамент США засудив це рішення і вимагав включити інтернет.^[58]

Слогани і тактика протестувальників[ред. | ред. код]

Основним гаслом протестуючих стала фраза «Клірики повинні піти».^[59]

Часто маніфестації супроводжувались прокльонами на адресу Верховного лідера Ірану, іноді мітингувальники палили його портрети.^[60]

Оскільки демонстранти прагнули перекрити вулиці поблизу державних установ, їм протистояли озброєні загони «Басідж».^[61]

Жертви[ред. | ред. код]

На думку ряду спостерігачів, протести в Ірані в листопаді 2019 року стали найбільш кровопролитними з 1979 року^[62].

Згідно з підрахунками Amnesty International до середини грудня 2019 року в країні загинуло 304 людини і кілька тисяч були арештовані. Серед загиблих є неповнолітні.^[63]

Державний департамент США навів дані, що за листопад—грудень 2019 року чисельність жертв перевищила 1 тисячу осіб^[64]. За даними різних правозахисних організацій, у місті Бендер-Махшехр тільки в листопаді було вбито від 40 до 100 осіб. Причому очевидці стверджують, що для розгону демонстрацій там застосовували танки^[65].

Міжнародне агентство Reuters навела таку чисельність жертв листопадових виступів: вбито 1500 чоловік, з них 400 жінки і 17 підлітків.^[66][67]

У січні серед студентів з'явився новий банер: «1500 + 176», що говорить про безвинно загиблих людей рейсу UA752.^[68]

Багато Іранських ЗМІ, що належать до влади, розкритикували дані від Amnesty International і від Reuters. За їх словами, чисельність жертв нижче ніж їх дані.

За підрахунками британської газети The Guardian, В Ширазі і Шахрак-е-Шедра вбито 69 осіб (9 з них в Шахрак-е-Шедрі).

Примітки[ред. | ред. код]