Протестантська трудова етика

Протестантська трудова етика
Зображення
Головний предмет твору протестантизм

Протестантська трудова етика (англ. Protestant work ethic; нім. Protestantische Arbeitsethik), також, кальвіністська трудова етика[1] (нід. Calvinistische arbeidsethos; англ. Calvinist work ethic), або пуританська трудова етика[2] (англ. Puritan work ethic) — концепція, що виникла в соціології, економіці та політології, яка заснована на релігійних біблійних цінностях, що представляють систему принципів чесності, праці та мотивації до розвитку. Деякі західні історики та соціологи відзначають[3][4][5][6][7] суттєву роль протестантської трудової етики у побудові сучасного Західного світу.

Термін виник після публікації 1905 року книги «Протестантська етика і дух капіталізму» німецького соціолога Макса Вебера.

На думку Вебера, протестантська трудова етика історично створила найкращі умови для розвитку капіталістичних ринкових відносин[8]. Хоча, такий тезис наразі переосмислюється та є полемічним[9][10].

Основи[ред. | ред. код]

Див. також: Ефект Матвія

Протестанти, починаючи з Мартіна Лютера, ініціатора Реформації, переосмислювали світську роботу як обов'язок, який приносить користь як окремому індивіду, так і суспільству в цілому. Таким чином, католицька ідея добрих справ була перетворена на обов'язок постійно старанно працювати як знак Благодаті. У той час як католицизм навчає, що від католиків вимагаються добрі діла як необхідний прояв віри, яку вони отримали, і що віра, крім діл, мертва і безплідна, кальвіністські теологи вчили, що врятуються тільки ті, кому було призначено спасіння.

Для протестантів спасіння було даром від Бога; це протестантське розрізнення Sola gratia. У світлі того, що спасіння є даром благодаті, протестанти розглядали роботу як управління, дане їм. Таким чином, протестанти працювали не для того, щоб досягти порятунку, а розглядали роботу як засіб, за допомогою якого вони могли б бути благословенням для інших. Вважалося, що важка праця та ощадливість є двома важливими додатками бути розпорядником того, що їм дав Бог. Таким чином, протестантів приваблювали ці якості і мали прагнути їх досягти[11].

Основні фундаментальні філософські тези протестантської трудової етики можна викласти в наступних[12]:

  • Боротьба проти тілесних втіх, але прагнення до матеріальних благ;
  • Не проти раціонального придбавання, але проти ірраціонального використання придбаного майна.

Одним з пізніших принципів реалізованих з біблійної протестантської етики є ефект Матвія. Цей прагматичний принцип, що отримав свою назву від імені автора Євангелія від Матвія в контексті притчі Христа про таланти, постулює, що «той хто примножує отримане, пожне ефективний результат, а той, хто не примножує, втратить й те, що мав», відповідно, це призводить до теорії соціального явища «бідні бідніють, а багаті багатіють»[13][14].

Підтримка[ред. | ред. код]

Цю концепцію часто описують як один з моральних та культурних фундаментів сучасних суспільств Північної, Центральної та Західної Європи, а також США[15][16].

В XXI столітті відбулося певне пожвавлення інтересу до Вебера, включаючи роботи Лоуренса Гаррісона[en], Самуеля Гантінгтона та Девіда Лендеса[en]. У статті New York Times , опублікованій 8 червня 2003 р., Найл Ферґюсон зазначив, що дані організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), схоже, підтверджують, що «досвід Західної Європи за останні чверть століття пропонує несподіване підтвердження протестантської етики. Говорячи прямо, ми є свідками занепаду та падіння протестантської етики праці в Європі. Це являє собою приголомшливий тріумф секуляризації в Західній Європі — одночасний занепад як протестантизму, так і його унікальної трудової етики»[17].

Існує точка зору, що протестантська трудова етика зіграла важливу роль у становленні політичного та соціально-економічного життя в Скандинавії (в рамках скандинавської моделі), як і в Німеччині, Нідерландах, Великобританії та інших протестантських держав[en]. Протестантизм фундаментально вплинув на розвиток соціал-демократії. Мартін Шредер, шведський економічний історик, стверджує, що протестантизм просував ідею загальнонаціональної спільноти віруючих і призвело до посилення участі держави в економічному та соціальному житті, дозволяючи загальнонаціональну солідарність добробуту та економічну координацію[18][19][20].

Коли після Другої світової війни до влади в Західній Німеччині прийшла партія «Християнсько-демократичний союз» (основою ідеології якої була християнська демократія) на чолі з Конрадом Аденауером, під керівництвом Людвіга Ерхарда була розроблена та реалізована[21] концепція соціальної ринкової економіки, що в морально-культурній основі базувалася на протестантській трудовій етиці в економіці та соціальній сфері, адже модель соціально-ринкової економіки виходить з вимоги, що ні держава, ні приватний бізнес не має права мати повний контроль над економікою, а мусить служити людям[22][23].

Переважна більшість розвинених країн в світі є історично або культурно протестантськими, а також, всі протестантські країни є розвинутими з високим рівнем життя[24].

Критика[ред. | ред. код]

В основному, критика стосується головного тезису Вебера, що протестантська етика створила сам розвинений капіталізм:

Йозеф Шумпетер стверджував, що капіталізм почався в Італії в 14 столітті, а не в протестантських районах Європи. Серед інших факторів, які далі розвивали європейську ринкову економіку, були посилення прав власності та зниження трансакційних витрат із занепадом і монетизацією феодалізму, а також підвищення реальної заробітньої плати після епідемії бубонної чуми[25].

Історик Фернан Бродель писав, що «всі історики» виступали проти «слабкої теорії» протестантської етики, незважаючи на те, що вони не змогли повністю скасувати теорію «раз і назавжди». Бродель продовжує зауважувати, що «північні країни зайняли місце, яке раніше так довго і блискуче займали старі капіталістичні центри Середземномор'я. Вони нічого не винайшли ні в техніці, ні в управлінні бізнесом»[26][27].

Ренделл Коллінз вказував на те, що Вебер у своїй пізнішій праці «Загальна економічна історія»[en] пропонував значно складнішу теорію постання капіталізму, в якій протестантська етика відіграє другорядне значення, поступаючись структурним політекономічним факторам та державному втручанню[28][29].

Соціолог Родні Старк прокоментував, що «під час свого критичного періоду економічного розвитку ці північні центри капіталізму були католицькими, а не протестантськими», а до Реформації ще далеко в майбутньому. Крім того, він також наголосив на висновках інших істориків, зазначивши, що протестанти, порівняно з католиками, «не мають більше шансів обіймати високі капіталістичні позиції», що католицька Європа не відставала у своєму промисловому розвитку порівняно з протестантськими районами, і що навіть Вебер писав, що «повністю розвинений капіталізм з'явився в Європі» задовго до Реформації[30].

Згідно з дослідженнями німецьких[31] та норвезьких[32] соціологів, протестантизм дійсно зробив позитивний вплив на економічний розвиток соціальних систем, але не стільки через «протестантську етику» (як це було запропоновано Максом Вебером), скільки через поширення грамотності.

Книги[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Lis, Catharina (5 грудня 2016). The Idea of Work in Europe from Antiquity to Modern Times. Routledge. ISBN 978-1-351-88799-1.
  2. ↑ Ryken, Leland (28 вересня 2010). Worldly Saints: The Puritans As They Really Were (англ.). Zondervan Academic. ISBN 978-0-310-87428-7.
  3. ↑ Ferguson, Niall (8 червня 2003). The World; Why America Outpaces Europe (Clue: The God Factor). The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 10 червня 2022.
  4. ↑ WARD, CHARLES (1 вересня 2007). Protestant work ethic that took root in faith is now ingrained in our culture. Chron (амер.). Процитовано 10 червня 2022.
  5. ↑ The Radical Rich. "There was a time, in these United States, when a candidate for public office could qualify with the electorate only by fixing his birthplace in or near the "log cabin." He may have acquired a competence, or even a fortune, since then, but it was in the tradition that he must have been born of poor parents and made his way up the ladder by sheer ability, self-reliance, and perseverance in the face of hardship. In short, he had to be "self made." The so-called Protestant Ethic then prevalent held that man was a sturdy and responsible individual, responsible to himself, his society, and his God. Anybody who could not measure up to that standard could not qualify for public office or even popular respect. One who was born "with a silver spoon in his mouth" might be envied, but he could not aspire to public acclaim; he had to live out his life in the seclusion of his own class".
  6. ↑ Starke, John. The Myth of the Protestant Work Ethic. The Gospel Coalition (амер.). Процитовано 10 червня 2022.
  7. ↑ The Protestant Work Ethic Is Real | Pacific Standard. psmag.com. Процитовано 10 червня 2022.
  8. ↑ Weber, Calvinism and the Spirit of Modern Capitalism. tutor2u (англ.). Процитовано 10 червня 2022.
  9. ↑ Grossman, Henryk (2006-07). The Beginnings of Capitalism and the New Mass Morality. Journal of Classical Sociology (англ.). Т. 6, № 2. с. 201—213. doi:10.1177/1468795X06064861. ISSN 1468-795X. Процитовано 13 червня 2022.
  10. ↑ Оссовская М. Рыцарь и буржуа. Исследования по истории морали. М.: Прогресс, 1987. krotov.info. Процитовано 13 червня 2022.
  11. ↑ The Protestant Ethic Thesis. web.archive.org. 28 березня 2014. Архів оригіналу за 28 березня 2014. Процитовано 10 червня 2022.
  12. ↑ Макс, Вебер (1905). Книга «Протестантська етика і дух капіталізму» (українська) . с. 132.
  13. ↑ Internet Archive (2008). Outliers. Little, Brown and Co. ISBN 978-0-316-01792-3.
  14. ↑ Shaywitz, David A. (15 листопада 2008). The Elements of Success. Wall Street Journal (амер.). ISSN 0099-9660. Процитовано 21 червня 2022.
  15. ↑ WARD, CHARLES (1 вересня 2007). Protestant work ethic that took root in faith is now ingrained in our culture. Chron (амер.). Процитовано 13 червня 2022.
  16. ↑ The Protestant Work Ethic Is Real | Pacific Standard. psmag.com. Процитовано 13 червня 2022.
  17. ↑ Ferguson, Niall (8 червня 2003). The World; Why America Outpaces Europe (Clue: The God Factor). The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 13 червня 2022.
  18. ↑ Kettunen, Pauli; Petersen, Klaus (2011). Beyond Welfare State Models: Transnational Historical Perspectives on Social Policy (англ.). Edward Elgar Publishing. ISBN 978-1-84980-960-3.
  19. ↑ Pauli Kettunen. The sellers of labour power as social citizens – A Utopian wage work society in the Nordic visions of welfare (PDF) (англійська) .
  20. ↑ Schröder, Martin (2013). Integrating Varieties of Capitalism and Welfare State Research. London: Palgrave Macmillan. pp. 96, 144—145, 149, 155, 157.
  21. ↑ Van Hook, James C. (2004), Rebuilding Germany: The Creation of the Social Market Economy, 1945–1957, New York: Cambridge University Press. ISBN 0-521-83362-0.
  22. ↑ Bodo B. Gemper. THE PROTESTANT WORK ETHIC, THE SPIRIT OF ENTERPRISE AND THE SIEGERLAND MENTALITY (PDF) (англ) . Departm ent of Economics. University of Siegen. WEST GERMANY.
  23. ↑ Die Soziale Marktwirtschaft ethisch weiterdenken (PDF). Evangelische Kirche von Westfalen.
  24. ↑ Людмила Филипович (2017). Протестантизм та його роль в утвердженні релігійного багатоманіття світу (PDF) (укр) . Історія релігій в Україні: Науковий щорічник.
  25. ↑ Nico Voigtländer, Hans-Joachim Voth (September 2007). The Three Horsemen of Riches: Plague, War, and Urbanization in Early Modern Europe (PDF) (англ) . Review of Economic Studies.
  26. ↑ «For Max Weber, capitalism in the modern sense of the word was no more and no less than a creation of Protestantism or, to be even more accurate, of Puritanism. All historians have opposed this tenuous theory, although they have not managed to be rid of it once and for all. Yet it is clearly false. The northern countries took over the place that earlier had so long and so brilliantly been occupied by the old capitalist centers of the Mediterranean. They invented nothing, either in technology or in business management.» Fernand Braudel. Afterthoughts on Material Civilization and Capitalism. — Baltimore: Johns Hopkins University Press, 1977. — с. 65–66.
  27. ↑ Braudel, Fernand (1977). Afterthoughts on Material Civilization and Capitalism Material Civilization and Capitalism (англ.). Johns Hopkins University Press.
  28. ↑ Randall Collins (Dec., 1980). Weber's Last Theory of Capitalism: A Systematization (PDF) (англ) . American Sociological Review. с. 925-942.
  29. ↑ Теорії класової боротьби та їх критика. Спільне (укр.). Процитовано 13 червня 2022.
  30. ↑ Manager. Protestant Modernity. www.catholiceducation.org (en-gb) . Процитовано 13 червня 2022.
  31. ↑ Becker, Sascha O. und Wößmann, Ludger. Was Weber Wrong? A Human Capital Theory of Protestant Economic History (PDF).
  32. ↑ Grytten, Ola (18 лютого 2013). The Protestant Ethic and the Spirit of Capitalism: Entrepreneurship of the Norwegian Puritan Leader Hans Nielsen Hauge. Review of European Studies (англ.). Т. 5, № 1. с. p31. doi:10.5539/res.v5n1p31. ISSN 1918-7173. Процитовано 13 червня 2022. {{cite news}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Протестантська_трудова_етика&oldid=41466949