Президентська криза у Венесуелі

Ця стаття висвітлює поточну подію. Інформація може швидко змінюватися через розвиток подій, початкові відомості можуть виявитися ненадійними. Останні оновлення цієї статті можуть не відображати найсвіжішу інформацію.
Карта визнання влади президента
     Венесуела
     Визнають Ґуайдо
     Підтримали Національну Асамблею
     Визнають Мадуро
     Нейтральні країни

Президентська криза у Венесуелі почалася 10 січня 2019 року. У 2018 році в країні відбулися вибори, переможцем у яких було оголошено чинного президента Ніколаса Мадуро. Втім такий результат виклика́в сумніви, тож на початку 2019 року Національна Асамблея країни визнала вибори не дійсними. 23 січня голова Національних зборів Венесуели Хуан Гуайдо під час масштабних антиурядових протестів в Каракасі оголосив себе тимчасовим виконувачем обов'язків президента, цитуючи при цьому статті конституції Венесуели 1999 року. «Клянуся взяти на себе повноваження виконавчої влади країни як президент Венесуели та домогтися припинення узурпації влади. Я беру на себе відповідальність, згідно зі статтями Конституції 333 і 350, і обіцяю не вдаватися до насильства», — сказав він.[1]

Опозиція організувала протести проти обрання Мадуро і його владної коаліції.

Хід подій[ред. | ред. код]

10 січня відбулася церемонія вступу Ніколас Мадуро на посаду президента Венесуели на 2019—2025 роки[2].

Хуан Гуайдо почав роботу над створенням перехідного уряду, скликаючи людей на віче 11 січня. Також почалися демонстрації.

13 січня органи безпеки Венесуели затримали Гуайдо на короткий час, при чому обидві сторони звинувачували в цьому одна одну. Прихильники Мадуро називали арешт інсценізованим, тоді як Гуайдо називав його спробою перешкодити парламенту впроваджувати владу.

21 січня Венесуела почала цензурувати деякі соціальні медіа.

23 січня Хуан Гуайдо проголосив себе тимчасовим президентом країни[3].

23 січня почалися масштабні протести, що дійшли до насилля[джерело?].

Іноземні країни та міжнародні організації зробили заяви про підтримку тієї чи іншої сторони конфлікту. Група Ліми оголосила Мадуро нелегітимним 13 січня. Після цього Організація Американських Держав та Європейський Союз висловили підтримку Національні Асамблеї разом з іншими країнами Заходу, тоді як деякі інші (серед них Китайська Народна Республіка, Південно-Африканська Республіка, Росія, Іран, Туреччина, Мексика, Болівія, Куба) заявили про підтримку Ніколаса Мадуро.

Уругвай і Мексика скликали конференцію по ситуації в Венесуелі 7 лютого в місті Монтевідео. Про це йдеться в заяві МЗС Уругваю.

Президент Венесуели Ніколас Мадуро заявив, що готовий сісти за стіл переговорів з представниками опозиції.

28 березня влада Венесуели видала заборону Хуану Гуайдо обіймати державні посади протягом 15 років, посилаючись на неналежне заповнення декларації[4].

28 березня Європарламент визнав Хуана Гуайдо тимчасовим легітимним президентом Венесуели та підтримав проведення у країні вільних і прозорих президентських виборів[5].

Блокування Інтернету[ред. | ред. код]

Див. також: Блокування Вікіпедії у Венесуелі

Кілька джерел повідомляють, що 11 січня 2019 доступ до Вікіпедії у Венесуелі був заблокований після того, як сторінка про Хуана Гуайдо в іспанській Вікіпедії була оновлена — до тексту статті була додана інформація про самопроголошення президентом, почалася війна редагувань, джерела повідомляють, що ця заява додавалася до статті й видалялася з неї 37 разів протягом двох годин[6][7][8].

Венесуельські недержавні організації повідомляють також про блокування в країні доступу до Instagram, Twitter і YouTube, а також про інші способи втручання вірних президенту Мадуро силових структур до роботи медіа[9].

Відключення електроенергії[ред. | ред. код]

На більшій частині країни декілька разів на тривалий період відключали електроенергію.

7 березня сталося знеструмлення 22 з 23 венесуельських штатів. Відновлення електропостачання тривало до 14 березня. У результаті 15 осіб із важкими хворобами нирок померли через неможливість проведення процедури гемодіалізу[10]. Мадуро пояснив відключення електрики саботажем і війною «американського імперіалізму» проти венесуельців. Держсекретар Сполучених Штатів Майк Помпео підкреслив, що дефіцит електроенергії — результат некомпетентності влади.

Вдруге масштабне відключення електроенергії сталося 25 березня. Зокрема, без світла лишилися чимало районів столиці міста Каракас.

Утретє масштабне відключення сталося 29 березня. Без електропостачання залишився 21 штат країни.[11]

Російські ПВК[ред. | ред. код]

25 січня 2019 року агентство Reuters повідомило із посиланням на неофіційні російські джерела[12], що у Венесуелу за один-два дні до початку масових протестів венесуельської опозиції прибула група колишніх російських військовослужбовців, пов'язаних із приватною військовою компанією «Вагнер», котрим була поставлена задача забезпечити безпеку президента Ніколаса Мадуро[13]; точна кількість солдатів невідома.

Позиція МЗС України[ред. | ред. код]

Від 24 січня МЗС підтримувало Національну Асамблею Венесуели[14].

4 лютого Україна визнала Гуайдо главою єдиного демократично обраного органу влади Венесуели — Національної асамблеї, а також лідером демократичної опозиції[15].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Революція, двовладдя чи переворот? Що відбувається у Венесуелі і чи схоже це на Майдан. Архів оригіналу за 25 січня 2019. Процитовано 24 січня 2019.
  2. ↑ Мадуро вступив на посаду президента Венесуели. РБК Україна. 10 січня 2019. Архів оригіналу за 25 січня 2019. Процитовано 25 січня 2019.
  3. ↑ Голова парламенту Венесуели оголосив себе тимчасовим президентом. РБК Україна. 23 січня 2019. Архів оригіналу за 24 січня 2019. Процитовано 23 січня 2019.
  4. ↑ Влада Венесуели заборонила Гуайдо обіймати державні посади. Укрінформ. 28 березня 2019. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 28 березня 2019.
  5. ↑ Європарламент визнав Гуайдо тимчасовим президентом Венесуели. Укрінформ. 28 березня 2019. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 28 березня 2019.
  6. ↑ Wikipedia blocked in Venezuela as internet controls tighten. NetBlocks (амер.). 12 січня 2019. Архів оригіналу за 13 січня 2019. Процитовано 13 січня 2019.
  7. ↑ Web, El Nacional (12 січня 2019). Usuarios de Cantv denuncian que el acceso a Wikipedia está bloqueado. El Nacional (ісп.). Архів оригіналу за 13 січня 2019. Процитовано 13 січня 2019.
  8. ↑ Nota de Juan Guaidó en Wikipedia cambia 37 veces en dos horas y nueve minutos este #11E. Efecto Cocuyo (Spanish) . Архів оригіналу за 13 січня 2019. Процитовано 11 січня 2019.
  9. ↑ Laura Vidal, El Nacional (26 січня 2019). Reports of internet blocks and media censorship as power struggle tensions escalate in Venezuela. Global voices (англ.). Архів оригіналу за 31 січня 2019. Процитовано 26 січня 2019.
  10. ↑ «Блекаут» у Венесуелі: правозахисники повідомляють про смерті пацієнтів через неможливість проведення гемодіалізу. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.
  11. ↑ У Венесуелі втретє стався масштабний блекаут. УНІАН. 30 березня 2019. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 30 березня 2019.
  12. ↑ Связанные с Кремлём бойцы помогают охранять президента Венесуэлы [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.] // Reuters, 25.01.2019 (рос.)
  13. ↑ Reuters узнал об охраняющих Мадуро наемных военных из России [Архівовано 4 лютого 2019 у Wayback Machine.], РБК, 25 січня 2019
  14. ↑ МИД озвучил позицию Украины по протестам в Венесуэле. Телеграф (рос.). Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 4 лютого 2019.
  15. ↑ У МЗС України озвучили позицію щодо Венесуели. Слово і Діло (укр.). Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 4 лютого 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Президентська_криза_у_Венесуелі&oldid=41713884