Пол Гетті
| Пол Гетті | |
|---|---|
| англ. Jean Paul Getty | |
 | |
| Народився | 15 грудня 1892[1][2][…] Міннеаполіс, Міннесота, США[4] |
| Помер | 6 червня 1976 (83 роки) Гілфорд, Англія, Велика Британія ·серцева недостатність |
| Країна |  США[5] |
| Діяльність | колекціонер мистецтва, автобіограф, підприємець, промисловець, меценат |
| Alma mater | коледж Магдалени[d], Університет Каліфорнії (Берклі), Університет Південної Каліфорнії, John H. Francis Polytechnic High Schoold і Школа Гарвард-Вестлейкd |
| Науковий ступінь | економіка і політологія |
| Знання мов | англійська[6] |
| Роки активності | 1907[7] — 1976[7] |
| Рід | Getty familyd |
| Батько | George Gettyd |
| Мати | Sarah Catherine McPherson Risherd[8] |
| У шлюбі з | Ann Rork Lightd, Jeannette Dumontd, Allene Ashbyd, Adolphine Helmled і Theodora Getty Gastond |
| Діти | Gordon Gettyd[9], John Paul Getty Jr.d, Jean Ronald Gettyd[9], Timothy Gettyd[9] і George Franklin Getty IId[9] |
| IMDb | ID 1535011 |
Жан-Пол Гетті (англ. Jean Paul Getty, 15 грудня 1892, Міннеаполіс — 6 червня 1976, Гілфорд) — американський підприємець, найбагатша людина світу свого часу, засновник музею Ґетті.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в Міннеаполісі, штат Міннесота, в родині нафтового магната ірландця Джорджа Франкліна Гетті і його дружини, дочки шотландських емігрантів, Сари Кетрін МакФерсон Рішер. Навчався в університеті Південної Каліфорнії, університеті Берклі та Оксфордському університеті, який закінчив у 1913 році за спеціальністю «економіка» та «політичні науки». По завершенні навчання почав працювати на батьківських підприємствах в штаті Оклахомі і вже в червні 1916 року став мільйонером, після чого наступні два роки присвятив розвагам. Повернувся до сімейного бізнесу у 1919-у і до кінця 1920-х вп'ятеро збільшив свої статки. Як людина вкрай небайдужа до жінок, за цей же період тричі одружився, чим настільки засмутив батька, що той по своїй смерті у 1930 році залишив єдиному сину у спадщину лише 500 тисяч доларів із свого десятимільйонного статку[10].
У роки Великої депресії Гетті почав скуповувати нафтові підприємства, які у 1967 році увійшли до компанії Getty Oil. У 1949 році Ґетті за 9,5 мільйонів доларів готівкою купив у короля Саудівської Аравії ібн Сауда 60-річну концесію на безплідну землю поблизу кордону з Кувейтом. Чотири роки безуспішних пошуків завершилися успіхом в 1953 році, коли були знайдені великі поклади нафти, завдяки добуванню якої з 1957 року до своєї смерті вважався найбагатшою людиною світу (у 1968-у став мільярдером), а його статки оцінювалися у суму від 2 до 4 мільярдів доларів.
1950 року Пол Гетті переїхав у Англію, куди переніс штаб-квартиру своєї нафтової імперії і де прожив решту життя до своєї смерті в 1976 році від серцевої недостатності.
Сім'я[ред. | ред. код]
Пол Гетті був одружений п'ять разів:
- Жаннет Дюмон (1923—1925) — син Джордж Франклін Гетті II (1924—1973)
- Аллен Ашбі (1926—1928)
- Адольфіна Хелмле (1928—1932) — син Жан Рональд Гетті
- Ени Рок (1932—1935) — сини Юджин Пол Гетті (згодом — Джон Пол Гетті-мол., 1932—2003) і Гордон Гетті (1934)
- Луїза Дадлі (1939—1958) — син Тімоти Гетті (1946—1958).
 | Постійні стосунки із жінкою можливі лише якщо ви банкрут[11] |  |
У 2013 році п'ята дружина Гетті, Луїза, опублікувала мемуари, в яких повідомила, що Гетті лаяв її за занадто великі витрати на лікування їх шестирічного сина, який втратив зір від пухлини у мозку. Смерть Тімоті у 1958 році стала причиною їх розлучення й Ґетті, що жив у Англії не приїхав на похорони до США, де останні роки проживали його дружина і син[12]
Онук Пола Гетті, Марк Гетті, — засновник компанії Getty Images.
Викрадення онука[ред. | ред. код]
10 липня 1973 році у Римі зник онук Пола Гетті, 16-річний Пол Гетті III, викрадачі якого по телефону зажадали викуп у 17 мільйонів доларів. Його батько звернувся по домогу до Пола Гетті, однак той відмовив, вважаючи, що онук його просто розігрує[13]. Лише через п'ять місяців, коли викрадачі прислали у конверті пучок волосся і відрізане вухо онука та погодились зменшити суму викупу до 3 мільйонів, Пол Гетті-старший дав 2,2 мільйони доларів (максимальна сума, яка не обкладалась податками) на викуп, а решту 800 тисяч позичив синові під 4 % річних.
| | У мене чотирнадцять онуків - якщо я зараз заплачу хоч пенні, то у мене вкрадуть і решту тринадцять[14] | |
Коли відпущений на волю онук подзвонив діду, щоб подякувати, той відмовився брати слухавку.[15]. Пол Гетті III був настільки травмований всім, пов'язаним із його викраденням, що став алкоголіком і наркоманом, у 1981 році внаслідок інсульту, викликаного прийняттям суміші алкоголю і наркотиків, втратив мову, майже осліп і лишався паралізованим до своєї смерті у 2011 році.
Син Пола Гетті III — Бальтазар Гетті — голлівудський актор, відомий за головною роллю у кінострічці Девіда Лінча «Загублене шосе».
Музей Гетті[ред. | ред. код]
У 1954 році на своїй віллі в Пасифік-Пелісейдс під Лос-Анжелесом Гетті відкрив музей образотворчого мистецтва. У 1997 році його експозиція переїхала у спеціально збудоване приміщення площею 360 га в горах Санта-Моніки, яке разом з віллою, Дослідним інститутом Гетті та Інститутом збереження творів мистецтв Ґетті стало частиною Центру Ґетті. Сьогодні Музей Ґетті — один з найвідвідуваніших музеїв США.
Скнарість[ред. | ред. код]
У своєму середньовічному замку часів Генріха VIII у графстві Суррей Пол Гетті встановив спеціальний паролевий доступ до телефонів, якими міг користуватись лише певний перелік осіб. Для всіх решту у замку був встановлений звичайний платний таксофон[16].
Смерть[ред. | ред. код]
Пол Гетті помер від серцевої недостатності 6 червня 1976 року у графстві Суррей (Англія). Був похований на своїй віллі в Пасіфік-Палісейдс під Лос-Анжелесом[17].
Див. також[ред. | ред. код]
- Центр Гетті (англ. Getty Center)
- Музей Гетті
- Фонд Гетті (англ. Getty Foundation)
- Дослідний інститут Гетті (англ. Getty Research Institute)
- Інститут збереження творів мистецтв Гетті (англ. Getty Research Institute)
- Соломон Гуггенгайм
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ RKDartists
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118538993 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ LIBRIS — 2012.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б RKDartists
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ а б в г Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Klepper, Michael M., and Robert E. Gunther. (1996). The wealthy 100: from Benjamin Franklin to Bill Gates-- a ranking of the richest Americans, past and present. Secaucus, N.J.: Carol Publishing Group. ISBN 0-8065-1800-6.
- ↑ Vallely, Paul. Don't keep it in the family. [Архівовано 26 грудня 2010 у Wayback Machine.] The Independent (London), July 19, 2007. Retrieved September 6, 2008.
- ↑ Newman, Judith (30 серпня 2013). His Favorite Wife: ‘Alone Together,’ by Teddy Getty Gaston. The New York Times. Процитовано 31 серпня 2013.
- ↑ Sir Paul Getty (obituary). Telegraph, April 17, 2003.
- ↑ Jane Fryer (7 лютого 2011). Proof that money can't buy happiness: John Paul Getty III destroyed by his family's billions (англ.). Daily Mail. Процитовано 18 червня 2015.
I have 14 other grandchildren, and if I pay one penny now, then I will have 14 kidnapped grandchildren.
- ↑ Weber, Bruce (7 лютого 2011). J. Paul Getty III, 54, Dies; Had Ear Cut Off by Captors. The New York Times.
- ↑ Woo, Elaine (8 лютого 2011). J. Paul Getty III oil Scion. The Desert Sun. с. B4.
- ↑ Пол Гетті на сайті Find a Grave
|
